стоїть після означуваного слова, виражається іменником (здебільшого власною назвою): Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.
стосується особового займенника: Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя.
стоїть перед означуваним іменником і має відтінок обставини: Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно точно й художньо передав твори Шопена, Шумана, Ліста.
приєднується словами або, на ім'я, на прізвище, родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо та ін.: Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на імення.
приєднується сполучником як і має відтінок причини. Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в реченні: Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.

Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом як указують на інші додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого»: Ліс зустрів мене як друга.

Відокремлені прикладки відділяються тире (—):

якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова «а саме»: У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка.
якщо поширені прикладки вже мають у своєму складі розділові знаки: Мати — ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув'язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.

Спишіть речення, розставляючи пропущені графічні знаки.

Козаки запорожці своєю мужністю дивували світ. (П. Панч) Найточніший час показують годинники на центральному поштамті, на станції метро Хрещатик і на вежі Будинку профспілок. (П. Загребельний) Підіймає Волинь Світязь озера келих. (П. Воронько) Я на палубі пароплава Некрасов. (О. Довженко) Кружляє над полем чорний птах ворон. З криком сів на груди ворон, чорний ворон птах. (II. Тичина) Привезли на річку дубців сіянців. (О. Донченко)