Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

1. Які держави вели суперництво за вплив в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні на початку XX ст.? 2. Якими були цілі цих держав?

1. Міждержавні суперечності на Далекому Сході. На початку XX ст. Азіатсько-Тихоокеанський регіон перетворився на один із центрів міждержавного протистояння у світі. У післявоєнний період основними суперниками тут стали США, Велика Британія та Японія. Основні суперечки між ними виникали навколо питань контролю над Китаєм, володіння колоніями й балансу морських озброєнь.

Японія не брала активної участі у війні. Скориставшись тим, що сили її головних суперників були зайняті на Європейському театрі воєнних дій, вона посилила свої позиції в Тихому океані, на Далекому Сході й особливо в Китаї. Країна зосередила у своїх руках майже половину зовнішньої торгівлі Китаю.

США вважали, що отримання Японією за Версальським договором значної частини німецької спадщини зачіпає їхні інтереси в регіоні. Вони наполягали на здійсненні щодо Китаю політики «відкритих дверей» і «рівних можливостей». При цьому американські правлячі кола були занепокоєні тим, що Велика Британія та Японія будують військові судна, які за своїми показниками перевищують їхні. США мали набагато більше можливостей для того, щоб виграти військово-морське суперництво, але це потребувало часу. США, використовуючи значну фінансову заборгованість Великої Британії, спробували примусити її поступитися позиціями в регіоні. Вони вимагали негайної сплати боргів, атакували британські сфери впливу в Китаї, наполягали на ліквідації привілеїв для Великої Британії у торгівлі й підприємництві в усіх районах Китаю.

Велика Британія, у свою чергу, наполягала на збереженні принципу поділу Китаю на сфери впливу. Із 1902 р. існував британсько-японський союз, який фактично був спрямований проти Росії. Тепер Японія намагалася використати його проти США.

Унаслідок загострення ситуації в регіоні США запропонували скликати у Вашингтоні міжнародну конференцію з метою обмеження озброєнь і вирішення суперечливих проблем Далекого Сходу й Тихого океану.

2. Початок Вашингтонської конференції 1921—1922 рр. Договір чотирьох держав. 12 листопада 1921 — 6 лютого 1922 р. у Вашингтоні працювала мирна конференція, у роботі якої взяли участь делегації США, Великої Британії, Китаю, Японії, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії, Португалії, а також представники британських домініонів та Індії.

13 грудня 1921 р. делегації США, Великої Британії, Франції та Японії підписали Договір чотирьох держав про спільний захист своїх територіальних прав у Тихому океані.

Вашингтонська конференція 1921—1922 рр. — конференція, на якій вирішували питання обмеження озброєнь і співвідношення сил між державами на Далекому Сході, що склалося після Першої світової війни.

Він гарантував збереження його учасниками своїх колоніальних володінь на островах басейну Тихого океану.

Сторони давали взаємні зобов’язання недоторканності колоній на десять років. Британсько-японський договір 1902 р. оголошувався недійсним. Передбачалося, що в разі воєнної загрози правам учасників договору вони можуть розпочати взаємні консультації з метою здійснення «найбільш дієвих заходів» для свого захисту. Загалом Договір чотирьох держав сприяв стабілізації позицій держав у басейні Тихого океану.

3. Договір п'яти держав. Договір дев'яти держав. 6 лютого 1922 р. США, Велика Британія, Японія, Франція та Італія підписали Договір п'яти держав про обмеження морських озброєнь. Між ними встановлювалося співвідношення військово-морських флотів — 5:5:3:1,75:1,75 відповідно. Учасники договору зобов’язувалися не будувати лінкори водозміщенням понад 35 тис. т. Однак тоннажність крейсерів і підводних човнів не обмежувалася. Заборонялося будувати нові морські бази й посилювати берегову охорону. Виняток було зроблено для США, британських домініонів Канади, Австралії та Нової Зеландії, які отримали право укріпити острови, що захищали безпосередні підступи до їхніх територіальних вод.

Договір п'яти держав став першою в історії угодою про обмеження озброєнь. Однак він практично змістив рівновагу сил на користь США. Велика Британія змушена була відмовитися від свого принципу «стандарту двох держав», відповідно до якого її флот мав дорівнювати флотам двох найбільших морських держав. Японія заперечувала проти зафіксованої в договорі пропорції та вимагала рівності флотів, але її претензії відхилили.

6 лютого 1922 р. США, Велика Британія, Франція, Японія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія і Китай підписали Договір дев'яти держав про дотримання принципу «відкритих дверей» і «рівних можливостей» у Китаї. При цьому в договорі наголошувалося на суверенітеті й цілісності Китаю, «наданні Китаю найповнішої і нічим не обмеженої можливості розвивати й підтримувати в себе життєздатний і міцний уряд». Однак нерівноправні договори з країною й іноземний контроль над китайськими митницями зберігалися. Японія відхилила вимогу Китаю про виведення військ із Південної Маньчжурії, але змушена була погодитися повернути захоплені нею колишні німецькі концесії в Шаньдуні й вивести звідти свої війська. Фактично Китай потрапив у кабальну залежність від найсильнішої держави того часу, якою США небезпідставно вважали себе.

4. Суперечності Версальсько-Вашингтонської системи. Комплекс договорів, створених під час післявоєнного мирного врегулювання, увійшов в історію під назвою Версальсько-Вашингтонська система. Версальська система була спрямована на розв’язання післявоєнних проблем Західної Європи, а також урегулювання інтересів провідних держав в Африці та на Близькому Сході, а Вашингтонська система — на розв’язання суперечностей на Далекому Сході та в Тихому океані. На обох конференціях формувався новий баланс сил і здійснювався перерозподіл сфер впливу у світі.

Створення Версальсько-Вашингтонської системи дало змогу народам вийти зі стану війни й заклало основу для відносної стабільності в міжнародних відносинах у 1920-х рр.

Версальсько-Вашингтонська система замість початку нової епохи без війн і насильства лише закріпила розподіл світу на переможців і переможених, а тому виявилася надзвичайно хиткою та недовговічною.

У чому полягали міждержавні суперечності на Далекому Сході після завершення Першої світової війни?

Охарактеризуйте основні положення Договору чотирьох держав.

Якими були зміст і значення Договорів п'яти і дев'яти держав?

Визначте переваги й недоліки Версальсько-Вашингтонської системи.

Існує точка тору, що Версальська система договорів утворила «пороховий льох» у Європі. Наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.