Конспект — стислий писаний виклад змісту чого-небудь (книжки, статті, лекції тощо). Мета складання конспекту — глибоко усвідомити інформацію і подати її адекватно, стисло та в зручній для подальшого використання письмовій формі. Конспектування — це певною мірою контроль сприйняття матеріалу: не розуміючи прочитаного, почутого, складно виокремити і записати основну думку.
Розрізняють конспектування: вільне (думки автора передаються своїми словами); текстуальне (текст записують у вигляді цитат); змішане (вільний виклад поєднано з цитуванням). Іноді доводиться одним реченням передавати зміст прочитаного великого тексту чи фрагментів тексту.
Запам’ятайте! Процес конспектування наукової інформації, яку сприймаємо на слух, складається з трьох взаємообумовлених мисленнєво-мовленнєвих дій:
• аудіювання (розуміння інформації, яка сприймається на слух);
• мисленнєве оброблення почутого (визначення головної та допоміжної інформації, переформулювання);
• письмової фіксації інформації.
ПРАВИЛА КОНСПЕКТУВАННЯ
Конспектуючи текст на слух, потрібно:
• усвідомлювати основний зміст тексту;
• виокремлювати значеннєві частини;
• у кожній частині підкреслювати чільні слова і фрази;
• фіксувати головну інформацію (головну думку, стислі докази і приклади);
• залишати поза увагою несуттєву, додаткову інформацію.
Під час конспектування прочитаного треба:
• записати автора й назву статті, розділу монографії, книжки;
• сформулювати тему, основну думку тексту, головну думку кожного абзацу або визначити значеннєві блоки тексту;
• записувати тільки основне: спершу головну думку, потім докази, аргументи, приклади;
• записи мають бути змістовними, лаконічними й чіткими, для цього можна скористатися таблицями, схемами.
У конспекті часто вдаються до скорочень окремих слів і словосполучень.
Основні вимоги до скорочення слів. Скорочувати можна лише ті слова, які однозначно встановлюються за конспектом. Це насамперед часто вживані слова або терміни, які повторюються в тексті. Повторювані терміни рекомендується позначити в конспекті першою великою літерою слів, що входять до їх складу, наприклад6 речення – Р, складне речення – СР, складне синтаксичне ціле – ССЦ, безсполучникове складне речення – БСР, складний дієслівний присудок – СДП тощо.
Для ряду слів української мови існують загальноприйняті скорочення, які можна використовувати у своїх записах. Це стосується і абревіатур. Ось деякі з цих скорочень: акад. – академік вид-во – видавництво гл. – глава зб. – збірник м-во – міністерство напр. – наприклад обл. – область р-н – район рр. – роки с. – село, сторінка.
У кінці скороченого слова не повинно бути букв на позначення голосних та м’якого знаку; зберігається корінь слова (книжн., газетн., зв. тощо).
Не скорочуються власні назви.
Перегляньте відео.
ЗАВДАННЯ
1. Розгляньте уривок статті і конспектований його виклад. - Який з видів конспекту тут використаний? Відповідь запишіть.
Уривок статті
Знати вік слова — не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто хотів би мати високу мовну культуру. Ось ряд слів, які нам усім знайомі, бо зустрічаються щодня — в газетах, по радіо, в телепередачах: ентузіаст, догматик, комітет, опозиція, організація, енергія, фанатизм, катастрофа, екземпляр, індивідуалізм. Знаєте, звідки вони виписані? 3 листів і щоденника Т. Шевченка! Важко повірити, правда?
Конспект
Знати вік слова — не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто хотів би мати високу мовну культуру. Усім нам знайомі слова ентузіаст, опозиція, енергія, катастрофа, індивідуалізм та інші. Виписані вони, виявляється, з листів і щоденника Т. Шевченка.