Урок: 67- 68
Тема: Граничне узагальнення та оперування масштабністю тональних співвідношень. Передача плановості у композиції
Література:
Антонович Є.А. Декоративно – прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1993. – 272 с.
2. Губаль Б. Композиція в дизайні.: Навч. посібник – Тернопіль.: «ПЦ Матвєй», 2011.- 240 с ; іл..
3. Куленко М. Я. Основи графічного дизайну: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 492 с.
4. Новицька О. Р. Основи композиції: Навчально-методичні рекомендації до практичних занять.– Івано-Франківськ,2007. – 92с.
5. Яковлєв М.І. Композиція + геометрія. - К.: Каравела, 2007.- 240с.
6. Яремків М. Композиція: творчі основи зображення . навчальний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 112 с.
Ми вже знаємо, що одним із важливих завдань при вирішенні композиції є вибір формату площини для зображення як за розміром, так і за співвідношенням довжини сторін. При виборі розміру формату треба враховувати свої творчі можливості, свою працездатність.
Якщо до уваги беремо наприклад олійний живопис. Наступний етап роботи — підготовка основи під олійний живопис, що виконується (студентом) самостійно. Він може ґрунтувати картон чи полотно сам, а може скористатися вже готовим ґрунтованим полотном чи картоном. Виконання підготовчого рисунка на форматі — це наступний важливий етап у виконанні проекту. Спочатку необхідно визначити рух основних мас наприклад - фігури, співвідношення частин, силует, характер основних форм та ліній складок костюма чи т. ін.. Компонуючи фігуру на вибраному форматі, слід ураховувати існуючі засоби вираження композиційного задуму. Композиційне розташування зображення на площині передбачає наступні завдання: 1. Виявлення композиційного центру таким чином, щоб відразу привернути увагу до нього.
Розподілити зображення так, щоб важливі за змістом частини були відділені одна від одної, але зв’язані з головною частиною композиції — їхнім центром. Організація елементів зображення в живописі здійснюється за допомогою симетрії, асиметрії, ритму. (Ми про це вже говорили на попередньому уроці). Наприклад, підмальовок у цьому завданні варто розпочати насиченим кольором із тіньової партії композиції, із власних і падаючих тіней. Основна мета підмальовка — організувати картинну площину великими тонально-кольоровими співвідношеннями, визначити найсвітліші й найтемніші, найтепліші та найхолодніші місця, знайти основну кольорову домінанту, що дасть можливість успішно вирішити завдання в цілому. Ураховуючи те, що в живописі найважливішим чинником є взаємодія, взаємозв’язок понять “колір” і “тон”, слід підкреслити, що тон буде могутнім засобом емоційно-образної дії на глядача. На даному етапі роботи ми не повинен сковувати творчу ініціативу студента, здатного самостійно, а сміливо організувати на площині загальні кольорові співвідношення, відшукати цілісність у тональній гармонії. Повноцінний живописний стан роботи визначається правильною передачею тональних і кольорових контрастів з урахуванням відчуття студентами нюансів кольорових співвідношень, їхньої тональної насиченості. Фарби треба накладати легко, не забиваючи ґрунт, надаючи їм прозорості, ураховуючи можливість зображення в тіньових партіях рефлексів і повторного покриття плям. Малювати слід швидко, легко, великими пензлями, щоб з першого разу прокласти великі кольорово-тональні плями, правильно взяти їхні загальні відношення, знайти на полотні величину плям, зайнятих світлом, півтінню, тінню, зберігши при цьому чіткий рисунок. Півсвітло можна прописати більш пастозно, а світло — рельєфно, мазками по формі білилом, що після висихання дасть можливість опрацювати їх лесуванням, чистими фарбами. Це зробіть світлими, прозорими, насиченими й активними за кольором та виразними за фактурою мазка, дасть можливість твердо й упевнено з’явитися в оточенні прозорих рефлексів та тіней.
Кольорове відношення залежить від середовища, умов освітлення та загального кольорового рішення.
Щодо понять “світло”й “тінь”,
Отже, до світла належить відблиск та велике власне світло. Перехід від світла до тіні здійснюється через півтінь. До тіньової партії належить власна тінь, рефлекс і падаюча тінь. Виявлення світла й тіні, наприклад, на моделі та предметах, що їх оточують, пластичне поєднання освітлених і тіньових партій композиції, утворення просторових планів, організація середовища, конструювання складок на фігурі, фактура та матеріальність, підпорядкування другорядного основному — ось основний перелік проблем на даному етапі роботи над виконанням академічної постановки із живопису.
Якщо беремо пейзаж наприклад, передача плановості у композиції
Плановість у картині – це поділ зображення на плани. Завдяки цим планам в картині нами сприймається простір, тобто щось ближче до нас, а щось далі від нас. При цьому чим далі предмети, тим нам здаються менші і видимість гірша. Речі, які знаходяться ближче до нас будуть більшими, чіткіші і виразніші. Це повітряна перспектива.
Отже, будь який пейзаж ми можемо поділити на три плани: передній (перший), середній (другий), і задній (третій).
.png)