Урок: 65- 66
Тема: Досягнення емоційної виразності всіх складових заданого завдання. Виявлення різниці між тональними співвідношеннями
Література:
Антонович Є. А. Художні техніки в школі: Навчально-методичний посібник для студентів художньо-графічних факультетів вищих навчальних закладів. - К.: ІЗМН, 1997 с. 64-66.
Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1993. с. 99.
Вербицька З. Народні ремесла. – Харків - Тернопіль: Видавництво «Ранок», 2009, - 96с.
Кара-Васильєва Тетяна Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого стилю». – К. : Либідь, 2005.- 280 с. , іл.
Колонкова О.О. Школа ремесел: Соломоплетіння. Килимарство /- К.: Шк. світ, 2011. – 96с.
Легенький Ю. Збірник. Від ремесла до творчості.-К.: Час, 1990.
Моклович А.С. Художні техніки в школі. Івано-Франківськ, Обласний ІПОПП 1998, с 64-67.
Неоднорідність образотворчого поля та композиційні схеми. Поля та композиційні схеми. Образотворчим полем називаємо обмежену поверхню, площину, де розташовується зображення, картина. Цим полем може бути аркуш паперу або полотно певного розміру і формату, або простір стіни, або поверхню об'ємного предмета (упаковки). Характерною особливістю образотворчого поля є те, що воно не нейтральне по відношенню до зображуваного на ньому, а надає на нього певний вплив, тому що не всі точки поля рівноцінні. Зображення залежить від розміру, пропорцій сторін, форми поля та від довкілля. Нерівноцінність поля випливає з особливостей нашого зорового сприйняття. В результаті одні ділянки поля знаходяться в зоні активного сприйняття, інші поза ним.
Якщо уявити поле як правильної геометричної фігури, то легко виявити ці активні точки. Наприклад: У прямокутнику найбільш активні точки, що лежать на центральній осі та горизонталі, що перетинає її в оптичному центрі: точки, що лежать на діагоналях, точки, що позначають пропорції золотого перерізу; точки, що лежать на межах овалу, що вписується в даний прямокутник.
Якщо уявити поле як правильної геометричної фігури, то легко виявити ці активні точки.
Наприклад: У квадраті – точки, що лежать на діагоналях; точки, що лежать на перетині діагоналей з колом, вписаним у квадрат; точка перетину діагоналей.
Наприклад: У колі - центр кола і точки навколо нього і трохи вище за геометричний центр; точки, що лежать на сторонах п'ятикутника, вписаного в коло та на його діагоналях.
Наприклад: У трикутнику - у зоні перетину висот бісектрис та медіан. Таким чином, геометрична фігура сама по собі вже містить «активні точки», на яких концентрується увага і тому ясно, що композиція не може ігнорувати вплив цих точок, зумовлений специфікою зорового сприйняття.
Відомо, що погляд наш, рухаючись усередині поля, ще не заповненого зображенням, здійснює ряд рухів, ковзаючи по уявних кривих і прямих. Рух цей не можна назвати хаотичним, оскільки має певну спрямованість, насамперед залежну від геометричної форми поля. У витягнутому по вертикалі прямокутнику найбільш характерний рух, що має S-подібну форму. Для кола - характерний рух уздовж кола. Для багатьох постатей характерний рух по горизонталі та вертикалі, що становить хрест. Майстри епохи Відродження та наступних епох – Рафаель, Пуссен, Делакруа, Суріков – надавали великого значення композиційній побудові, визнаючи роль композиційних схем, «основних ліній», «активних точок», свідомо враховуючи їх вплив у своїх творах.
Активні зони та силові лінії поля надають напруженості полю, завдяки чому елементи зображення, збігаючись з різними точками образотворчого поля, відчувають різні стани. Образотворчий елемент, що збігається з центром кола або з центром зорового прямокутника, займає тверду позицію і не прагне змінити своє місцезнаходження. Елементи, що потрапили в неактивну зону поля, навпаки, прагнуть її покинути, набути рівноваги. Перегукуючись з іншими елементами, що також перебувають у неврівноваженому стані, або групуючись біля врівноважених, вони за допомогою ритму та інших засобів гармонізації входять у стан динамічної рівноваги.
У витворах мистецтва часто спостерігаємо, що головні вузлові моменти композиції збігаються за своїм місцем розташування з активними точками образотворчого поля. Однак, занадто послідовне застосування цього прийому призводить до жорсткості та одноманітності композиції, до самодостатнього впливу схеми. Тому митці у пошуках нових композиційних можливостей шукають такі відносини між елементами композиції та «активними точками» поля, які дозволяли б домагатися врівноваженості композиції і без, начебто, обов'язкового збігу з активними точками. Це вдається завдяки тим самим засобам гармонізації. Наприклад, замість того, щоб розташувати головний елементв центрі або на осі симетрії, розташовують елементи, що врівноважують, по різні сторони осі, виділяючи головний за допомогою контрастних колірних або тонових відносин або інших прийомів.
На домашнє завдання: Напишіть
Що визначає якість композиції?
Що означає гармонія у композиції виробу?
Які властивості композиції впливають на загальну виразність виробу?
Напишіть основні види композиції
Що означає закон цілісності та єдності?
Напишіть 4 групи засобів гармонізації.
.png)