Урбанізація – це процес зростання та розвитку міст, який супроводжується збільшенням частки міського населення та поширенням міського способу життя. Це складне явище, яке охоплює широкий спектр змін у суспільстві, економіці та довкіллі.

Північна Америка - на початку 1990-х років її наздогнали Європа, Австралія й Океанія, Латинська Америка

Формувалися мегаполіси: у 1950 р. їх було лише два - Нью-Йорк і Лондон - з населенням понад 10 млн., потім їх наздогнали Токіо й Шанхай, Мехіко і Сан-Пауло.

Отже, урбанізація – це не просто зростання міст, а й глибокі трансформації суспільства. Давайте розглянемо кілька яскравих прикладів цього процесу:

1. Мегаполіси Азії:

Шанхай, Китай: Шанхай – один з найшвидше зростаючих мегаполісів світу. З колишнього портового міста він перетворився на глобальний фінансовий центр. Хмарочоси, сучасна інфраструктура та постійний потік людей створюють вражаючий образ сучасного міста.

Делі, Індія: Делі – столиця Індії та один з найбільш густонаселених міст світу. Швидка урбанізація призвела до серйозних проблем, таких як затори, забруднення повітря та нестача житла.

2. Планування міст у Сінгапурі:

"Садове місто": Сінгапур відомий своїм раціональним містобудуванням. Концепція "садового міста" передбачає створення зелених зон у міській середовищі, що покращує якість життя мешканців.

3. Урбанізація в Європі:

Лондон, Великобританія: Лондон – один з найстаріших мегаполісів світу. Протягом століть він був центром Британської імперії. Сьогодні Лондон є важливим фінансовим і культурним центром Європи.

Барселона, Іспанія: Барселона – приклад успішної ревіталізації промислових зон. Завдяки модернізації та створенню нових культурних просторів, місто стало популярним туристичним центром.

4. Проблеми урбанізації в Африці:

Лагос, Нігерія: Швидка урбанізація в Африці часто супроводжується утворенням трущоб. Лагос – один з найбільших міст Африки, де мільйони людей живуть у бідності.

5. Урбанізація в Україні:

Київ: Київ – столиця України та найбільше місто країни. Швидка урбанізація призвела до зростання населення та розвитку інфраструктури, але також створила ряд проблем, таких як затори та забруднення повітря.

Важливі аспекти урбанізації:

Позитивні наслідки: економічне зростання, розвиток інфраструктури, доступ до освіти та культури.
Негативні наслідки: забруднення довкілля, соціальна нерівність, проблеми з житлом, транспортні колапси.
Тенденції: зростання мегаполісів, розвиток "розумних міст", вертикальне будівництво.

Отже:

Урбанізація – це складний і багатогранний процес, який має як позитивні, так і негативні наслідки. Для того, щоб зробити міста більш стійкими та придатними для життя, необхідно розробляти комплексні стратегії розвитку, які враховуватимуть як економічні, так і соціальні та екологічні аспекти.

В Україні реальне зростання міського населення почалося з запізненням, через величезні втрати у війні й недостатні капіталовкладення у відбудову українських міст.

Активна урбанізація почалася лише з

1960 років, коли кількість міських мешканців у республіці збільшилася з 19 млн (46% від усього населення) у 1959 р. до 26 млн (55%) у 1970 р.

Урбаністичне зростання торкнулося насамперед:

- південних портових міст (це пояснювалося від новленням торгівлі з капіталістичними країнами)

- центрального й західного регіонів

На економічні, соціальні, демографічні й етнічніпроцеси в

ХХ ст. значновпливалиміграції.

В 1951 р. у Брюсселі для координації міграційної політики засновано

Міжнародну організацію з міграції (МОМ).

В Європі найбільшого припливу мігрантів зазнавали ФРН і Франція.

Однак найбільша міграція традиційно була спрямована до США.

Одночасно зі швидким зростанням населення світу з'явилися регіони, які захоплював процес старіння демографічного населення, яке пов'язане із збільшенням частки людей похилого віку у порівнянні з молодим населенням.

Важливим елементом реформування освітніх систем європейських держав у ХХ ст. став перехід до обов'язкової загальної середньої освіти.

Освіта призначена дати новому поколінню початкові знання культури, формуючи поведінку в дорослому житті й допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві.

Освіта спрямована на становлення людини як особистості, зокрема формування життєвих цінностей.

1966 р. – почалося впровадження загальної середньої освіти

1972 р.- ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили спільну постанову «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи».

У радянській школі намагалися поєднувати наголос на трудовому навчанні й вихованні школярів (їх готували до робітничих і сільськогосподарських спеціальностей) з політизацією навчально-виховного процесу.

На зламі 1960-1970-х років істотнозросла роль університетів як центрів науки й освіти.

Замість побудови великих державних лабораторій уряд укладав контракти з університетами:

забезпечувалофундаментальнідослідженняв усіхгалузях науки (крім медицини)
розвивалотехнології
наблизило науку до виробництва

Замість побудови великих державних лабораторій уряд укладав контракти з університетами:

- забезпечувало фундаментальні дослідження в усіх галузях науки (крім медицини)

- розвивало технології

- наблизило науку до виробництва

Іншим осередком українознавчих студій поза межами України був заснований у 1976 р. при Альбертському університеті

Канадський інститут українських

студій (КІУС).

На відміну від західних радянські університети автономії не мали.

В УРСР кількість університетів (а в 1970-х роках їх було 9) відносно кількості населення була один на 5,4 млн.

(Для порівняння: загалом в СРСР це співвідношення було один на 4,4млн., у Румунії - на 3,5млн., у Польщі - на 3,4 млн., у Болгарії - на 2,9 млн., у НДР - 2,7 млн., … )

Радянська політика в сфері університетської освіти виявляла виразне спрямування

на русифікацію. Це проявлялося в негласному обмеженні кількості місцевих студентів-українців, а також мовному зросійщенні. Усі прояви інакомислення жорстко перепиняли.