Уподібнення приголосних

Приголосні звуки, розміщені поряд, можуть впливати один на одного . Таке явище називаємо уподібненням приголосних; воно виникає, щоб полегшити вимову слів . Суть уподібнення полягає в тому, що один приголосний (переважно наступний) впливає на сусідній (зазвичай попередній) і змінює його за певною ознакою (дзвінкість, глухість, м’якість та ін .), наприклад:

футбол — фу[дб]ол

За дзвінкістю

глухий + дзвінкий = дзвінкий + дзвінкий екзамен — е[ґз]амен

Це уподібнення широко представлене в українській мові

За глухістю

дзвінкий + глухий = глухий + глухий

Увага! Відбувається лише у словах:

легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю, а також спільнокореневих із ними та в префіксах роз-, з- перед глухим приголосним.

легко — ле[хк]о розписка — ро[сп]иска

Зверніть увагу!

Дзвінкі приголосні в кінці слова чи складу не втрачають дзвінкості, окрім [г] у названих вище словах: наро[д], дока[з], допомо[г]ти, у поря[д]ку.

Звук [в] ніколи не оглушується до [ф]. Згадайте, вони навіть не пара за глухістю/дзвінкістю: Харкі[в], сказа[в].

За м’якістю

твердий + м’який = м’який + м’який

Це уподібнення відбувається між приголосними [д],

[т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] і [дʹ], [тʹ], [зʹ], [сʹ], [цʹ], [лʹ], [нʹ],

[дзʹ]: тверді пом’якшуються перед м’якими.

Підказка. Ці приголосні легко запам’ятати у фразі

ДЗіДЗьо, Де Ти З’їСи Ці ЛиНи.

Свистячі [з], [ц], [с], [дз] пом’якшуються перед [вʹ].

За іншими ознаками

шиплячий + свистячий = свистячий + свистячий

навчаєшся — навчає[сʹ:]я

свистячий + шиплячий = шиплячий + шиплячий

принісши — прині[ш:]и звуки [д], [т] + свистячий = свистячий + свистячий

на нитці — на ни[цʹ:]і звуки [д], [т] + = шиплячий + шиплячий льотчик — льо[ч:]ик

У дієсловах на -ться

Сполучення -ться завжди вимовляємо як [цʹ:]