Уміння вчитися. Умови ефективного навчання. Активне і пасивне навчання. Індивідуальні особливості сприйняття і навчання.

Уміння вчитися — це вміння розвивати свої здібності, уміння шукати способи дії в нових ситуаціях. Учень, який уміє вчитися, рішуче діє під час виконання будь-яких завдань, не чекає допомоги, але разом із тим не соромиться її просити; шукає способи розв’язання проблем, а не уникає їх; самостійно приймає рішення, виявляє власні проблеми, пов’язані з браком досвіду, знань, навичок, упевненості; регулює власні переживання.

Знання в нашому мозку зберігаються у вигляді асоціацій, символів і образів, тому:

• треба вчитися зберігати інформацію, пов’язуючи її з асоціаціями. Нехай вони будуть простими, примітивними, навіть безглуздими, аби міцно «вкарбовувалися» в пам’ять;

• асоціювати предмет можна з його зображенням, кольором, запахом, іншими ознаками;

• можна співати формули на мотиви популярних пісень;

• танцювати танець «модель ДНК», щоб побачити і зрозуміти, як вона закручена.

Свідомість, інтелект, пам’ять — мешканці однієї «квартири». Живуть тісно, діють спільно, за все відповідають разом. Якщо ми і «розводимо» їх по різних «комірках», то це лише в теорії.

Факти, які є для нас важливими, потрібними або цікавими, потрапляють у короткострокову пам’ять, яку іноді називають «відром з діркою», тому що інформація міститься тут близько хвилини. У короткочасній пам’яті може міститися тільки сім (плюс-мінус два) повідомлень одночасно.

Коли викладач англійської мови пропонує відразу цілу серію слів, ви повинні забути перше, щоб запам’ятати восьме. Потрібно підносити знання порціями, щоб дати можливість «зареєструвати» їх у довгостроковій пам’яті.

Довгострокова пам’ять досить ємнісна, але якщо вона перевантажена інформацією, яка, до того ж, погано систематизована, то ми завжди будемо мати проблеми з пригадуванням фактів і подій.

Один із видів техніки, яку треба ширше використовувати для запам’ятовування, полягає в тому, щоб інформацію, яку треба добре запам’ятати, «записати» в різних частинах мозку. Це метод «ключових слів», який використовується для пошуку інформації в комп’ютері (теги). Отже, однією з умов ефективного навчання є використання можливостей свого мозку (обох півкуль), застосування методик ефективного навчання (концептуальні карти, розвиток пам’яті й уваги тощо).

Ефективність навчання залежить також від індивідуальних особ­ливостей: почуття власної гідності, позитивного психологічного налаштування (віра в себе, зацікавленість, задоволення від навчання), відсутності фізичного дискомфорту (втома, голод, біль), усвідомлення вигоди від навчання (оцінки, похвала, освіта, самореалізація), організованості (пріоритети, зосередженість, планування часу, робоче місце), мотивації, активності.

Поняття «навчання»

• Навчання — це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Це цілеспрямований процес передачі й засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.

Причини браку мотивації

• Відсутність однозначної мети.

• Лінь.

• Погані звички.

• Схильність переживати.

• Негативні особисті риси.

• Відсутність підтримки інших.

• Стан здоров’я.

Як покращити мотивацію

• Поставити конкретну мету.

• Мислити конструктивно.

• Вірити в себе.

• Розвивати в собі витривалість.

Збереження пам’яті

На жаль, із роками пам’ять погіршується, але цей процес можна сповільнити.

1. Думайте про хороше. Перший ворог пам’яті — поганий настрій і депресія. Саме туга, апатія, «чорні» думки роблять нас забудькуватими і розсіяними. Зате посмішка і позитивні емоції, навпаки, змушують пам’ять працювати краще. Так що частіше повертайтеся до приємних спогадів.

2. Слухайте музику. Звукові коливання викликають альфа­ і бета-мозкові хвилі, які стимулюють інтелектуальну діяльність. З усіх напрямків музики віддавайте перевагу класиці.

3. Грайте в лото, шахи. Протягом усієї гри ви зосереджені на одній меті — перемозі, а значить, мозок шукає всілякі шляхи до неї.

4. Їжте морську рибу. Третина структури мозку складається із жирних ненасичених кислот. За їх нестачі людина відчуває проблеми з пам’яттю, уявою, увагою. Для поліпшення розумових процесів корисно їсти жирні сорти риб (скумбрія, оселедець, тунець), багатих поліненасиченими жирними кислотами омега­3.

5. Будьте рухливими й активними. Щоб не страждати забудькуватістю, достатньо тричі на тиждень півгодини присвячувати вправам. Фізична активність підсилює кровообіг мозку, що покращує пам’ять.

6. Вживайте варену «в мундирі» картоплю. Під шкіркою у картоплі «ховаються» запаси жиророзчинного вітаміну К, який зміцнює пам’ять.

7. Вдихайте аромати рослин. Ефірні олії розмарину і шавлії знімають напругу, «роблять» голову ясною й покращують пам’ять. Запах лимона і м’яти допомагає підбадьоритися і повернути гостроту сприйняття. Час від часу проводьте сеанси ароматерапії.

8. Їжте овочі та фрукти. Антиоксиданти, що містяться в них, теж зміцнюють пам’ять і вповільнюють процес старіння мозку.

9. Пийте більше води. Вона життєво необхідна для збереження здо­ров’я і жвавості розуму. Якщо організм зневоднений, клітини не можуть нормально функціонувати, що робить вас неуважними і розсіяними. Випивайте не менше 1,5 літра води на день.

10. Їжте частіше, але менше. Не влаштовуйте занадто великих перерв між прийомами їжі, оскільки голодування може сприяти млявості, втраті уваги і забудькуватості. Найкраще їсти невеликими порціями п’ять-шість разів на день: це прискорить обмін речовин і дасть регулярне підживлення мозку.

12. Стежте за рівнем гемоглобіну в крові. Залізо допомагає переносити кисень до мозку. Коли його рівень знижується, тканини відчувають нестачу кисню, що призводить до ослаблення пам’яті, втоми. Їжте пісне червоне м’ясо, гречку, вівсянку, яблука — це поповнить організм залізом. Один раз на рік здавайте загальний аналіз крові (норма гемоглобіну — 110–136 г/л)!

13. Їжте продукти, багаті на різні вітаміни.

14. Не захоплюйтеся схудненням. Занадто сувора низькокалорійна дієта може призвести до втрати не тільки ваги, але і пам’яті. Вчені виявили, що інформація в цьому випадку обробляється повільніше, а час реакції зменшується. Набагато продуктивніше перейти до раціонального харчування.

Поняття «сприйняття»

• Сприйняття, сприймання (перцепція, від лат. perceptio) — пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, у сукупності всіх їх якостей за безпосередньої дії на органи чуття. За своєю суттю сприймання трактується як складний процес, під час якого інформація про окремі властивості об’єкта сполучається в сенсорний образ та інтерпретується як інформація, породжена об’єктами або подіями навколишнього середовища.

Види сприймання

Мимовільне сприймання виникає тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось сприйняти і не докладає для цього зусиль волі. Таке сприймання спричинене особливостями навколишніх предметів: їхньою яскравістю, розташуванням, незвичністю, а також особистим інтересом до них людини. Наприклад, відпочиваючи, студенти переглядають цікаві фільми, читають книжки, однак спеціальних зусиль для цього не докладають.

Довільне сприймання характеризується тим, що людина ставить перед собою мету щось сприйняти і докладає для цього вольових зусиль.