Захоплені в Криму міста цікавили Османську імперію як важливі торговельні осередки й потужні фортеці. Тож султан віддав наказ їх зміцнити. До міст відрядили турецькі військові залоги. Крім того, турки закладали й нові фортеці.

Зваживши на військову міць турецького султана, кримський хан Менглі Гірей 1478 р. вирішив прийняти його зверхність. Хан мусив брати участь у воєнних кампаніях султана. Султан отримав право усувати й призначати ханів.

Саме з волі султана кримськотатарська кіннота чинила грабіжницькі напади на українські землі. Перший великий похід на Україну хан Менглі Гірей здійснив 1482 р. Тоді спалили Київ, а його церкви розграбували. У полон потрапило безліч люду, не зміг урятуватися й сам київський воєвода з родиною. Відтоді татарські походи відбувалися щороку, а то й двічі-тричі на рік. Орди кримського хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь, Холмщину й Галичину. Ординці грабували, а потім спалювали міста й села. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат забирали в полон - ясир. Полонені потрапляли на невільницькі ринки Османської імперії.

Опинившись у рабстві, невільники найчастіше працювали на земляних та будівельних роботах. Чоловіки ставали гребцями на турецьких галерах-каторгах. Жінки й дівчата потрапляли до гаремів. Хлопчиків-підлітків здавали до султанської гвардії, де з них виховували відданих захисників султанського престолу яничарів.

Словничок

Гарем - частина будинку мусульманина, в яку не допускалися сторонні. У ній перебували жінки (мати, дружина, дочки, родички господаря, невільниці й жіноча прислуга) й малолітні діти.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Галера-каторга - дерев’яне військове судно. Ходило на вітрилах, але здебільшого - на веслах. Було на озброєнні в Османській імперії у XV-XVIII ст. Мало довжину 40-50 м, ширину 4,5-7,5 м, від 16 до 25 пар весел, дві щогли з трикутними вітрилами. Вміщувало до 200 чоловік, розвивало швидкість до 13 км/год. Тяжка праця гребців на галерах стала синонімом каторги, каторжних робіт.

Яничари - регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у XIV-XIX ст. Яничарів спершу набирали з полонених. Згодом їхні лави поповнювали дітьми підданих-християн (українців, сербів, болгар та ін.).

Яничарів змушували прийняти іслам і виховували в дусі релігійної строгості й сліпого послуху. Яничарам було заборонено одружуватися й вести господарство. В українській мові назва «яничари» вживалася на означення зрадників, що завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів.

• Становище Закарпаття у складі Угорщини

Географічне розташування Закарпаття спричинило те, що воно тривалий час перебувало у складі різних країн. Наприкінці XIV ст. до закарпатських земель виявляли інтерес литовські князі, однак верховна влада над ними належала угорському королю.

Один з онуків Гедиміна Федір Коріатович отримав від угорського короля землі в Мукачівському краї. Князь опікувався церковним життям. За його володарювання на Чернечій горі під Мукачевим було закладено монастир з бібліотекою, пожвавилося господарське життя краю. Важливого значення набув мукачівський ярмарок, що від початку XV ст. проводився щороку. За князя відбулося будівництво мурованого замку в Мукачевому на місці старого дерев’яного.

У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія і Священна Римська імперія, в якій правили імператори з австрійської династії Габсбургів.

• Буковина й Бессарабія у складі Молдовського князівства

У 1359 р. на теренах нинішньої Молдови й частини Румунії постало Молдовське князівство. Буковина й Бессарабія, які до 1340 р. входили до Галицько-Волинської держави, потрапили під владу молдовських господарів.

Наприкінці XIV - у першій половині XV ст. територію Північної Буковини (тоді її називали Шипинською землею) було поділено на кілька волостей (повітів). Волості очолювали старости, які належали до місцевого боярства. Старости посідали високе становище в державі як члени боярської ради при господареві Молдови.

Проте у першій половині XVI ст. Молдовське князівство вже не мало сил чинити опір могутній Османській імперії й у 1538 р. потрапило у васальну залежність від неї. Відтак влада османів поширилася на Буковину й Бессарабію.

• Московсько-литовські війни кінця XV ст. Чернігово-Сіверщина у складі Московії

Війни між Московією та Великим князівством Литовським розпочалися у 80-х роках XV ст. Московське князівство під приводом збирання «руської спадщини» почало претендувати на українські й білоруські землі.

На початку XVI ст. кілька удільних князів Чернігово-Сіверщини за власним бажанням перейшли під владу держави Івана III. Проте Чернігів, Стародуб, Путивль, Рильськ, Новгород-Сіверський, Любеч та ін. опинилася в складі Московського князівства внаслідок збройних протистоянь 1500-1503 рр. Літописець про ті події писав: «Багато міст і сіл підкорили, чимало людей мечам і вогню піддали, інших у полон забрали».

1507 р. московський уряд розв’язав нову війну проти Великого князівства Литовського. Воєнні дії то загострювалися, то вщухали.

Під час кампанії 1514 р. московське військо захопило Смоленськ і рушило під Оршу - важливий стратегічний пункт на перетині торговельних шляхів між Києвом, Мінськом, Вільно і Москвою. 30-тисячним українсько-білорусько-литовським військом командував князь Костянтин Острозький. Йому протистояло 80-тисячне московське військо.

Князь Костянтин удався до військових хитрощів: зробивши вигляд, що відступає, він завів московитів у пастку, під обстріл своєї артилерії і здобув переконливу перемогу.

Проте литовсько-московські війни тривали. До 1537 р. Велике князівство Литовське поступово втратило майже третину території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленськ.

Уважно роздивіться фрагмент картини.

1. Яку подію на ній зображено?

2. Хто є учасниками битви з обох сторін?

3. Які особливості місцевості відтворено на картині?

4. Про які особливості життя та воєнного мистецтва доби ви можете довідатися з картини?

Картина зберігається у Національному музеї у Варшаві. Створена близько 1530 р. Дослідники припускають, що автор картини - очевидець битви. Невідомий художник з дивовижною ретельністю відтворив одяг і озброєння, риси облич та зачіски, жести й рухи, бойові порядки учасників битви, зобразивши їх усіх у дії та зберігши панораму битви, її напруження та розмах.

Князя Костянтина Острозького зображено справа, верхи на коні.

Битва під Оршею. Невідомий художник. Фрагмент

Висновки

• До середини XV ст. зі складу Золотої Орди, яка потерпала від внутрішньополітичних міжусобиць, вийшов Кримський улус на чолі з Хаджі Гіреєм, який став засновником Кримського ханства. У Кримському ханстві сформувався державний апарат на чолі з ханом та його дорадчим органом - диваном. Столицею Кримського ханства стало м. Бахчисарай.

• Частина татарського населення Кримського ханства вела кочовий спосіб життя, займаючись скотарством та торгівлею. Осілі сільські мешканці Криму займались городництвом, землеробством і промислами, тоді як у містах розвивались ремесла і торгівля.

• Кримський півострів тривалий час був місцем, де проживали різні народи. Виникнення Кримського ханства не завадило існуванню генуезьких торговельних колоній на півдні півострова. Торговельну конкуренцію генуезцям становили мешканці князівства Феодоро, що існувало у південно-західній частині гірського Криму. Проте у 1475 р. війська Османської імперії захопили генуезькі колонії і ліквідували державу Феодоро.

• 1478 р. Кримське ханство визнало себе васалом Османської імперії. Розпочалися постійні грабіжницькі набіги турків і татар на українські землі.

• Після розпаду Галицько-Волинської держави українське Закарпаття опинилося у складі Угорщини, а Буковина й Бессарабія були приєднані до Молдовського князівства. На початку XVI ст. Молдова визнала себе васалом Османської імперії, а Закарпаття було розчленоване між князівством Трансільванія (васал османів) і Священною Римською імперією Габсбургів.

• Наприкінці XV ст. посилилося Московське князівство. Московський князь висунув претензії на українські землі під приводом відновлення Русі, але з центром у Москві. За Чернігово-Сіверщину точилися тривалі війни між Московією та Литвою. Міста Чернігово-Сіверщини, захоплені московитами, вдалося повернути до складу Литви на початку XVI ст. Це стало наслідком вдалої воєнної кампанії українського князя Костянтина Острозького. Проте після смерті князя відвойовані міста були втрачені.