Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.

ТЕМА: Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.

1. Українські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) монархії

У другій половині ХІХ ст. до складу Австрійської, а з 1867 р. — Австро-Угорської імперії входили такі українські землі:

• Східна Галичина (центр — Львів)

• Північна Буковина (центр — Чернівці)

• Закарпаття (у складі Угорського королівства)

Ці території перебували у різних адміністративних частинах імперії, що суттєво впливало на умови розвитку українців.

2. Революція 1848–1849 рр. та її наслідки

Значення революції:

• скасовано кріпацтво (1848)

• започатковано конституційні реформи

• активізувався український національний рух

Для українців:

• створено Головну руську раду (1848, Львів) — першу українську політичну організацію

• вперше офіційно вжито назву «українці» поряд із «русини»

• висунуто вимоги:

  • поділ Галичини на українську та польську частини

  • запровадження української мови в освіті й адміністрації

⚠️ Більшість вимог не була реалізована, але український рух став масовим і організованим.

3. Австро-угорський компроміс 1867 року

У 1867 р. було укладено Австро-угорський компроміс, який створив дуалістичну монархію:

• Австрійська частина (Цислейтанія)
  → Східна Галичина, Буковина

• Угорська частина (Транслейтанія)
  → Закарпаття

Наслідки для українців:

• Галичина фактично перейшла під контроль польської шляхти

• Закарпаття — під угорську владу, яка проводила політику мадяризації

• українці не отримали автономії

4. Соціально-економічний розвиток

Сільське господарство

• більшість українців — селяни

• малоземелля, аграрне перенаселення

• масова еміграція (Канада, США, Бразилія)

Промисловість

Розвивалася повільно, але були окремі осередки:

• нафтова промисловість (Борислав, Дрогобич)

• лісозаготівля

• солеваріння

⚠️ Край залишався сировинним придатком імперії.

5. Суспільно-політичний рух українців

Основні течії:

1. Москвофіли

• вважали українців частиною «єдиного російського народу»

• орієнтувалися на Російську імперію

• поступово втрачали вплив

2. Народовці

• відстоювали українську національну ідентичність

• розвивали мову, культуру, освіту

• стали основою модерного українського руху

6. Політичні партії

Наприкінці ХІХ ст. з’являються українські політичні партії:

• Русько-українська радикальна партія (1890)
  👉 Іван Франко, Михайло Павлик
  👉 соціальні та національні вимоги

• Українська національно-демократична партія (1899)
  👉 автономія, розвиток освіти, парламентська боротьба

Це був перший досвід легальної політичної діяльності українців.

7. Культурно-освітній розвиток

Освіта і культура:

• «Просвіта» (1868) — мережа читалень

• Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) — фактична українська академія наук

• розвиток преси, театрів, видавництв

Видатні діячі:

• Іван Франко

• Михайло Грушевський

• Юліан Романчук

• Ольга Кобилянська

📌 Львів став центром українського культурного життя.

8. Становище українців у різних регіонах

Східна Галичина

• найбільші можливості для розвитку

• водночас — польське домінування

Буковина

• відносно толерантна національна політика

• співіснування українців, румунів, німців

Закарпаття

• жорстка мадяризація

• обмеження освіти й культури українською мовою

9. Загальна оцінка становища українців

Позитиви:

✔ легальна культурна та політична діяльність
✔ формування національної еліти
✔ розвиток освіти й самосвідомості

Негативи:

✖ національна дискримінація
✖ соціальна відсталість
✖ відсутність автономії

10. Історичне значення

Українські землі у складі Австро-Угорщини стали:

колискою модерного українського національного руху,
який згодом відіграв ключову роль у подіях ХХ століття.

Перегляньте відеоролик

Складіть хронологічну стрічку ключових подій для українців Австро-Угорщини (1848-1899 рр.). Включіть не менше 5 подій з тексту.

Питання: Яку подію ви вважаєте найважливішою для розвитку українського національного руху? Чому?

Поясніть своїми словами значення понять:

• Австро-угорський компроміс (дуалізм)

• Мадяризація

• Народовці

• Москвофіли

Заповніть таблицю, порівнявши дві політичні течії серед українців.

Проаналізуйте, чому становище українців у трьох регіонах було таким різним. Заповніть пропуски в реченнях, обравши правильний варіант із дужок та аргументувавши свій вибір.

• У Східній Галичині українці мали більше можливостей для культурного розвитку, ніж у Закарпатті, тому що тут діяла політика ______ (полонізації / мадяризації / автономії), яка була ______ (жорсткішою / м'якшою).

• У Буковині ситуація для українців була відносно сприятливою через ________ (панування румунів / толерантну національну політику австрійської влади / відсутність будь-якого руху).

• Найскладніше становище було в Закарпатті, де угорська влада проводила послідовну ________ (автономізацію / мадяризацію / федералізацію), обмежуючи права українців.

Складіть два списки: «Досягнення» та «Втрати/проблеми» українців в Австро-Угорщині у другій половині ХІХ ст. (по 3-4 пункти в кожному). На основі списків зробіть висновок: чи переважили для українського національного проекту можливості чи обмеження австрійського періоду?

Ви — активісти української партії кінця ХІХ ст. (на вибір: Радикальної Франка або Національно-демократичної). Ваше завдання:
а) Придумайте назву вашої газети.
б) Напишіть короткий агітаційний текст-заклик (5-7 речень) до селян або міщан Галичини. У тексті мають бути чітко відображені 2-3 ключові вимоги вашої партії (соціальні, національні, політичні).

Уявіть, що ви журналіст газети «Діло» (Львів, 1890-ті роки). Вам надано можливість взяти інтерв'ю в одного з діячів: Івана Франка, Михайла Грушевського або Ольги Кобилянської.
Складіть 5 питань для інтерв'ю, які розкриють:

• Його/її роль у культурному/політичному житті.

• Погляди на майбутнє українців в імперії.

• Головні, на їхню думку, виклики для українського руху.

Напишіть невеликий текст (10-12 речень) на тему: «Як австрійський період підготував українців до подій XX століття (боротьби за незалежність)?».
У тексті обов'язково використайте поняття: національна ідентичність, політична еліта, культурні інституції, автономія.