Опрацюйте матеріал.
Україна напередодні війни.
Українські землі загальної площею 700 тис. км2 та з населенням 48 млн. осіб (з них 33 млн. - українці) входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій.
До Росії належали три регіони з 9 українськими губерніями: Лівобережжя (Чернігівська, Полтавська і Харківська), Правобережжя (Волинська Подільська і Київська), Новоросія (Катеринославська, Таврійська і Херсонська).
До Австро-Угорщини входило теж три українські регіони: Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття.
1 серпня 1914 р. розпочалася перша в історії людства світова війна. Її спричинило непримиренне протистояння держав — учасників двох військових блоків — Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) та Антанти (Велика Британія, Франція, Росія). Кожна з країн прагнула досягти своїх геополітичних інтересів. Україна також посідала в них досить помітне місце внаслідок свого вигідного географічного положення, економічного та людського потенціалу.
Геополітика — політологічна концепція, за якою зовнішня політика держав визначається географічними чинниками (місцем розташування країни, природними ресурсами, кліматом тощо). Термін «геополітика» використовується для характеристики певного впливу географічних чинників на зовнішню політику.
Геополітичні плани воюючих сторін щодо України.
Український рух на західноукраїнських землях.
Із початком війни в суспільно-політичному житті Австро-Угорщини відбулися суттєві зміни. Міжпартійна боротьба, гострі національно-політичні дискусії та болючі національні образи відійшли на другий план в умовах емоційного піднесення, викликаного війною. Лідери українського руху вважали, що для реалізації національних вимог свого населення в цих умовах необхідно виявляти максимальну лояльність і вірнопідданість австрійській владі та імператору. Уже в перші дні війни українські політичні рухи Галичини та Буковини поспішили визначитися, на чиєму вони боці.
Утворення Легіону Українських січових стрільців.
На початку серпня 1914 р. Головна українська рада заявила про необхідність формувати полки українських добровольців у складі австрійської армії під назвою Українські січові стрільці (УСС). На думку керівників ради, цей захід мав усунути недовіру австрійської влади до українців та проросійські настрої в частини українського населення краю.
Заклики ГУР здобули підтримку серед українців Галичини. Протягом двох-трьох тижнів серпня 1914 р. повітові збірні пункти відвідало щонайменше 28-30 тис. добровольців для запису в український легіон. Але австрійський уряд наважився озброїти лише 2,5 тис. добровольців.
Легіон УСС в складі австро-угорської армії був сформований з 6 серпня 1914 року. Очолив отаман Теодор Рожанковський, пізніше поручник Михайло Галущинський.
Ставлення політиків Наддніпрянської України до війни.
На початку Першої світової війни російська влада в Наддніпрянській Україні, як і в інших регіонах імперії, розгорнула широку пропагандистську кампанію. Ця пропаганда мала позитивні результати. На початку війни значна частина міського населення й селянства Наддніпрянщини підтримували урядову політику, не усвідомлюючи, що на їхні плечі ляже весь тягар війни.
Серед громадсько-політичних діячів Наддніпрянщини у ставленні до війни сформувалося три основні орієнтації — поміркована, нейтральна та радикальна.
