Перша і найпоширеніша група — це патронімічні, тобто суфікси, які вказують на батька, діда (предка) особи. | Друга група — це суфікси, які вказують на професію чи характерну дію, від якої й пішло прізвисько людини. | Третя група — суфікси, які вказують на місце проживання або походження людини |
-енк-, -єнк- (Петренко, Даниленко) -ук, -юк (Липчук, Данилюк) -ич, -ович (Петрич, Данилович) -ів (Петрів, Данилів) -ок (Андрюшок, Клименок) -аш, -яш (Петраш, Андріяш) | -ай (Тягай, Бугай) -ан (Мовчан, Рубан) -аль (Скрипаль, Коваль) -ар (Кобзар, Кухар) -ач (Копач, Ткач) -ій (Палій, Плаксій) -ло (Трясило, Покотило) -йло (Міняйло, Нечитайло) -ник (Мельник, Колісник) -ун (Прядун, Ковтун) -яр (Скляр, Маляр) До цих прізвиськ (або вже прізвищ) згодом могли додаватися нові суфікси, які утворювали вже нове прізвище, наприклад: Палійчук, Кобзаренко | -ський, -цький. Шляхетські прізвища (Вишневецькі, Шептицькі, Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у простих людей — звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський, Хорольський, Житомирський, Цибулівський, Горохівський, Бабанський, Уманський). в деяких випадках -ець, -єць (Грабовець — з Грабова, Донець — з Донця, Канівець — з Канева, Коломієць — з Коломиї) в деяких випадках -ий, якщо в корені географічний об'єкт (Яровий, Гайовий, Загребельний) |