Цитата як спосіб передачі чужої мови

Цитата (від лат. cito — «наводжу», «викликаю») — невеликий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору. Використовується іншою особою у своїй праці з обов’язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження. Тобто цитата — дослівний уривок із якого-небудь тексту.

Оформлення цитат

При цитатах ставлять певні розділові знаки, а саме:

1. Цитати виділяють лапками. Якщо цитата супроводжено словами автора, то ставлять такі розділові знаки, як і при прямій мові.

2. Якщо цитата подана неповністю, то пропуск позначають трьома крапками (Мости в поезії Рильського стали символом у світі

«…щоб друзі тими їздили мостами, щоб наша сила в єдності міцніла»).

3. Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої букви (Борис Буряк пише, що «в художній структурі сценаріїв і фільмів О. Довженка завжди присутній сам автор»).

4. Якщо після цитати подано прізвище автора або джерело, то його беруть у дужки, і після дужок ставлять крапку («Леся Українка почала ліричними поезіями, і ліричної струни не занедбала вона до кінця віку» (М. Рильський).

5. Віршований текст у дужки не беруть. А якщо віршований текст цитують суцільним рядком, то його оформлюють як звичайну прозову цитату (Борітеся — поборете, / Вам Бог помагає! / За вас правда, за вас сила / І воля святая! — цими словами Т. Г. Шевченко став на захист усіх поневолених народів).

6. Якщо посилання на джерело або автора стоїть рядком нижче, то крапку ставлять після цитати. Прізвище автора беруть у дужки.

Користуючись підручником з української літератури, напишіть короткий твір з використанням цитат. Поясніть розділові знаки при них.