Трипільська культура на землях України

• Роздивіться пам’ятки. • Уявіть, що вам потрібно підготувати музейну експозицію. Розподіліть пам’ятки за призначенням. Свій вибір обґрунтуйте. • Про які тогочасні винаходи свідчать зображені пам’ятки? • Як, на вашу думку, можна витлумачити малюнки зростання колоса та зображення великої рогатої худоби на трипільському посуді? • Поміркуйте, які зміни відбулися в релігійних уявленнях людей у зв’язку з переходом до землеробства та скотарства.

Керамічні вироби, знайдені під час археологічних розкопок поселень доби енеоліту, які належать носіям трипільської культури.

1. Що таке археологічна культура?

Мисливці, які заселяли територію сучасної України, уже 8-6 тис. років тому перейняли нові види людської діяльності від мешканців Центральної Європи, які у свою чергу запозичили їх від переселенців із Південно-Західної Азії.

Давні племена час від часу змінювали територію свого проживання. Межі їх розселення та пересування визначають за археологічними знахідками, оскільки вихідці з різних куточків світу відрізнялися не тільки мовою та зовнішністю, а й способами виготовлення знарядь праці, типами прикрас тощо. Багато відомостей отримують дослідники за виробами з глини, адже майстри в різних племенах мали свої улюблені форми посуду й надавали перевагу тим або іншим візерункам. Оскільки писемних джерел про ті часи не маємо, а назви давніх племен не збереглися, учені послуговуються умовними найменуваннями, користуючись поняттям археологічна культура.

Голівки фігурок людей, знайдених археологами в трипільських поселеннях.

Археологічна культура - речові залишки, знайдені під час розкопок, що належать до одного історичного часу й тієї самої території, яким притаманні спільні риси. Подібність форми та оздоблення посуду, типу прикрас, особливостей будівництва жител і рис поховального обряду свідчать про спорідненість цих племен. Назви археологічних культур зазвичай походять від назв місцевостей, де було вперше виявлено типову пам’ятку (черняхівська культура - від с. Черняхів); часом вони вказують на характерні ознаки археологічних знахідок (культура кулястих амфор, культура шнурової кераміки тощо), особливості поховань (зрубна культура).

Чому вчені не знають справжніх назв давніх народів?

2. Що відомо про господарство та побут трипільців?

Назви «трипільська культура» та «трипільці» умовні. Вони походять від назви с. Трипілля на Київщині, неподалік якого наприкінці 19 ст. археолог Вікентій Хвойка розкопав перші пам’ятки згаданої культури.

Трипільська культура проіснувала на землях Лісостепу України, від Дністра до Дніпра, майже півтори тисячі років - від 4 тисячоліття до середини 3 тисячоліття до н. е.

1. Реконструкції трипільських знарядь для обробітку ґрунту. 2. Ткацький верстат. 3. Трипільська зернотерка.

Основою господарства трипільців було перелогове землеробство, що передбачало використання ділянок землі доти, доки не вичерпувалася їхня родючість. Трипільці сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всі відомі в Україні й нині садово-городні культури. Землю обробляли дерев’яними мотиками з кам’яними чи кістяними наконечниками. Застосовували тяглову силу волів. Урожаї збирали кістяними або кам’яними серпами. Зерно розтирали на борошно за допомогою кам’яних зернотерок. Розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней.

За картою з’ясуйте, на яких територіях була поширена трипільська культура.

Трипільці були гарними гончарями. Глиняний посуд обпалювали в спеціальних печах, а потім розмальовували чорною, коричневою, червоною, рідше білою барвами. В орнаменти трипільські гончарі вплітали символічні зображення фігур людей, тварин і птахів. З трипільцями пов’язують появу перших виробів з міді.

1. Роздивіться трипільський глиняний посуд та ілюстрацію-реконструкцію. Про розвиток яких галузей господарства свідчать знахідки? 2. Чому глиняний посуд слугує підставою для розрізнення давніх народів? 3. Як трипільці виготовляли посуд?

3. Яким було трипільське суспільство?

Високої майстерності носії трипільської культури досягли в будівництві житла. Мешкали трипільці в чотирикутних одно- чи двоповерхових будинках завдовжки до 25-27 м і завширшки 6-7 м, з кількома приміщеннями. Свої оселі будували так: у землю вкопували дубові стовпи, а між ними з хмизу викладали стіни, які обмазували глиною; зверху на стовпи спирали дво- або чотирисхилий, укритий соломою або очеретом дах з отвором для диму. У кожній хаті була велика піч, а біля неї - лежанки з випаленої глини. Стіни й піч іноді розмальовували. Археологи знайшли численні глиняні модельки трипільських жител. Вони, а також залишки жител дали змогу вченим реконструювати зовнішній вигляд трипільських хат.

Трипільська людність жила сім’ями, що об’єднувалися в общини, а пізніше - у племена. Спершу поселення трипільців були невеликими. Розташовані здебільшого на узвишші поблизу річок, вони складалися з 30-40 глинобитних помешкань. Будинки розташовувалися колом, із загоном для худоби в центрі. Кількість жителів кожного такого поселення складала зазвичай 600-700 осіб. Згодом деякі поселення розрослися так, що кількість мешканців сягала в них до 10 тис. осіб. Такі поселення-гіганти називають протомістами. Концентричні кола, за якими розташовували трипільці свої будинки, утворювали щось подібне до вулиць.

Установлені на підставі археологічних розкопок факти свідчать про досить упорядковане громадське життя носіїв трипільської культури. Загальну кількість трипільців дослідники оцінюють приблизно в 1 млн осіб.

Хлібороби-трипільці своєрідно сприймали довколишній світ. Вони вірили в богів грому, сонця, вітру, дощу. Дослідники припускають, що поклонялися також богині родючості. Підставою для таких припущень є численні жіночі фігурки, які знаходять майже в кожному трипільському поселенні.

Проте хоч якого високого рівня сягнуло трипільське суспільство, поступово воно почало занепадати. Виснажені землі давали менші врожаї, а нових територій, придатних для землеробства, уже не було. Холоднішим та більш посушливим ставав клімат, що не сприяло землеробству. Тож урешті трипільці розчинилися серед інших народів.

Реконструкції трипільських будинків.

1. План-реконструкція трипільського поселення в селі Майданецьке на Черкащині.

2. Реконструкція житлових будинків у Майданецькому.

Внутрішній та зовнішні овали суцільної забудови на поселеннях-гігантах чергувалися з вулицями та кварталами всередині. У Майданецькому, зокрема, досліджено суцільну забудову так званої «житлової стіни» цих овалів, які робили трипільські поселення практично неприступними для непроханих гостей.

Трипільська культура не була єдиним осередком землеробства та скотарства на землях України. Оскільки умови Степу більш придатні для скотарства, саме воно становило основу господарства його мешканців. Знали мешканці Степу й землеробство. Щоправда, від степових культур залишилося менше свідчень.

Існує думка, що праці належить провідна роль у розвитку суспільства. Водночас в історії багато прикладів, коли «працелюбні» народи, як, приміром, трипільці, занепали. Як ви думаєте, чому? Чому трипільську культуру дослідники визначають як таку, що впритул наблизилася до виникнення цивілізації?