Пригадайте, яке заняття з'явилося раніше — ремесло чи торгівля. Дайте визначення поняття «натуральне господарство». Яка роль торгівлі в розвитку господарства? Пригадайте/поміркуйте, чим відрізняється товарне господарство від натурального.

Поміркуймо!

Чому середньовічні міста називали центрами ремесла і торгівлі?

1. ТОРГІВЛЯ І ГІЛЬДІЇ

Становлення ремісничої справи разом із натуральним господарством дали поштовх розвитку товарного господарства, за якого вироби виготовляли на продаж й обмінювали за допомогою грошей. Місто було центром торгівлі, яка відбувалася здебільшого на ринках.

У добу Середньовіччя торгівля була небезпечною, але вигідною справою. На суші купців грабували рицарі, на морі — пірати. За проїзд володіннями феодала, за користування мостами і переправами купцям доводилося платити.

Щоб захиститися від розбійників і допомогти один одному, купці об'єднувалися у спілки — гільдії.

Варто запам'ятати!

Гільдія (нім. gilde — об’єднання) — об'єднання купців для захисту своїх інтересів або цехових привілеїв.

Розвивалася торгівля зі Сходом. Купці плавали Середземним морем до Сирії і Єгипту, Чорним морем — до берегів Криму і Кавказу. Тут європейці скуповували в східних купців предмети розкоші, а також різноманітні прянощі. Особливо прибутковою була торгівля прянощами — перцем, корицею тощо. Їх цінували на вагу золота.

Вигідні торговельні шляхи на Схід захопили купці з італійських міст — Венеції та Генуї. Важливий торговельний шлях пролягав Північним і Балтійським морями. Тут купці продавали сіль, хутро, вовну, віск, залізо й інші товари. Центром північної торгівлі було м. Брюгге.

Щоб витіснити конкурентів із торгівлі на Північному і Балтійському морях, купці понад 70 німецьких міст у XIV ст. об'єдналися в Ганзу (у перекладі з німецької — союз). Цей союз очолювало місто Любек.

Найбільш жвавими місцями продажу товарів були ярмарки — щорічні торги, у яких брали участь купці з різних країн. У XIII ст. найвідомішими були ярмарки у графстві Шампань на північному сході Франції. Вони тривали майже рік.

Гольштинська брама — символ німецького м. Любек і всієї Ганзи (сучасне фото)

2. ГОРОДЯНИ. МІСЬКА КУЛЬТУРА

Міста змінювали спосіб життя людей епохи Середньовіччя. Містяни відрізнялися від селян не лише заняттями. Вони інакше дивилися на світ, були енергійнішими, покладалися здебільшого на власні сили. Значно більше знали про довколишній світ, цікавилися новинами. Городяни завжди поспішали, цінували час. Не випадково, що перший годинник виник у місті. Мешканці міст прагнули до успіху, намагалися розбагатіти, примножити те, що їм діставалося у спадок. Поступово такі мешканці сформували міську знать. Їх називали патриціями.

Чорнороби, поденники та жебраки становили міську бідноту, яку називали плебеями.

Повноправних мешканців міст називали бюргерами.

Важливим наслідком боротьби міст із сеньйорами була особиста незалежність городян. Якщо залежному селянинові, що втік від свого пана, вдавалося прожити в місті один рік і один день, він ставав вільною людиною. Недарма в середні віки з'явилось прислів'я: «Міське повітря робить вільним».

Саме в містах поступово формувалося розуміння важливості людських прав і свобод, без яких сьогодні не можна уявити життя в розвинених демократичних країнах світу.

3. ЖИТЛО ТА ПОБУТ

У містах із XIII ст. споруджували вузькі кам'яні дво- або чотириповерхові будинки. Це було пов'язано з обмеженістю міської території. Саме в таких будинках жила переважна більшість городян. На першому поверсі розташовувалися крамниці чи майстерні, що виходили на вулицю, і зала або кімната для праці й відпочинку. Спальні були на другому поверсі.

Будинки міської знаті вирізнялися розміром, розкішним оздобленням. Під час їхнього спорудження повторювали архітектуру феодального замку.

Інтер'єр спальні в будинку феодалів (середньовічна мініатюра)

Ткалі (мініатюра XV ст.)

Яку інформацію про життя людей у середні віки «розповідають» мініатюри?

За Середньовіччя своєрідним було ставлення до гігієни. Туалетів не було навіть у палацах, відходи через вікна викидали на вулицю, де збиралися сморідні калюжі. Вважалося, що вмивання і миття тіла шкодять здоров'ю. У Франції, щоб усунути неприємний запах немитого тіла, були винайдені парфуми зі стійким ароматом.

Засклені вікна були лише у знаті, бо скло було нечувано дорогим. Склодуви видували скляні кулі, надрізали їх і розгортали в диски, які вставляли в рами. Тому вікна мали багато ґраток. Бідні люди затуляли віконні отвори звичайними дошками, тканиною або хутром.

У будинках постійно панувала темрява. Свічки використовували лише в помешканнях великих феодалів, церквах і монастирях, оскільки віск був дуже дорогим.

Меблів у будинках селян і бідних городян було небагато: скриня, грубий дерев'яний стіл, дві лави, колиска. Із кухонних предметів — кілька видів казанів.

У будинках заможних городян і феодалів меблі були вишукані: столи різних розмірів, виготовлені з дерева, каменю або металу; лавки або табурети для сидіння; скрині для одягу, білизни; шафи для дорогого посуду. Почали розрізняти столовий і кухонний посуд. Найпрестижнішим вважалося мати гарне й зручне ліжко.