Тема 1.1.Технічна норма часу та його структура.

Тема 1.1.Технічна норма часу та його структура.

    Технічно обґрунтована норма часу є одним з економічних важелів господарювання , який впливає на ефективність і якість роботи .Якість роботи підвищується на основі обгрунтованої норми часу тому що , ця норма не лише встановлює необхідний  час на виконання якоїсь роботи , але й ті умови праці , при яких може бути достигнутий найліпший результат при найменшій втомі працівника. 

    Якщо порівняти нормативні умови виконання роботи з фактичними , то можливо виявити резерви самої праці , а також резерви в використанні засобів і предметів праці , виявити відхилення від нормальних умов роботи з своєчасним усуненням їх  причини .

    Однією з найважливіших умов сучасного виробництва є доречне використання усіх резервів виробництва та економія часу. Економія робочог часу дозволяє підвищити продуктивність праці на підприємстві , покращити умови та культуру виробництва.

    Для того щоб організувати високопродуктивну працю , здійснити розстановку працівників за робочими місцями , необхідно насамперед встановити технічно обґрунтовану норму на кожну виконану роботу. А для цього кожне робоче місце повинно бути організоване в відповідності з принципами БЖД та охорони праці.

Трудовий процес і класифікація затрат робочого часу.

     Трудовий процес - це доцільна діяльність людини , яка направлена на кількісну або якісну зміну предмету праці за допомогою засобів праці для здобуття готового продукту. Усякий процес праці має особливий технологічний зміст - технологічний процес. Усякий процес праці має особливі умови , в яких здійснюється трудовий процес – це виробничі умови  які необхідні для даного виробничого процесу.

       Виробничий процес – сукупність усіх дій людей та обладнання , необхідних на даному виробництві для виготовлення або ремонту виробів .

        Технологічний процес  - це частина виробничого процесу. Для того щоб перетворитися в готовий продукт праці , предмет праці змінює свою форму  , розміри , властивості , тобто походить ряд стадій які відрізняються технологією виробництва. Кожна така однорідна та закінчена в технологічному відношенні стадія називається частковим виробничим процесом ( наприклад , ковальський ,ливарний ,зварювальний , механічний , збірний ). 

      З метою нормування праці всі часткові виробничі процеси можливо класифікувати за наступними ознаками :

1. За ознакою впливу на предмет праці розрізнюють -  механічні , фізико-хімічні ,транспортні , контрольні та природничі процеси ;

2. За характером участі робітника в виробничому процесі розрізнюють процеси  - ручні , механізовані ,машинно-ручні ,машинні ,автоматизовані ,апаратурні ;

3. За характером протікання процесу в часі розрізнюють дискретні   (преривні ) та непреривні процеси. Преривні процеси можуть бути циклічними ( повторюються з кожною одиницею продукції ) та періодичними , коли відсутня циклічність процесу.

4. За характером протікання процесів в просторі всі процеси поділяються на послідовні ,паралельні ,паралельно-послідовні.

5. По відношенню до виробництва готового продукту розрізнюють основні процеси , за допомогою яких здійснюється безпосередня переробка сировини ,матеріалів ,напів фабрикатів в готову продукцію і допоміжні процеси які забезпечують виконання основного процесу       ( ремонтні ,інструментальні ,транспортні ).

   Кожний частковий процес складається з окремих технологічних операцій . Під операцією розуміють закінчену частину технологічного процесу ,яка виконується одним робітником або бригадою на одному робочому місці. Операція є об'єктом нормування праці. Для того щоб вивчати трудовий процес , проектувати його раціональну структуру ,необхідне ділення операції на окремі складові частини.

Ділення операції на складові частини.

     Таке ділення операції можливо здійснити за ознаками її технологічного складу і трудового змісту. За технологічною ознакою операцію поділяють на такі елементи : установ , позиція , перехід , робочий хід , допоміжний хід ( за ДЕСТ 3.1109 -82 ).

    Установ – це частина технологічної операції , яка виконується при незмінному закріпленні оброблюваної заготовки або збираємої збірної одиниці. Наприклад , укладання заготовки в ручай штампу.

   Позиція – це фіксоване положення , яке займається незмінно закріпленою оброблюваною заготовкою разом з інструментом або нерухомою частиною обладнання при виконанні якоїсь частини операції. Наприклад ,

"укласти заготовку плашмя ".

   Перехід – це закінчена частина технологічної операції , яка характеризується постійністю застосовуємого інструменту і поверхонь ,які утворюються при обробці. Якщо перехід не супроводжується зміною форми ,розмірів ,шорсткість поверхні ,але необхідний для виконання роботи , то такий перехід називають допоміжним.

    Робочий хід – це закінчена частина технологічного переходу , яка складається з одноразового переміщення відносно заготовки  і супроводжується зміною форми , розмірів або властивостей заготовки. Якщо інструмент , переміщуючись , не змінює форму , розміри або властивості заготовки , то такий хід інструмента називають допоміжним ( обратним , холостим ходом ).

     За трудовим складом операція поділяється на :  рухи , дії , прийоми ,комплекси прийомів , які виконує робітник.

      Трудовий рух – це найменший важливий елемент операції для її вивчення і вимірювання. Під рухом розуміють одноразове переміщення усього тіла робітника або окремо рук , кістей рук з метою узяти , перемістити або підтримати предмет .Усі рухи робочого в процесі праці суміснюються з роботою органів почуттів та за характером виконання можуть бути  рішучими (короткими ) і спритними (повільними ).

     Рішучі рухи не потребують обережності , підвищеної уваги при їх виконанні ,здійснюються швидко. Наприклад ,здійснити крок. Повільні рухи – це контрольовані рухи ,які забезпечують точність та якість праці. Наприклад ,з'єднати грані двох предметів , схопити мілкий предмет.

      Дія складається із сукупності декількох рухів і виконується робочим без перерви. Вона характеризується одним цільовим призначенням і складається із двох та більше трудових рухів.

       Закінчена сукупність трудових дій робітника визначеного цільового призначення при незмінному складі предметів і обладнання називається прийомом. Прийоми можуть бути основними та допоміжними. Прийоми  призначенням яких є безпосереднє здійснення мети даного технологічного процесу , називаються основними , а прийоми які забезпечують виконання основних прийомів – допоміжними . Прийоми можуть мати самостійне значення та можуть бути об'єднані в комплекси прийомів. Наприклад ,встановити та зняти заготовку.

Класифікація затрат робочого часу.

      Базуючись на задачах технічного нормування ,увесь робочий час працюючого ( виконавця ) поділяють на час роботи та час перерв .

      Час роботи – це час , впродовж якого робочий виконує дії які направлені на здійснення трудового процесу. По відношенню до виробництва , час роботи можливо поділити на час роботи для виконання виробничого завдання і час роботи непередбачений виконанням виробничого завдання , який включає час виконання випадкових робіт.

      Час роботи по виконанню виробничого завдання включає :

• Підготовчо –заключний час :

• Оперативний час ;

• Час на обслуговування робочого місця ;

• Час активного та пасивного спостереження за роботою обладнання.

Підготовчо – заключний час – це час , який витрачається на підготовку виконавця або виконавців і засобів технічного оснащення до виконання технологічної операції та приведення оснащення в порядок після закінчення зміни.

Оперативний час – це час ,який витрачається на безпосереднє виконання заданої роботи . Він поділяється на технологічний   (основний ) та допоміжний.

Основним є час , витрачений робочим на кількісне або якісне змінення предмету труда , тобто на зміну форми , розмірів ,зовнішнього вигляду , структури і властивостей , стану і положення обробляємого предмету праці в просторі , яке повторюється або з кожною обробляємою деталлю , або технологічною партією деталей ( виробів , поковок ). В залежності від характеру участі робочого при виконанні виробничого завдання , виробничий час     може бути : часом  ручної  праці , коли робота виконується без застосування машин і механізмів , а використовуються ручні засоби праці ; часом машинно-ручної  праці , коли процес зміни предмету праці здійснюється машиною , а переміщення робочих частин машини  - вручну.

Якщо зміна предмету праці здійснюється під впливом машини ( автоматично ) і виконавець ( робочий ) здійснює лише спостереження та контроль за роботою обладнання , то такий час зміни предмета праці називають машинним ( автоматичним ). При цьому виконавець витрачає час називає мий часом активного спостереження . До такого виду часу можливо віднести час пасивного спостереження , коли робочий знаходиться біля обладнання , що попереджує можливий простій обладнання і є економічно цілеспрямованим. Зменшення або часткове поменшання часу пасивного спостереження є суттєвим резервом росту виробничості праці.

Допоміжним є час , який витрачається виконавцем на дії , які забезпечують виконання основної роботи. До цього виду часу відносяться затрати часу на встановлення деталі ( виробу , поковки ) , загрузку машини  , прийоми пов'язані з управлінням обладнанням , контрольними вимірюваннями. Цей час повторюється з кожною одиницею продукції або періодично з визначеним об'ємом продукції.

Час обслуговування робочого  місця  - це час , який робочий витрачає на підтримання робочого місця в стані , який забезпечує високовиробничу працю.

Час технічного обслуговування -  це час на підтримання обладнання в робочому стані (під наладка пресу ,зміна інструменту ,прибирання стружки та окалини ) для виконання конкретної роботи.

Час організаційного  обслуговування – це час який витрачається робочим на підтримання робочого місця в робочому стані ( протирання обладнання , видалення відходів з робочого місця ) який не пов'язаний з конкретно виконуємою операцією .

Час  перерв – це час  , який потрібен для того щоб робочий відпочив (не був зайнятий працею ). Цей час поділяється на час регламентованих  та нерегламентованих перерв. Цей час класифікують по характеру причин , які визвали перерву в праці робочого. До складу регламентованих перерв входить час передбачений нормативами на відпочинок працюючого для підтримання нормальної працездатності та попередження його втоми , час на особисті потреби та особисту гігієну , час перерв встановлених технологією і організацією виробничого процесу. Час нерегламентованих перерв включає перерви, які визвані порушенням нормальної течії виробничого процесу , які залежать або не залежать від працюючого , перерви які визвані порушеннями трудової дисципліни , перерви визвані порушеннями нормального ходу виробничого процесу ( перебої з постачанням заготовками , матеріалами ,відсутністю електропостачання ,поломкою обладнання ).

Перелік застосовуємих індексів (умовних позначень) окремих категорій затрат робочого часу:

Час роботи на виконання виробничого завдання – РЗ ;

Підготовчо-заключний час -  ПЗ ;

Оперативний час – ОП ;

Основний час – О ;

Допоміжний час – В ;

Час обслуговування робочого місця – Обс ;

Час організаційного обслуговування – Орг ;

Час технічного обслуговування  - Тех ;

Машинний час – М ;

Апаратурний час – АВ ;

Час ручної роботи – РВ ;

Час спостереження за роботою обладнання – А ;

Час регламентованих перерв  - ПР ;

Час на відпочинок та особисті потреби – Отл ;

Час перерв , які встановлені технологією та організацією виробничого процесу – ПТ ;

Час роботи непередбаченої виконанням виробничого завдання – НЗ ;

Час випадкової праці – СР ;

Час нерегламентованих перерв – ПН ;

Час перерв визваних порушенням нормального ходу виробничого процесу – ПНТ ;

Час перерв визваних порушенням трудової дисципліни  - ПНД ;

Класифікація часу використання обладнання.

  Для того , щоб вивчати характер використання обладнання ( пресів , молотів , автоматів та ін.) , визначати його завантаженість в часі та причини , які обумовлюють перерви в роботі , час використання обладнання класифікують на окремі категорії : час роботи обладнання та час перерв в роботі або простої обладнання .

  Час роботи поділяють на час  роботи обладнання  , яке передбачене виконанням виробничого завдання , і час роботи не передбачений завданням , тобто в результаті якого не забезпечується збільшення о'єму виробництва або покращення її якості.

 Час роботи обладнання ,який пов'язаний з виконанням виробничого завдання , включає час машинно-вільний ,коли обладнання працює без участі робітника ( автоматично ) та виконує як робочий так і холостий ходи , та час роботи з участю робітника , який характеризує зайнятість робочого на оперативній роботі.

  Перерви в роботі обладнання поділяють на регламентовані  ( нормовані ) та нерегламентовані. Перервою в роботі обладнання називають період впродовж  якого обладнання бездієве незалежно від причин виникнення перерви , тобто обладнання простоює.

  До часу регламентованих перерв відносять час простою обладнання ,який пов'язаний з виконанням робочим роботи по організаційно- технічному обслуговуванню робочого місця , підготовчо-заключних робіт ,не відсторонених технологічних перерв ,пов'язаних з умовами виробництва , простоюванням обладнання під час відпочинку робітника та його особистих потреб. Ці простої нормуються та враховуються при плануванні використання обладнання та його загрузки.

  Нерегламентовані перерви в роботі обладнання – це простої , які визвані порушенням нормального ходу виробництва (відсутністю сировини,електропостачання )та порушенням робочим трудової дисципліни (відсутність робочого на робочому місці викликане запізненням ).

   При вивченні затрат робочого часу в виробничому процесі загальний час поділяють на час виконання технологічних операцій  , транспортувальних операцій  та час меж операційних перерв.

  Розвиток  техніки та модернізація методів праці надають можливість для суміснення по часу деяких окремих елементів роботи ( переходів , проходів ,прийомів ,рухів ). Наприклад , допоміжні прийоми можливо виконувати під час автоматичної роботи обладнання. В зв'язку з цим робочий час поділяють на перекриває мий та неперекриваємий.

   Перекриваємий час – це час  , який витрачається на виконання перекриваємих елементів роботи , тобто таких , які при сумісництві з іншими мають меншу тривалість. В цьому випадку елементи роботи з більшою тривалістю є неперекриваємими і тривалість їх виконання є неперекриваємим   робочим  часом.

З точки зору нормування всі затрати робочого часу поділяються на необхідні для виконання виробничого завдання  та регламентовані законами виробництва затрати – так звані нормуємі затрати робочого часу  і не нормуємі затрати  , які пов'язані або з виконанням внепланової роботи , або з перервами в роботі , ліквідація яких є резервом підвищення продуктивності в роботі. Час  роботи  визначає  зайнятість  робітника  активною працею.

Питання для самоперевірки.

1.Чим вимірюється кількість праці ?

2.Що є предметом технічного нормування праці ?

3.Дайте визначення поняттю технологічної операції та її елементів .

4.Яке призначення у класифікації затрат робочого часу  і зміст кожної категорії затрат робочого часу ?

5.В чому особливість класифікації часу роботи обладнання ?

6.Який час називається неперекриваємим робочим часом ?

7.Які затрати робочого часу відносяться до нормуємих затрат ?