Тарифна система пасажирських перевезень (073)

Тарифна система пасажирських перевезень в Україні — це сукупність правил, методичних рекомендацій та ставок, за якими розраховується вартість проїзду пасажирів і перевезення багажу. Вона залежить від виду транспорту (залізничний, автомобільний, авіаційний, міський електротранспорт) та регулюється на державному або місцевому рівнях. Тарифна система пасажирських перевезень в Україні базується на регулюванні цін державою та місцевими органами влади, розподіляючись на залізничні (встановлює Укрзалізниця відповідно до нормативних актів) та автомобільні/міські (встановлюють ОМС), де ціна залежить від відстані, класу комфорту та типу транспортного засобу.

Загальні принципи формування тарифів

Собівартість: тариф має покривати витрати на паливо, електроенергію, амортизацію транспорту, зарплату персоналу та технічне обслуговування.

Прибутковість: до складу тарифу закладається певний рівень рентабельності для розвитку транспортного підприємства.

Державне регулювання: на соціально значущі перевезення (наприклад, залізничні або міські) тарифи часто обмежуються державою або місцевою владою

Основні складові тарифної системи:

Залізничний транспорт

Тарифи на внутрішні пасажирські перевезення регулюються державою. Вони розраховуються залежно від типу вагона (плацкарт, купе, СВ), швидкості поїзда та категорії поїзда. Держава регулює ціни, щоб забезпечити доступність, але часто це призводить до збитковості для перевізника. Тарифи встановлюються Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури за погодженням з іншими відомствами.

Ціна залежить від типу вагона (плацкарт, купе, люкс), класу поїзда (Інтерсіті+, швидкий, пасажирський), відстані та періоду поїздки (коефіцієнти за днями тижня та сезонами).

Авіаційний транспорт

Використовується вільне ціноутворення, де тариф визначається авіакомпанією самостійно на основі попиту, класу обслуговування та часу бронювання

Автомобільний транспорт (автобуси)

Тарифи формуються на основі методичних рекомендацій, затверджених Міністерством Інфраструктури, та погоджуються місцевими органами самоврядування. Вони враховують собівартість перевезень, включаючи витрати на пальне, ремонт та заробітну плату персоналу.

Міський транспорт

Ціна проїзду (трамваї, тролейбуси, автобуси) встановлюється місцевими органами виконавчої влади.

Міжміські та приміські маршрути: тарифи розраховуються перевізниками на основі методичних рекомендацій, що враховують пасажиропотік та кілометраж.

Міські автобуси та маршрутки: вартість проїзду зазвичай встановлюється рішеннями місцевих органів самоврядування (виконавчих комітетів міських рад).

Міський електротранспорт (метро, трамвай, тролейбус):

Тарифи є регульованими та затверджуються місцевою владою.

Часто застосовуються єдині квитки або електронні картки (е-квиток), що дозволяють здійснювати поїздки в межах міста за фіксованою ціною.

Основний принцип встановлення тарифів — це відшкодування витрат транспортних підприємств та отримання прибутку.

Пільги

Діє система пільгових перевезень для певних категорій громадян, які фінансуються з державного або місцевих бюджетів.

Авіаційний транспорт

Використовується вільне ціноутворення, де тариф визначається авіакомпанією самостійно на основі попиту, класу обслуговування та часу бронювання

Важливою частиною системи є державні гарантії на безкоштовний або частково оплачуваний проїзд для окремих категорій громадян (пенсіонери, особи з інвалідністю, учасники бойових дій, студенти тощо). Витрати перевізників на ці перевезення мають компенсуватися з державного або місцевих бюджетів

Транспортний тариф — це ціна за перевезення вантажів, пасажирів або багажу певним видом транспорту.

Іншими словами, це плата за користування транспортними послугами, яка забезпечує відшкодування витрат транспортних підприємств і отримання прибутку.

Тариф відображає:

витрати на перевезення (паливо, енергія, амортизація, зарплата, ремонт, утримання транспорту);

рівень попиту на транспортні послуги;

умови перевезення (відстань, маса, швидкість, вид транспорту);

державну політику ціноутворення (пільги, податки, регулювання тарифів).

Таким чином, транспортний тариф — це економічний інструмент, який поєднує інтереси перевізника і споживача послуг, сприяючи раціональному використанню транспортних ресурсів.

Функції транспортних тарифів

Обліково-вимірювальна

Відображає витрати на перевезення, дозволяє визначити собівартість транспортних послуг і прибуток підприємства.

Регулююча

Впливає на вибір виду транспорту, маршрутів і обсягів перевезень.

Зниження тарифів стимулює попит на перевезення, підвищення — обмежує його.

Розподільча

Сприяє розподілу транспортних витрат між різними учасниками ринку (виробниками, споживачами, державою).

Стимулююча

Сприяє підвищенню ефективності роботи транспорту, розвитку нових маршрутів, покращенню якості послуг.

За методом встановлення:

Вільні (ринкові) — формуються за домовленістю сторін.

Державні (регульовані) — затверджуються органами влади (наприклад, тарифи “Укрзалізниці”).

За способом розрахунку:

Покілометрові — залежать від відстані перевезення.

Зональні — встановлюються для окремих територій або маршрутів.

Єдині (поштучні) — фіксована сума незалежно від відстані.

Фактори, що впливають на рівень тарифів

Витрати на паливо, ремонт, утримання транспорту

Відстань і напрямок перевезення

Попит на перевезення

Конкуренція між перевізниками

Державне регулювання і податкова політика.

Значення транспортних тарифів у ринковій економіці

Забезпечують рентабельність транспортних підприємств;

Визначають собівартість товарів і послуг;

Впливають на рівень цін у національній економіці;

Сприяють розвитку зовнішньої торгівлі і логістики;

Є важливим інструментом державного регулювання транспортної системи.

Тарифи на послуги пасажирського транспорту загального користування визначаються на:

- перевезення одного пасажира (міські перевезення);

- виконання одного пасажирокілометра транспортної роботи (приміські і міжміські перевезення).

Рівень тарифів на маршрутах загального користування повинен забезпечувати перевізнику:

- відшкодування обгрунтованих поточних витрат;

- прибутковість роботи;

- можливість оновлення рухомого складу.

Величина тарифу розраховується за формулою:

Т = S х (1 + R),

де: Т - величина тарифу на послуги пасажирського транспорту (грн./пас., грн./пкм, грн./год., грн./км);

S - собівартість перевезень (грн./пас., грн./пкм, грн./год., грн./км);

R - коефіцієнт рентабельності перевезень, який дозволяє враховувати рівень прибутковості роботи перевізника.

Наприклад, тариф на виконання 1 пасажирокілометра визначається:

Т_{грн./пкм} = S_{грн./пкм} х (1 + R)

Собівартість перевезень розраховується з урахуванням показників

S_{1 км}, - собівартість виконання 1 км пробігу, грн./км;

l_сер - середня відстань поїздки 1 пасажира, км (l_сер в містах встановлюється за даними обстеження пасажиропотоків);

q - пасажиромісткість одиниці рухомого складу, місць для сидіння (для міських перевезень - загальна пасажиромісткість);

g - коефіцієнт використання пасажиромісткості;

b - коефіцієнт використання пробігу;

q х g х b - транспортна робота одиниці рухомого складу в пас. км на 1 км пробігу, пас. км/км.

Реальні умови експлуатації автобусів на конкретних маршрутах ураховуються через показники q, g, b, l_сер:

q - тип рухомого складу;

g - оптимальність вибору типу рухомого складу для роботи на конкретному маршруті з урахуванням реального пасажиропотоку

Одна година роботи автобуса S_год.:

S_год. = S_{1 км} х V_е,

де V_е - експлуатаційна швидкість, км/год. (пробіг автобуса м одну годину роботи).

Експлуатаційна швидкість визначається як відношення загального пробігу рухомого складу

( L_заг) до часу в наряді рухомого складу, за який виконано пробіг (Т_нар)

Витрати суб'єктів господарювання та калькуляція собівартості перевезень відповідно до Програми реформування бухгалтерського обліку та до їх економічного змісту групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

- інші операційні витрати.