Сонячне світло – основне джерело енергії, за рахунок якого існує життя на планеті, відбуваються процеси тепломасообміну у атмосфері і гідросфері, та функціонує біосфера в цілому. Крім того, надзвичайно важливою є його інформаційна складова завдяки чіткій періодичності змін інтенсивності.

Сонячне світло в атмосфері являє собою безперервний потік електромагнітного випромінювання, який ми умовно поділяємо на певні діапазони відповідно їх фізичним властивостям та за особливістю сприйняття аналізаторами людини.

У складі сонячного спектру можна виділити дві основні енергетичні складові – видимий та інфрачервоний діапазон. Видимий діапазон є важливим для проходження процесу фотосинтезу – процес перетворення енергії світла на енергію хімічних зв’язків органічних речовин фототрофними організмами за участі фотосинтетичних пігментів.

В сучасній біосфері саме процес фотосинтезу забезпечує утворення органічної речовини (у томи числі, й запаси нафти, газу, кам’яного вугілля). Крім того, завдяки фотосинтезу утворюється атмосферний кисень, що є побічним продуктом цього процесу, але визначає протікання більшості хімічних реакцій в біосфері.

Фототрофні організми з метою більш ефективного поглинання сонячного світла мають спеціальні фотосинтетичні системи, в основі яких знаходяться фотопігменти. Основним фотопігментом фототрофних організмів є хлорофіли. Для розширення спектру поглинання фотосистеми можуть мати додаткові пігменти: каротиноїди, фікобіліни. Це може бути актуальним для фотосинтезу у водному середовищі, куди червоні промені проникають слабо (наприклад, червоні та бурі водорості).

Завдяки періодичним змінам інтенсивності сонячної радіації внаслідок добового обертання Землі навколо своєї вісі та річного обертання навколо Сонця, сонячне світло є одним з найважливіших чинників, що визначає ритмічність у всіх біосферних процесах. Реакції живих організмів на добовий ритм освітленості та тривалість світлового дня отримали назву фотоперіодизм.

Найбільш виражений вплив фотоперіод має на фізіолого-біохімічні процеси фотосинтезуючих організмів – перш за все зелених рослин. У зв’язку з тим, що тривалість щоденного освітлення змінюється залежно від географічної широти, їх фотосинтетичний апарат функціонує по-різному, а рослини поділяються на короткоденні та довогоденні.

Рослини довгого дня – розвиток, цвітіння та плодоношення відбувається більш інтенсивно за умов 18-20 годинного дня і затримується зі скороченням тривалості світлої пори доби. Ці рослини походять з високих широт – цибуля, льон, овес, капуста, буряк.

Рослини короткого дня – розвиток затримується при подовженні тривалості світлої пори доби понад 12 годин. Походять з тропічних та екваторіальних зон, де тривалість дня практично незмінна. Ці рослини в умовах закритого грунту розквітають восени та взимку (орхідеї, фікуси, хризантеми, гербери, бегонії), а в умовах відкритого грунту дозрівання більш інтенсивно відбувається наприкінці літа та восени (кукурудза, соняшник, соя, томати, баклажани).

Рослини нейтрального дня – розвиток відбувається практично однаково за будь-якої довжини дня.

Таким чином, світловий режим – один із головних кліматичних чинників, тому що світло необхідне рослинам для процесу фотосинтезу, а також для роботи продихів. Світло впливає на дихання рослин і процеси випаровування вологи.

За вимогливістю до освітлення рослини поділяють на три екологічні групи: геліофіти – світлолюбні, факультативні геліофіти – тіневитривалі та сціофіти – тіневі рослини.

Світлолюбні рослини, або геліофіти — це рослини, що потребують для свого розвитку багато світла, рослини відкритих місць. Вони ростуть на скелях, трав’янистих схилах, на лісових галявинах тощо.

До рослин, які вимагають повного освітлення, відносяться: саксаули, акації, тамарикси, верби біла і ламка, тополі, очиток їдкий, чебрець тощо.

Світлолюбні малотіневитривалі деревні рослини: горіхи волоський і чорний, в’яз граболистий, ясени, клен ясенелистий, дуби звичайний та скельний, вільха чорна, сосни кримська та чорна, каштан їстівний та ін.

Тіньолюбні рослини або сціофіти — це рослини, які вимагають для свого розвитку затінку, вони мешкають у чагарниковому та лісовому ценозі – плауни, хвощі, мохи, папороті.

Відносно тіньовитривалі деревні рослини: дуб північний, сосни веймутові, клени гостролистий, польовий, татарський та явір, платан східний, катальпи, в’яз шорсткий, черешня, яблуня лісова та ін.

Тіньовитривалі рослини або факультативні геліофіти — це рослини, що можуть переносити незначне і помірне затінення, проте, добре ростуть на освітлених ділянках. Для розвитку тіньовитривалих видів достатньо лише бокового чи розсіяного світла. Тіневитривалі деревні рослини: в’яз гладкий, ялини звичайна та колюча, буки лісовий і східний, сосни кедрові, липи, граб звичайний, вільха сіра, жимолость татарська, гіркокаштан звичайний, ліщини, калини, бузини, глоди, тис ягідний, самшит вічнозелений та ін. Більшість кімнатних рослин тіньовитривалі.

Запрошую до перегляду ілюстративного матеріалу: