Суспільно-політичне становище у 1907-1914 рр.

Антиукраїнська політика тривала й після смерті Столипіна 1911 р. Її кульмінація припала на березень 1914 р., коли імперська влада заборонила урочистості з нагоди 100-ї річниці народження Тараса Шевченка. Урядові заборони спричинили масові демонстрації студентів у Києві та інших містах України.

Каральні урядові заходи в умовах громадського спротиву і справді не досяглії мети: національно свідома українська громадськість відзначила Шевченків ювілей, організувавши демонстрації, мітинги, урочисті зібрання.

Так, 25 лютого (10 березня н. ст.) 1914 р. більшість студентів Києва не прийшли на лекції у свої навчальні заклади. День святкування перетворився на акцію протесту проти заборони вшанування 100-річчя Шевченка.

..Чорносотенна частина київського студентства, які звалися тоді "академістами", помагали, як тільки могли, поліції. Вони вчиняли бешкети; били вікна в редакції української газети, вихвачували з рук і рвали портрети Шевченка, бюсти, що стояли у вітринах, обкидали гряззю. Надвечір вийшов ювілейний номер газети, - вони платили великі гроші, купували їх пачками і тут же на вулицях рвали на шматочки. Але люди хапали клаптики і ховали на спомин про великий день.

Наслідки були відомі: всі помешкання київських тюрем були до вечора набиті студентами, курсистками і іншими учнями вищих і середніх шкіл».

Додатково для перегляду за темою:

Виконай завдання письмово:

2. Виберіть твердження, що характеризують становище України після поразки революції 1905-1907 рр.

1. Почали з’являтись українські періодичні видання. 2. Було легалізовано національні партії, відтак пожвавилася їхня діяльність. 3. Судочинство ґрунтується не на праві, а на сваволі бюрократії. 4. Відбулися вибори до І Державної думи Росії, з-поміж депутатів були й українці. 5. Заборона демократичних видань. 6. Посилення національного гніту. 7. Різке звуження сфери вживання української мови. 8. Впровадження на більшій території України стану посиленої охорони. 9. Створення в українських містах і містечках осередків «Просвіти». 10. Здійснення масових арештів. 11. Погроми прогресивних громадських організацій.

3. Чого прагнув досягти Петро Столипін, запроваджуючи аграрну реформу?

1. Підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва. 2. Створити незалежний від органів адміністративного управління суд. 3. Подолати проблему аграрного перенаселення. 4. Підвищити товарність селянського господарства. 5. Зміцнити соціальну опору самодержавства на селі. 6. Надати селянам право особистої свободи, ліквідувавши залежність їх від поміщика.

4. Що передбачала аграрна реформа Петра Столипіна?

1. Селяни здобули право особистої свободи, позбувшись залежності від поміщика. 2. Руйнування селянської общини. 3. Дозвіл селянам отримати землю у приватну власність (хутір чи відруб). 4. Переселення селян у малоосвоєні райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. 5. У губерніях і повітах створювалися виборні установи, які отримали право розв’язувати господарські й культурні питання.

5. Дайте історичний коментар до подій та явищ, описаних у фрагментах джерел. У чому історичне значення згаданих подій/явищ?

«Після довгих нарад, обмірковувань вирішили ми 1908 року відновити давню безпартійну загальну організацію, що існувала від 1897 до 1904 року, але тепер уже під назвою "Товариство українських поступовців" (так званий ТУП), без усякої програми, лиш на платформі федеративного устрою Росії та автономії України, у яке увійшли ті самі громади, що входили в Демократично-радикальну партію» (Є. Чикаленко).