Історія: «Ціна одного моля»
Андрій, студент 2-го курсу фармації, завжди вважав фізику «зайвим» предметом. «Я буду провізором, а не інженером! Головне — знати назви ліків, а не як там рухаються молекули», — відмахувався він від лекцій з МКТ.
На літній практиці в аптеці з виробничим відділом йому довірили приготувати складний дерматологічний розчин. Рецепт був старий, і кількість діючої речовини — рідкісного антибіотика — була вказана у молях на літр (молярна концентрація), що часто зустрічається у хімічній технології. Андрію потрібно було відважити 0,05 моль речовини.
Побачивши цифру «0,05», Андрій, не задумуючись про фізичний зміст, просто відважив 0,05 грама (50 мг) порошку на аналітичних вагах, вирішивши, що «моль — це просто така назва для малої ваги».
На щастя, його наставниця, досвідчений провізор Олена Петрівна, перевірила розрахунки перед змішуванням.
— Андрію, стій! — вигукнула вона. — Ти що, сплутав кількість речовини з масою? Молярна маса цього антибіотика — майже 500 г/моль! 0,05 моль — це 25 грамів, а не 50 міліграмів! Ти збирався приготувати «водичку», яка нікого не вилікує. А якби це була отрута, і ти помилився б у інший бік?
Андрій почервонів. Він згадав формулу з лекції . Тільки тепер він зрозумів: лікують саме молекули, і їхня кількість (молі) — це ключ до ефективності препарату. Ваги показують масу, але розуміння фізики перетворює цю масу на ліки.