Енергетична криза – загострення становища в економіці внаслідок перевищення попиту на енергоносії над пропозицією. Зумовлюється дефіцитом паливно-енергетичних ресурсів, політичними, інвестиійними, логістичними, ціновими факторами або, найчастіше, їхньою сукупністю. Особливо вразливі нафтогазові ресурси у зв'язку з прогнозованою їхньою вичерпністю.

Класичний приклад світової енергетичної кризи – міжнародна ситуація в економіці після арабо-ізраїльської війни 1973. У результаті відносно невеликих обмежень на видобуток та експорт нафти з боку арабських країн її вартість зросла в 4–5 разів. У США через дефіцит нафти були введені ліміти на опалення установ, житлових будинків і шкіл, а її використання в цілому стали нормувати.

Усвідомлення урядами багатьох країн значимості енергетики для розвитку економіки та суспільства призвело до появи концепції «енергетичної безпеки». Однією з найважливіших її складових визначено диверсифікацію постачання енергоресурсів та енергозбереження. У розвинених країнах також реалізують програми розвитку альтернативних джерел енергії. Нині енергетична безпека має ключове значення для національной безпеки країн.

В Україні, подібно до більшості інших країн, вона відноситься до компетенції Ради національної безпеки і оборони.

В Україні для стимулювання недержавних інвестицій у розвиток відновлюваних джерел був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення “зеленого” тарифу» (2008). Він забезпечив випереджаючий розвиток виробницва електричної енергії з відновлюваних джерел порівняно з прогнозованими показниками Енергетичної стратегії України на період до 2030 р..

Шляхи подолання енергетичної кризи

Сталий розвиток суспільства можливий лише в умовах енергозбереження, тобто розробки систем, що ефективніше використовують енергію, забезпечують такий самий або навіть вищий рівень транспортних послуг, освітлення, опалення тощо за менших енерговитрат. І тут немає жодних суперечностей із законами термодинаміки. Нині 60-80% спожитої енергії не перетворюється в корисну працю, а втрачається у вигляді тепла. Сутність енергозбереження полягає в зменшенні цих збитків. Можливості енергозбереження широко використовуються у світі. Це, наприклад, зменшення витрат автомобільного пального; упровадження нових технологій у виробничий процес та ін.

Розроблені, але поки що мало використовуються такі основні напрями енергозбереження:

— поліпшення термоізоляції приміщень, у зв'язку з чим зменшаться енерговитрати на опалення та охолодження;
— заміна традиційних електричних ламп флуоресцентними. У перших коефіцієнт корисної дії (ККД) становить 5 %, а 95 % витрачається у вигляді тепла, у других — майже 95% - ККД;
— когенерація. Електрику звичайно виробляють на електростанціях, де 60-70% енергії палива витрачається у вигляді тепла, тому на опалення житла використовується додаткове паливо.

Когенерація — це розміщення електрогенератора разом із його джерелом енергії безпосередньо у кожній будівлі. Якщо при цьому використовувати тепло, яке виділяється під час отримання електрики, для опалення та гарячого водопостачання, можна заощаджувати до 30% і більше палива. Когенерація енергозбережна та екологічно безпечна.

Зважаючи на світову тенденцію до значного подорожчання енергоносіїв, ефективне застосування власних та імпортованих енергоресурсів є вкрай необхідним. Промисловість і житлово-комунальне господарство (ЖКГ) в Україні енергоємні. ЖКГ щороку споживає 10 млрд. кВт/год електроенергії і майже 8 млрд. м³ природного газу. В собівартості таких послуг, як тепло-, водопостачання та водовідведення собівартість енергоресурсів становить 60-70%. В Україні працюють 10,5 тис. теплових котлів, ККД яких не перевищує 50-70%. Сучасний стандарт ККД для теплового котла сягає 90-95%. Заміна старих котлів дасть змогу скоротити витрати природного газу в ЖКГ на 15-30%.

На найвищому рівні розглянуто проект енергетичної стратегії України до 2030 р. Цей документ має реформувати паливно-енергетичний комплекс, зробити його високоефективним та економічним.

Отже, використання викопного палива та ядерної енергії суперечить принципу сталого розвитку, оскільки ці ресурси невідновні, а їх використання забруднює довкілля. Рух до сталого розвитку суспільства потребує повільної ліквідації залежності від викопного палива. Тому другим шляхом щодо подолання сучасної енергетичної кризи є перехід до використання альтернативних (нетрадиційних) джерел енергії. Альтернативними джерелами енергії називають такі матеріальні засоби її виробництва, які можуть протиставлятися основним, котрі на сьогодні використовуються як противага або заміна. До складу альтернативної енергетики входять такі види: геліоенергетика, змішана, біо-, вітро-, гідро-, геотермо-, космічна енергетика, енергетика вторинного використання викидного тепла.