Статистика

Тема 1.3. Зведення і групування статистичних даних

1. Суть статистичного зведення.

2. Класифікація та групування.

3. Принципи формування інтервалів груп.

4. Статистичні таблиці, їх види та правила побудови.

1. Суть статистичного зведення.

Суть статистичного зведення полягає в об'єднанні одиниць сукупності в групи, класи, типи і агрегуванні інформації про них як у межах груп, так і в цілому за сукупністю. Основне завдання зведення полягає у виявленні типових рис та закономірностей у сукупності.

Статистичне зведення можна розглядати подвійно. З одного боку, у вузькому розумінні, зведення являє собою процес отримання підсумкових (узагальнюючих) даних про масове суспільне явище. З другого боку, в широкому розумінні, зведення є цілий комплекс статистичних операцій: об'єднання зареєстрованих при спостереженні початкових даних у групи, подібних в тому чи іншому відношенні; підрахунок результатів за виділеними групами і за всією сукупністю в цілому; отримання на основі цих результатів системи взаємопов'язаних показників, які характеризують досліджуване явище, і оформлення результатів у вигляді статистичних таблиць, графіків, рядів розподілу.

Вся багатогранна та складна робота за статистичним зведенням складається з таких етапів:

1. Формування мети та завдань статистичного зведення.

2. Формування груп з одиниць спостереження, визначення групувальних ознак, кількості груп та величини інтервалу; рішення питань, пов'язаних із здійсненням групування, виділення суттєвих ознак.

3. Здійснення технічної сторони зведення, тобто перевірка повноти та якості зібраного матеріалу, підрахунок результатів і необхідних показників для характеристики всієї сукупності та її частини.

Програма статистичного зведення встановлює такі види робіт:

§ вибір групувальних ознак;

§ встановлення порядку формування груп;

§ розробка системи статистичних показників для характеристики груп і об'єкта в цілому;

§ розробка макетів статистичних таблиць для представлення результатів зведення;

§ вибір способу зведення даних статистичного спостереження.

План статистичного зведення містить в собі вказівки про послідовність і терміни виконання окремих частин зведення, її виконавцях і порядку викладання та представлення результатів.

На сучасному етапі суспільного розвитку обробка даних спостереження здійснюється, в основному, автоматизовано з використанням ПК (персональних комп'ютерів). Тому додатковими складовими статистичного зведення при цьому є такі:

· вивчення технологічних схем обробки інформації, типів ПК, програмного забезпечення;

· підготовка даних для обробки на ПК, формування автоматизованих банків даних.

Статистичні зведення розрізняють за рядом ознак: за складністю побудови; організацією роботи; ступенем обробки даних.

За складністю побудови зведення буває просте і складне. Просте зведення - це підбиття підсумків первинного матеріалу в цілому без будь-якої його систематизації. Складне зведення поєднує комплекс операцій: групування одиниць; підбиття групових і загальних підсумків; подання результатів зведення у формі статистичних таблиць, графіків, рядів розподілу.

За організацією роботи визначають централізоване і децентралізоване зведення. При централізованому зведенні всі дані зосереджуються в одному місці (центрі), де й обробляються. Такий спосіб зведення використовується при переписах населення, одноразових статистичних обстеженнях, соціологічних опитуваннях. При децентралізованому зведенні обробка статистичної інформації здійснюється від нижчої до вищої ланки управління: звіти підприємств зводяться регіональними статистичними органами, підсумки за регіонами передаються в Держкомстат, де узагальнюються в цілому по країні. У вітчизняній статистичній практиці обробка інформації відбувається переважно децентралізовано.

За ступенем автоматизації обробки даних зведення розрізняють на автоматизоване, яке проводиться на автоматизованих робочих місцях з використанням ПК, і ручне.

З технічної точки зору процес зведення складається із ряду операцій:

· розмітці статистичних формулярів у відповідності з вибраними групами;

· розкладці формулярів за групами;

· підрахунку статистичних формулярів за кожною групою і підрахунку тих відомостей, які підлягають зведенню.

В процесі зведення потрібен контроль отриманих даних. Перевірці підлягає матеріал обстеження та остаточний матеріал зведення. При децентралізованому зведенні така перевірка здійснюється на кожній наступній стадії узагальнення даних.

1. Класифікація та групування.

Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов’язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують за такою схемою: із множини ознак, які описують явище, добирають розмежувальні, а потім сукупність поділяють на групи та підгрупи відповідно до значень цих ознак.

Головний принцип будь-якого поділу ґрунтується на двох положеннях:

1) в один клас, групу об’єднуються елементи певною мірою подібні між собою;

2) ступінь подібності між елементами, які належать до одного класу, значно вищий, ніж між елементами, що належать до різних класів.

Групуванням в статистиці називається розчленування усіх одиниць досліджуваної сукупності на групи за повними істотними для них ознаками. Серед багатьох методів, які роблять статистику одним з наймодніших знарядь соціального пізнання, групування вважається найбільш ефективним. Воно є центральним моментом любого зведення, завдяки чому матеріал статистичного спостереження приймає систематизованого вигляду.

При статистичному вивченні соціально-економічних явищ і процесів групування є одним з основних методів аналізу і синтезу. Ознаки, покладені в основу групування називаються групувальними. Групування одиниць досліджуваної сукупності за якою-небудь ознакою веде до рядів розподілу.

Групувальні ознаки можуть мати кількісний вираз (наприклад, вік працівника, стаж роботи, заробітна плата і т.п.), тому вони називаються кількісними, а ряди їх розподілу – варіаційними рядами.

Якщо групувальні ознаки відображають певні властивості одиниць сукупності (наприклад, стать, національність, освіту і т.п.), вони називаються якісними, а ряди розподілу – атрибутивними.

При групуванні одиниць сукупності за територіальною ознакою отримують географічні або територіальні ряди розподілу. Вони дають уяву про розміщення або ступінь розповсюдження тих чи інших явищ в просторі.

Особливим видом групувань в статистиці є класифікація.

Класифікацією в статистиці називається стійке і фундаментальне групування одиниць сукупності за атрибутивною ознакою на подібні і відмінні групи і підгрупи. Перелік цих груп і підгруп розглядається як своєрідний статистичний стандарт, затверджений Державний комітетом статистики України. Наприклад, класифікація галузей економіки, класифікація основних фондів, класифікація професій і т.д. Статистичні класифікації ґрунтуються на таких суттєвих ознаках, які мало змінюються і існують тривалий час.

Групування, будучи першою сходинкою статистичного аналізу, одночасно є підготовчою стадією для більш глибокого аналізу досліджуваного статистичного матеріалу.

Із багатьох завдань, які розв’язуються з допомогою статистичних групувань, можна виділити три основних:

1) вивчення структури та структурних зрушень;

2) визначення типів соціально-економічних явищ, виокремлення однорідних груп і підгруп;

3) виявлення взаємозв’язків між ознаками.

Згідно з цими завданнями розрізняють три види групувань: структурне, типологічне, аналітичне.

Структурне групування характеризує склад однорідної сукупності за певними ознаками.

Типологічне групування – це поділ якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи. Основне завдання такого групування – ідентифікація типів. Вибір групувальної ознаки та кількісних міжгрупових меж грунтується на всебічному теоретичному аналізі суті явища, його характерних рис та особливостей формування в конкретних умовах часу та простору.

Скориставшись групуванням, можна також виявити наявність та напрям зв’язку між ознаками, з яких одна розглядається як результат, інша – як фактор, що впливає на результат. Висновок про наявність зв’язку можна зробити на підставі комбінаційного поділу за цими ознаками згідно з характером розміщення частот. Якщо результативна ознака кількісна, для кожної групи за факторною ознакою можна визначити середнє значення результативної ознаки. За наявності зв’язку між ознаками групові середні результативної ознаки систематично змінюються від групи до групи (збільшуються чи зменшуються). Таке групування називається аналітичним. Очевидно, аналітичне групування докладніше й виразніше, ніж комбінаційний поділ, описує зв’язок між ознаками.

1. Принципи формування інтервалів груп.

Метод групувань не можна уявити як набір певних правил, що рекомендуються для різноманітних сукупностей. У застосуванні ме­тоду групувань визначальним є розуміння суті, природи досліджува­них явищ або процесів. Залежно від сутності досліджуваних явищ і поставлених перед дослідженням завдань у процесі проведення гру­пування слід вирішити такі питання:

• вибір групувальної ознаки;

• визначення кількості груп і розміру інтервалів;

• визначення показників, які повинні характеризувати групи. Вибір групувальної ознаки – найскладніше питання в теорії групувань.

Групування одиниць сукупності за однією ознакою називається простим групуванням.

Групи, утворені за однією ознакою, можна поділити на підгрупи за іншою ознакою, а ті, у свою чергу, за третьою ознакою. Це комбінаційне групування.

Групувальні ознаки поділяються на чотири види: якісні (атрибу­тивні), кількісні, простору і часу.

Якісні (атрибутивні) ознаки характеризують якість, властивість досліджуваного явища і виражаються словами (стать, освіта, профе­сія тощо)

Кількісні ознаки мають числове вираження і можуть бути диск­ретними й інтервальними. Дискретна ознака – це ознака, що прий­має тільки певні значення, наприклад, кількість дітей у сім’ї, отрима­них оцінок на іспитах, судимостей тощо. Інтервальні ознаки прийма­ють будь-які значення у визначених межах, виражаються цілими чи дробовими числами, реєструються з визначеним ступенем точності.

При вивченні розподілу по території того чи іншого явища вико­ристовується групувальна ознака простору (кількість правопорушень і злочинів по областях України).

Вивчаючи зміни явищ у часі, групування роблять за ознаками часу (кількість правопорушень за 2000-2007 pоки).

Важливим моментом при проведенні групування є визначення кількості груп і розміру інтервалу, які залежать від виду групуваль­ної ознаки.

Якщо групування проводиться за атрибутивною ознакою або оз­накою простору, то число груп, на які поділяється досліджувана су­купність, визначається кількістю різновидів атрибутивної ознаки.

При вирішенні питання про кількість груп при групуванні за кіль­кісною ознакою слід виходити з конкретних завдань дослідження. Бажано, щоб груп було не занадто багато, але і не занадто мало і щоб у кожну групу потрапило велике число одиниць, що забезпечить ре­презентативність статистичних показників.

У питанні про кількість груп потрібно зважати на розмах коли­вань ознаки, що являє собою різницю між максимальним і міні­мальним її значенням. Чим більший розмах, тим, як правило, більше груп утвориться. Враховується і чисельність досліджуваної сукуп­ності: якщо вона не дуже велика, то не можна утворювати багато груп, тому що в групах не буде достатньо великого числа одиниць су­купності, отже, характеристики цих груп можуть виявитися недо­статньо типовими.

Далі постає питання вибору довжини інтервалу, тобто різниці між найбільшим і найменшим значенням ознаки в кожній групі. Кіль­кість груп і розмір інтервалу взаємопов’язані: чим більше груп, тим меншим буде інтервал, і навпаки. Інтервали можуть бути рівні і не­рівні. Рівні інтервали застосовуються у разі, якщо ознака змінюється більш-менш рівномірно в певних межах. Розмір рівного інтервалу визначається за формулою

Xmax – Xmin

i = ————————,

n

де Хmax – найбільше значення ознаки в сукупності;

Хmin – найменше значення ознаки;

п – число груп.

Розмір інтервалу залежитьвід числа груп і варіаціїдосліджуваної ознаки. Чим більшою буде варіація ознаки,тим більшим буде розмір інтервалуі чим більше число груп, тим менший розмір інтервалу.

Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стандартними процедурами, зокрема за формулою Стерджеса:

n = 1+ 3,321 lg N ,

де N – число одиницьсукупності, що підлягаєгрупуванню.

В соціально-економічній статистиці часто застосовують групування з нерівнимиінтервалами. Застосування нерівних,які прогресивно збільшуються або зменшуються, інтервалів зумовлено самою природоюбільшості соціально-економічних явищ, коли в нижчих групах велике значення мають навіть малі відмінності в показниках, а у вищих групах такі відмінності суттєвогозначення не мають.

В статистичних групуваннях часто розмежовують дві якісно відмінні групи підприємств. Наприклад, підприємства які не виконали план і ті, які виконалиплан на 100% і більше.

Групування,метою яких є утворення якісно однорідних груп використовують спеціалізовані інтервали. В таких групуваннях межа інтервалу встановлюється там, де відбувається перехід від однієї якості до іншої. Наприклад, групування дітей за віком, за характером відношення чоловічого населення до трудової діяльності і т.п.

4. Статистичні таблиці, їх види та правила побудови.

Невіддільнимелементом зведення та групування є статистична таблиця.За допомогою статистичних таблиць зручно порівнювати й аналізувати зведені дані. Недаремно кажуть, що ―у німих статистичних таблицях вся красномовність статистики‖.

За логічним змістом статистична таблиця розглядається як

―статистичне речення

НАЗВА ТАБЛИЦІ

Підметом його є об’єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Як правило підмет розміщують у лівій частині таблиці, подаючи його назвою рядків.

Присудок таблиці – це система показників, що характеризують підмет як об’єкт дослідження. Присудок формує в логічній послідовності верхні заголовки таблиці.

Залежно від структурипідмета статистичні таблиціподілють на наступні види:

1. прості:

а) перелікові;

б) територіальні;

в) хронологічні.

1. групові;

2. комбінаційні.

Підметом простої таблиціє перелік елементівсукупності, територіальний ряд, хронологічний ряд. У груповійтаблиці підметом є групування за однією ознакою,у комбінаційній – за двома або більше ознаками.

Правила технічного оформлення статистичних таблиць:

1. таблиця має містити лише ту інформацію, яка безпосередньо характеризує об’єкт дослідження; слід уникати зайвої,другорядної інформації.

2. Назва таблиці,заголовки рядків і граф мають бути чіткими,лаконічними, без скорочень. У назві таблиці вказується об’єкт, його часова і географічна ознака (Динаміка зовнішньої торгівлі України за 2007 рік). Якщо назви окремих граф (рядків) повторюються, мають однакові терміниабо однаковий зміст, то їх доцільно об’єднатиспільним заголовком.

3. У верхніхі бічних заголовках подають одиниці виміру,використовуючи загальноприйняті скорочення. Якщо одиниця виміруспільна для всіх даних таблиці, її зазначають над таблицею.

4. Рядки та графи доцільно пронумеровувати, при цьому графу з назвою підмета позначають літероюалфавіту, інші графи – арабськими числами.

5. Інформація, що міститься в таблиці, узагальнюється підсумковим рядком ―Разом‖ або ―У цілому по сукупності‖

6. Числа в таблиці, за можливості, необхідно округлювати, причому в межах одного й того самого рядка чи графи – з однаковим ступенем точності.

7. Відсутність даних у таблиціпозначається відповідно до причин:

а) якщо клітинка таблиці, передусім підсумкова, не може бути заповнена, ставиться знак ―Х‖;

б) коли про явище немає відомостей, ставляться три крапки ―…‖ або скорочені слова ―н. від.‖;

в) відсутність самогоявища позначається тире ― – ‖; г) дуже малі числа записуються (0,0) або (0,00);

1. Якщо потрібна додаткова інформація, певні уточнення цифрових даних, до таблиці додається примітка.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке зведення, в чому його суть?

2. З яких етапів складається зведення?

3. Яке зведення називають простим, а яке складним?

4. Що таке статистичне групування?

5. Види групувань, та їх суть.

6. Що називається групувальною ознакою і які її види?

7. Які питання вирішують при групуванні?

8. Як визначають кількість груп у групуваннях з кількісною ознакою?

9. Що називають інтервалом групувань?

10. Для чого використовують статистичні таблиці?