Стаття в газету на морально-етичну, професійну тему

Стаття, -і, ж. 1. Науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті і т. ін. 2. Самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику і т. ін. 3. Розділ у документі, бюджеті, який містить назву джерела доходу або обґрунтування видатку (www.slovnyk.net).

Стаття — важливий публіцистичний жанр, який відзначається ґрунтовним аналізом матеріалу, високим ступенем узагальнення, чіткістю висновків. Використовуючи різноманітні факти, яскраві приклади, статистичні дані, автор статті досліджує актуальні суспільно-політичні проблеми. Особливе значення для статті мають факти. Їхня роль не зводиться лише до ілюстрування, вони — основа порушеної в статті проблеми. Стаття потребує літературної досконалості, стилістичної вправності (Зі словника журналістики)

На основі визначень запишіть основні ознаки статті як жанру публіцистичного стилю

Фактичний матеріал статті — це імена, назви, дати, числа. Проте в журналістиці факт — поняття ширше. Під фактом журналісти розуміють не тільки реальні, що були або є, а й прогностичні, ймовірні явища, процеси, події, яких ще немає, але вони вже існують в уяві людей. Фактом називають і відображену в людській свідомості дійсність.

За своїм значенням використані в статті факти поділяються на чотири групи. Факти, які покладено в основу статті і які дають поштовх до авторських спостережень, роздумів,— це вихідні факти; факти, які ілюструють, пояснюють, уточнюють зміст статті,— деталізувальні; факти, які є результатом авторських міркувань на основі вихідних та деталізувальних фактів,— основні, доказові; факти, на які автор посилається в тексті або в примітках,— посилкові.

Деталізувальні факти поділяються на ілюстративні та аргумен- тативні. Ілюстративні факти використовують переважно після або під час доведення якоїсь думки-тези поряд з аргументативними фактами. Ілюстративні факти мають бути яскравими, зрозумілими.

Аргументативні факти є головними елементами змісту статті й розкриття її теми. Основна функція цих фактів — бути опорою доказів, доведення тези. Такі факти-докази можуть передувати тезі або йти за нею, коли доведення розгортається після її формулювання.

Виділіть групи фактів, що покладені в основу статей.

Прочитайте статтю

Інтернет-розваги як шлях до Інтернет-залежності

Не секрет, що сьогодні виконати домашнє завдання для школяра - не проблема. Якщо батьки підключили комп`ютер до мережі Інтернет, варто лише знайти потрібну інформацію, натиснути клавішу… Якщо ж на очі потрапляє цікава віртуальна гра, що ж - уроки почекають…

Завзятого комп`ютерника можна впізнати мало не з першого погляду. Він заглиблений у себе, не помічає нічого й нікого.. Навіть краса осіннього (зимового, весняного) пейзажу не викликає в нього захоплення: можливості комп`ютерної графіки безмежні, тож на екрані монітора він і не таке бачив! Спілкуватися з однолітками через чати й форуми якось легше, ніж очі в очі. Там є час поміркувати, тож не треба напружуватися, щоб відреагувати швидко, влучно й доречно.

Першим термін “Інтернет-залежність” запропонував лікар Айвен Голдберг у 1996 році для опису патологічного, нездоланного тяжіння до «занурення» в мережу. На першій стадії спостерігається такий собі легенький розлад. Через захоплення “новою іграшкою” людина поступово віддаляється від рідних і друзів, надаючи “усесвітній павутині” видиму перевагу. Як правило, скільки часу він проводить на сайтах, такий користувач приховує.

На другій стадії симптоми наростають. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, подібні до мук наркомана, якому не дали чергової дози. Порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Уже не одержуючи від спілкування через Інтернет задоволення, людина все-таки постійно “висить” на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів у школі, на роботі чи в сім`ї. Сильні, вольові особистості ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше. Слабкішим нічого не залишається, окрім як звернутися по допомогу до лікарів. До речі, у США Інтернет-залежність вважають офіційним діагнозом, її лікують психологи і психіатри.

За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність вельми нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Згідно з дослідженням американських учених, 6-8% користувачів Інтернету вже мають таку патологію, адже багато хто використовує мережу не тільки для роботи або навчання, а й веде листування, користується сайтами, призначеними для розваг.

Дехто “зависання” у Інтернеті виправдовує самотністю. Але спілкування на чатах чи форумах - це сурогат спілкування. Чим більше стає в користувача Інтернет-адресатів, тим менше лишається справжніх друзів. Це і є шлях до самотності.

Комп`ютерна залежність розвивається швидше за алкоголізм, за якихось півтора року.

Школярська Інтернет-аудиторія в Україні – шість мільйонів користувачів. Втеча від реальності, відповідальності та стресу – ось що, за визначенням українських психологів, робить молодих людей залежними від Інтернету. Скільки підлітків в Україні вже догралося до стану “ігроголіка”, ніхто не підраховував.Але що їх багато - це факт. Щороку кількість регулярних користувачів Інтернету серед українських підлітків зростає ще на шістсот тисяч осіб, зазначають експерти. За їхніми ж даними, сім відсотків юних прихильників мережі проводять у вихідні біля монітора понад шість годин.

Комп`ютерна гра - це особливий, віртуальний світ, де легко задовольнити основні потреби підлітка. Тут можна відчути себе героєм, який може все або багато з того, що забороняється йому в реальному світі. Тут можна самостійно ухвалювати рішення і не боятися відповідальності. У комп`ютерний світ школярі часто «переміщаються» в пошуках свободи і самоствердження.

У цьому й приховується небезпека: підліток реалізує свої сили і здібності у віртуальному світі, а особистісне зростання в світі реальному відходить на задній план. Втеча у віртуальний світ серйозно деформує особистість: у молодої людини зникає відчуття реальності. Наприклад, у відповідь на вимогу батьків обмежити час гри на комп`ютері один підліток вигукнув: “Комп`ютер - це моє життя! Ви хочете відібрати в мене життя?!”

Деякі вчені вважають, що у віртуальній грі агресія знаходить вихід, відбувається розрядка, і підліток не здійснюватиме кримінальні “подвиги” на вулиці. На думку інших фахівців, “стрілялки-вбивалки”, навпаки, сприяють посиленню агресивності. Штучно створене навколо дитини агресивне середовище добра характеру підлітка не додасть. Правоохоронні органи не дарма б`ють тривогу щодо зростаючої жорстокості підлітків.

В одному з досліджень на тему мережеголізму йдеться про пряму залежність між кількістю проведених у мережі годин та оцінками в школі. Досліджували групу хлопчиків, які щоденно грають у так звані Інтернет-стрілялки. Як виявилося, середній бал дитини, яка грає в такі ігри півгодини на день, - десять-одинадцять балів. Натомість той школяр, який грається по дві години щоденно – перебивається з сімки на вісімку.

Підлітки, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність сьогоднішнього дня. Наслідки багатогодинного сидіння у перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів приміщенні для молодого організму виявляються пізніше. Серйозною загрозою є втрата зору, підвищена збудливість і стомлюваність, дратівливість, порушення сну або, навпаки, сонливість.

За світовою статистикою, серед загального числа дорослих користувачів Інтернету мережеголіків - від 3 до 5%. Для них характерні самоізоляція, втрата орієнтирів, неврівноваженість, розгубленість, неохайність, байдуже ставлення до близьких. Людям, залежним від Інтернету, кортить заходити в Інтернет, перевіряти електронну пошту та оновлення в соціальних мережах.

Проблема, пов`язана з комп`ютерною залежністю, має вирішуватися спільно: розробниками ігор, психологами, медиками, педагогами. Комп`ютер - факт сучасної дійсності, і відмовлятися від нього аж ніяк не можна. Як не можна й закривати очі на спричинену невгамовним «зависанням» у мережі проблему Інтернет-залежності.

Чи можна вважати її статтею на морально-етичну тему? Свою думку обґрунту йте.

Проаналізуйте статтю за планом

1. Чи є тема статті актуально та цікавою читачам? Наскільки вона віддзеркалює напрями розвитку суспільства?

2. Чи аргументовано авторську оцінку описаного в статті явища?

3. Чи глибокі узагальнення, зроблені автором?

4. Чи може стаття спонукати читачів до роздумів, навіть певних вчинків?

5. Чи відповідає текст статті вимогам публіцистичного стилю?

6. Наскільки вдалим є заголовок статті?

Домашнє завдання

Уявіть, що ви журналіст часопису «Elle Ukraine». Складіть план статті «Культурний код у валізі: чому там, де українці, завжди розквітає Україна». Орієнтовна теза "Існує повір’я: де оселиться українець із українкою, там невдовзі зацвіте вишневий сад. І зараз цей сад цвіте по всій планеті, доводячи, що наш дім — це не лише стіни, які можна зруйнувати ракетою, а дух, який неможливо зупинити на жодному кордоні».