Стаття до журналу або шкільного веб-сайту у публіцистичному стилі.

«Той, хто формує суспільну думку, сильніший за того, хто видає закони», - сказав у свій час Авраам Лінкольн. Я думаю, ви погодитесь із цим висловом. А хто у нашому суспільстві є тим, хто формує цю саму думку? Правильно, журналісти. Сьогодні на уроці ви й виступите у ролі журналістів, спробувавши переконати присутніх у правильності саме своєї точки зору на питання, яке вам буде запропоноване для висвітлення.

Стаття – важливий публіцистичний жанр, який відзначається ґрунтовним аналізом матеріалу, високим ступенем узагальнення, чіткістю висновків. Використовуючи різноманітні факти, яскраві приклади, статистичні дані, автор статті досліджує злободенні суспільно-політичні проблеми.

Особливе значення для статті мають факти. Їхня роль не зводиться лише до ілюстрування, вони – основа порушеної в статті проблеми.

Залежно від призначення та способу передачі матеріалу статті бувають: передові, пропагандистські, проблемні. Близькими до статті є такі жанри, як публіцистичний коментар та нотатки публіциста. Стаття потребує літературної досконалості, стилістичної вправності. (Зі словника журналістики)

Стаття - найважливіший аналітичний жанр журналістики, що на підставі розгляду та зіставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно й глибоко, з науковою точністю трактує, осмислює й теоретично узагальнює проблеми соціальної дійсності. Якщо кореспонденція будується на фактах, то стаття — на аналізі проблем. Факти в ній відіграють ілюстративну, службову роль. Предметом статті є проблема. Звідси головним її внутрішньо жанровим типом є проблемна стаття, хоча історія журналістики знає й такі її різновиди, як передова (директивна), пропагандистська, науково-популярна статті.

Основне призначення тексту статті – інформувати, переконувати людей в його істинності, висловлювати власну громадянську позицію та формувати громадську думку. Для цього використовується поєднання логічності викладу з емоційністю оформлення мовного матеріалу.

Текст статті базується на двох моделях подачі змісту – фактичній та авторській. Для першої важливим є виклад фактів, а для другої – показ авторського погляду на подію, її суб’єктивна оцінка.

Важливим аспектом рівня впливу матеріалу статті є розуміння того, для якої аудиторії вона пишеться. Хоча однією з ознак статті є публічність, яка полягає у передачі змісту доступним способом для будь-яких членів суспільства, але при цьому все ж треба враховувати і рівень культури читачів, їх вік, стать, освіту тощо.

Практична робота

1. Прочитати статтю « Візьмемось за руки, друзі».Стаття «Візьмемось за руки, друзі!»

Українці – співуча нація. Пісня супроводжує людину від народження до смерті. Так, ти помираєш, а пісня живе, бо вона – душа. А душі, ми знаємо, безсмертні. І цьому підтвердження – доленосні пісні бардів.

Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) в жанрах «бардівської пісні», «співаної поезії» тощо. Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу.

Хоча окремі митці творили самодіяльну українську пісню ще наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років (Олександр Ігнатуша), проте рух українських бардів як явище сформувався наприкінці 80-х років 20 століття.

Українські барди «першої хвилі», як правило, брали активну участь у здобутті Україною незалежності. Фактично на перших фестивалях українських бардів Україна дізнавалася про свою справжню історію та свої справжні прапори. Найбільша суспільно-політична активність українських бардів припадає на 1989–1991 роки. Наприкінці 90-х років з'являється друга хвиля українських бардів, котрі зросли як творчі особистості на творах бардів першої хвилі. Однак суспільно-політична ситуація в Україні на той час складається такою, що не сприяє написанню гостросоціальних пісень.

Бурхливе відродження оригінальної патріотичної бардівської пісні відбулося завдяки Євромайдану: на Київському Майдані співав Зеник, на Харківському — Микола Воловик та інші. Засновником і організатором фестивалю самодіяльної пісні став автор більше ніж п’ятисот пісень Олександр Городницький. Щорічно збираються автори і виконавці самодіяльної пісні на Харківщині, щоб своїми піснями підтримати думку про велич української нації.

«Бесконечен этот день…». Так можна сказати про день, коли відбулася зустріч бардів з усіх куточків України. В актовій залі Коробочкинського НВК

Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області 10 лютого 2018 року зустрілися мешканці заходу і сходу, півночі і півдня нашої неосяжної Батьківщини. Зустрілися, аби у піснях, своїх чи авторських, висловити подяку Богові за життя, воїнам АТО за можливість не чути вибухів і бачити чисте небо. Девізом фестивалю бардівських пісень стали слова «Друг за друга». Новачки і метри виконання бардівських творів були єдині у виборі тематики пісень. Виставка дитячих малюнків, артвиставка, що проходили одночасно з фестивалем, навіювали лише одне: «Хай буде мир! Хай небо буде чисте!» Неважливо, хто ти за національністю, якою мовою спілкуєшся – важливо те, що ти патріот своєї України не на словах, а на ділі. З чистим сумлінням слід назвати патріотами аграріїв Чугуївщини, що надали спонсорську допомогу в організації та проведенні фестивалю авторської пісні. Голова Аграрної партії України Скоцик В.Є. на гала-концерті бардів сказав: « Аграрії вміють не лише самовіддано працювати, а й надавати допомогу у проведенні заходів, що направлені на виховання патріотизму у молоді». Сподівання на кращу долю нашої молоді прозвучало й у виступі голови Аграрної партії Харківської області Золотарьова М.І.: « Ми відповідаємо за майбутнє нашої молоді. Саме від нас, нашого виховання залежить, чи будемо ми чиїмось рабами, чи станемо громадянами великої незалежної держави». Слова вдячності прозвучали на адресу директора Коробочкинського НВК Бочарової О.В., яка не лише гостинно прийняла більше ста бардів для проведення фестивалю, а й разом із педагогічним колективом школи докладає багато зусиль для виховання підростаючого покоління. «Хай ті зернятка духовності, кинуті в душі дітей, перетворяться на великий патріотизм, який і допоможе стати нашій Україні процвітаючою, могутньою європейською державою».

Так давайте візьмемося за руки, друзі! Лише у єднанні – наша сила!

П л а н а н а л і з у с т а т т і

1. Чи є тема статті актуально та цікавою читачам? Наскільки вона віддзеркалює напрями розвитку суспільства?

2. Чи аргументовано авторську оцінку описаного в статті явища?

3. Чи глибокі узагальнення, зроблені автором?

4. Чи може стаття спонукати читачів до роздумів, навіть певних вчинків?

5. Чи відповідає текст статті вимогам публіцистичного стилю?

6. Наскільки вдалим є заголовок статті?

Складіть тези до написання статті про відкриття пам’ятника Солдатам сучасної війни

«Солдатами не народжуються, солдатами – помирають»

Ще Горацій сказав, що «війни прокляті матерями». Яке страшне слово війна… Скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей, болю, війна - це відвага, мужність, героїзм, подвиг.

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийняти на себе всі вогні.

Василь Симоненко

З лютого 2022 року наша країна знаходиться в стані війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.

Сьогодні на України йдуть військові дії, точаться криваві бої, вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора. Сили ЗСУ намагаються протистояти терористам. На полі битви - захисники, мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.

В час, коли мирне небо захмарюється від обстрілів ворожих градів, коли матері, заливаючись слізьми, випроводжають синів на неоголошену війну, коли молоді жінки залишаються вдовами, а ще ненароджені діти приречені бути напівсиротами не можливо залишитися осторонь подій, які відбуваються в Україні.

Війна… Це слово асоціюється з чимось жахливим і мені стає трохи не по собі. Наша Батьківщина пройшла через велику кількість воєн. Все далі і далі час відносить нас від страшних людських трагедій, але наші солдати були і завжди будуть гордістю своєї країни. Вони – неповторний приклад для майбутніх поколінь, і обов’язок кожного з нас – бути гідним подвигу захисників своєї Батьківщини.

Патріотизм – сукупна складова мужності і героїзму воїнів, це найблагородніше з почуттів. Саме завдяки патріотизму наша країна завжди давала гідну відсіч іноземним завойовникам в різні історичні часи.

Усі війни трохи схожі. Інших воєн не буває, буває тільки інший час, інше місце і різні люди. Солдати будь-якої війни так само всі однакові. Незалежно від справедливості війни. Між ними немає майже ніякої різниці, які б часи і простір їх не поділяли. Смерть завжди залишається смертю, життя завжди залишається життям, а сміливість – сміливістю. Так завжди було і так буде.

Час, як відомо не стоїть на місці, але для тих, хто втратив своє найдорожче – дітей, рідних, – воно ніби зупинилося. Назавжди. Навіки. Люди не мають морального права забувати тих, хто віддав своє життя за наше мирне майбутнє. Ми повинні зберегти пам’ять навічно! Ми мусимо жити і пам’ятати про тих, хто «вже не прийде ніколи».

Подвиг воїна – це подвиг вірності, боргу, присяги.

Війни не закінчуються тим моментом, коли змовкає зброя. Вони тривають в душах тих, хто в них брав участь. Солдати, які повернулися з Афганістану, повернули високе поняття патріотизму, мужності, військового і людського обов’язку. Пройдуть роки. Багато чого з часом, звичайно, забудеться. Затягнуться рани, потьмяніють бойові ордени, у солдатів виростуть діти. Але ця війна залишиться в пам’яті народу. Залишаться вірші та пісні, народжені на війні, що розповідають про силу духу і мужності нашого солдата.

Війни — це породження зла. Людського зла. Поєднання слів «людина» і «війна» суперечить усім людським законам добра. Але війни — це не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення.

Коли мова йде про захист Батьківщини, про порятунок свого народу, у цій війні людина бере участь за велінням серця. У бій готові йти ті, хто у своєму житті не брав у руки зброї, ті, про кого говорять, що вони і мухи не скривдять. Усі, хто здатен тримати зброю, стають на захист батьківщини.

Для слави, і для пам'яті людської мертвих немає.

Війна. П’ять звичайних літер ніколи ще не видавалися такими страшними, ніколи ще в них не було стільки горя, лиха, розпачу. Для когось війна — це змога досягти мети, а для когось — тяжка павутина, що окутує все найрідніше.

Людство має розуміти та усвідомлювати, проти кого та за що воно бореться, віддає життя сотень, тисяч, мільйонів. Адже війна — це завжди трагічність, печаль, втрачене життя, це страшні пекучі сльози, невимовний біль. Якщо ми готові до таких страшних подій, то маємо чітко розуміти наслідки.

Кожен має пам’ятати про похмурі наслідки будь-якої війни та цінувати золоті секунди миру та спокою. Варто бути такими оптимістичними, вірити у світле майбутнє нашої країни

Виконайте тестові завдання

Тест :

1. В українській мові існує:

А) 5 стилей мовлення б) 6 стилей мовлення в) 3 стиля мовлення г) 7 стилей мовлення

2. В офіційних обставинах використовуються такі стилі:

А) науковий б) офіційно-діловий в) публіцистичний г) розмовний д) художній

3. Побут людей, бесіди між рідними, знайомими – це сфера використання:

А) офіційно-ділового стилю б) публіцистичного стилю в) розмовного стилю г) конфесійного стилю

4. Слова-терміни, іншомовні слова, складні речення – це мовні ознаки:

А) наукового стилю б) офіційно-ділового стилю в) публіцистичного стилю г) художнього стилю

5. Жанри художнього стилю:

А) вірш б) стаття в) п’єса г) доповідь

6. Встановіть відповідність між стилем та його функцією:

А) Художній 1. Інформувати про щось, давати вказівки й рекомендації

Б) науковий 2. Впливати на почуття, викликати естетичні переживання

В) розмовний 3. Доносити інформацію релігійного змісту, повчати

Г) офіційно-діловий 4. Передавати, доводити наукову інформацію

Д) публіцистичний 5. Агітувати, переконувати, спонукати до дії

Е) конфесійний 6. Спілкуватися, обмінюватись думками