Способи запису прочитаного: план, , тези, тематичні виписки

Тема: Способи запису прочитаного:план,тези, тематичні виписки

Мета заняття:    Навчитися працювати з книгою, робити грамотно тематичні виписки, складати складний план, виписувати тези відповідно до запропонованої  тематики; розвивати зв'язне мовлення, пам'ять, логічне мислення, самостійність, вміння аналізувати, робити висновки.

Тип уроку: розвиток комунікативних умінь

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.Вступне слово викладача

Все більше зростаючий потік інформації, інтерес широкого кола людей до науки, техніки, мистецтва вимагають вміння читати, робити записи почутого і прочитаного, зіставляти прочитаний матеріал з раніше відомим, систематизувати його. Вміти читати і занотовувати прочитане — необхідна риса й ознака інтелектуальної праці. Записи роблять роботу з книгою раціональнішою, ефективнішою.

Щоб правильно, з максимальною повнотою використати книжку, людина повинна оволодіти певними навичками роботи з нею. Потрібно навчитися самостійно робити спостереження й висновки з прочитаного, точно цитувати, знаходити в книжці певні положення для підтвердження чи заперечення висунутого теоретичного положення і т. п. Складання, оформлення записів залежить від особливостей мислення, особливостей запам'ятовування та осмислення.
Записи допомагають швидко відновити в пам'яті прочитане і навіть через певний проміжок часу служать довідковим матеріалом.

Видів запису існує багато. Вибір того чи іншого з них визначається конкретною метою. Якщо зміст книжки нескладний, легко засвоюється — можна обмежитися складанням плану роботи. Якщо вас цікавлять лише окремі місця, то потрібно виписати саме їх (зробити виписки), а за ними скласти тези. Якщо книжка містить нову, цікаву, але важку для засвоєння інформацію, доцільно її законспектувати.

2. Бесіда

-    Якими видами запису прочитаного вам доводилося користуватися під час підготовки до уроків, семінарських занять?
-    Які труднощі виникали у вас під час опрацювання змісту наукової, науково-популярної, художньої літератури?
-   Які вміння потрібні людині для оволодіння культурою читання?

План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліку запитань, на які в тексті дають відповідь. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються всі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок.

Вдалий план чітко передає головний зміст тексту. Компактний і послідовний, він допомагає зберегти прочитане у пам’яті.

На відміну від конспектів і тез, які складають під час повторного читання й опрацювання тексту, план можна складати, читаючи текст уперше. Якщо в записах допущено якусь неточність, її легко виправити, адже пункти плану короткі.

Етапи складання плану

- Читаючи текст, подумки розбирайте його на частини, кожна з яких містить закінчене повідомлення про окремий момент розвитку теми.

- Перейдіть до створення пунктів плану. Пункт плану - це коротке, в одне речення формулювання основного змісту частини тексту.

- Згрупуйте матеріал тексту навколо важливих думок (пунктів плану), обдумуючи при цьому порядок частин і зв’язок між ними.

Залежно від того, якою мірою дрібні змістові групи тексту відображені в плані, він буває більш або менш розгорнутим. Розрізняють прості й складні плани.

Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання; у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту.

Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання; пункти складного плану розбивають на підпункти.

Типи планів

Питальний план складають

за допомогою питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному смисловому блоку відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.

Наприклад:

1. Що таке мовна норма?

2. Дояких джерел слід звертатися, щоб перевірити правильність написання того чи іншого слова?

3. Який зв'язок між "Правописом" і словниками?

Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.

Наприклад:

1. Конституція в сучасному світі є невід'ємним атрибутом держави, ознакою її суверенності.

2. Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина.

3. Конституція у формальному значенні - це єдиний акт або ж кілька актів, що мають вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів.

4. Як Основний Закон, Конституція України складає ядро національної правової системи, є юридичною базою для розвитку всього українського законодавства.

Номінативний (називний) план Для його складання використовують називні речення, у яких головний член (підмет) виражений іменником або прикметником, дієприкметником - тільки у формі називного відмінка.

Наприклад:

1. Слово світське і сакральне в культурному процесі.

2. Релігія як символічна форма: раціональні та ірраціональні аспекти.

2.1. Слово в християнському культі.

2.2. Світське і сакральне осягнення слова Біблії.

2.3. Функціональність біблійної символіки в сучасному суспільстві.

3. Слово в мистецтві красного письменства.

3.1. Соціальний статус поета (письменника).

3.2. Освітній потенціал творів красного письменства.

Тези як вид наукового тексту

Відомо, що запис зберігає частину прочитаного. Він дисциплінує, змушує краще заглибитися в зміст, привчає виділяти основне, сприяє міцнішому засвоєнню, повторенню і закріпленню матеріалу.

План є попередньою формою запису прочитаного. Він передує тезам та конспекту — складнішим та змістовнішим формам нотування.

Змістовні тези неможливі без попередньо складеного чіткого плану, хоча вміст і обсяг плану та тез можуть відрізнятися. Вдало сформульовані тези включають у себе всі основні питання, які має відображати план. Ці питання у тезах доповнюються положеннями, що розкривають окремі аспекти мікротем. Якщо план допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези розкривають суть всієї текстової інформації.

Отже, тези – це стислі положення доповіді, повідомлення, статті тощо, правдивість яких треба довести.

У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. На відміну від конспекту, у тезах відсутні деталі, пояснення, ілюстрації,  але це не зважає створенню цілісного, концептуального уявлення про зміст праці. По суті, тези - це її розгорнуті висновки.

Розрізняють два види тезування — відбір авторських тез із тексту; формулювання основних положень статті чи розділу книжки власними словами.

Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези), комбінованими (цитати і власні формулювання).

Етапи складання тез:

- Після попереднього ознайомлення прочитайте текст удруге.

- Під час повторного читання розбивайте текст на змістові частини, роблячи відповідні помітки олівцем, звертайте увагу на шрифтові виділення, що допоможе вам у роботі.

- Осмислюючи кожний уривок, подумки виділіть у ньому найсуттєвіші положення. Рекомендуємо підкреслювати або виписувати головні думки цієї частини тексту: це застереже від хибного висновку про сутність основної тези.

- Сформулюйте своїми словами або випишіть цитатою основні тези визначених частин (формулювання думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням самобутності форми).

- Виділяйте пропуском одну тезу від іншої, що полегшує подальшу роботу з ними.

- Роблячи складні тези, виписуйте побіжні думки (прості тези) так, щоб вони пояснювали, аргументували основні.

- Якщо текст великий за обсягом, то в кінці кожної тези вказують номер сторінки джерела.

Складання тез — важливий засіб підвищення рівня самостійної роботи, розвитку логічного мислення, мовленнєвої культури студентів.

Перевірте себе:

1. Що таке теза?

2. Які є види тезування?

3. Яка послідовність у роботі над складанням тез прочитаного?

4. В яких ситуаціях людині потрібне вміння складати тези?

5. Складіть тези статті.

Слово викладача

Отже, основні види записів – це план, тези, конспект (з ним ви працювали на попередньому занятті). Є також записи допоміжного характеру – робочі, які використовують для складання планів, тез, конспектів. До них належать виписки, нотатки, цитати тощо.

Тематичні виписки — це особливий спосіб запису вмісту почутого або прочитаного. Мета таких виписок — підготовка матеріалу для доповіді, повідомлення. Складанню виписок передує добір необхідної літератури, її значення. На цій основі складається план, відповідно до якого добираються тематичні виписки.

Виписки здебільшого робляться після читання розділу або параграфа, після осмислення їх змісту. В такому випадку вони добре доповнюють план (або тези) прочитаного, уточнюють, пояснюють їх.

Найважливіші місця з прочитаних книжок можна записати дослівно, а іноді своїми словами, якщо точне посилання на статтю, посібник, брошуру не потрібне. Найчастіше виписки оформлюються у вигляді цитат.

Як працювати над тематичними виписками

1.    Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.
2.    Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само». Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: «Там само» й вказується сторінка.
3.    Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.
4.    Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (...).
5.    Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові.
6.    Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.
7.    На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Зразок.
                                                                     

ПОЕТИЧНИЙ СВІТ В. СИМОНЕНКА

"3 усіх щедрот життя В. Симоненко обирав неспокій, труд душі, боління серця. Він поспішав висловити своє ставлення до світу, ...категорично проголосити своє "за» і "проти", піднести і заперечити, олюднити створюваний світ, бо олюднення — це насамперед визначення позиції, етична оцінка життєвих явищ".
                                          

В. Моренець. На відстані серця. Літературно-критичні статті, нариси, есе.— К.: 1986.— С. 90.