Способи запису прочитаного: план, конспект, тези, тематичні виписки

Тема: Способи запису прочитаного:

план, конспект, тези, тематичні виписки

Мета заняття:    Навчитися працювати з книгою, робити грамотно тематичні виписки, складати складний план, виписувати тези відповідно до запропонованої  тематики; розвивати зв'язне мовлення, пам'ять, логічне мислення, самостійність, вміння аналізувати, робити висновки.

Тип уроку: розвиток комунікативних умінь

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.Вступне слово викладача

Все більше зростаючий потік інформації, інтерес широкого кола людей до науки, техніки, мистецтва вимагають вміння читати, робити записи почутого і прочитаного, зіставляти прочитаний матеріал з раніше відомим, систематизувати його. Вміти читати і занотовувати прочитане — необхідна риса й ознака інтелектуальної праці. Записи роблять роботу з книгою раціональнішою, ефективнішою.

Щоб правильно, з максимальною повнотою використати книжку, людина повинна оволодіти певними навичками роботи з нею. Потрібно навчитися самостійно робити спостереження й висновки з прочитаного, точно цитувати, знаходити в книжці певні положення для підтвердження чи заперечення висунутого теоретичного положення і т. п. Складання, оформлення записів залежить від особливостей мислення, особливостей запам'ятовування та осмислення.
Записи допомагають швидко відновити в пам'яті прочитане і навіть через певний проміжок часу служать довідковим матеріалом.

Видів запису існує багато. Вибір того чи іншого з них визначається конкретною метою. Якщо зміст книжки нескладний, легко засвоюється — можна обмежитися складанням плану роботи. Якщо вас цікавлять лише окремі місця, то потрібно виписати саме їх (зробити виписки), а за ними скласти тези. Якщо книжка містить нову, цікаву, але важку для засвоєння інформацію, доцільно її законспектувати.

2. Бесіда

-    Якими видами запису прочитаного вам доводилося користуватися під час підготовки до уроків, семінарських занять?
-    Які труднощі виникали у вас під час опрацювання змісту наукової, науково-популярної, художньої літератури?
-   Які вміння потрібні людині для оволодіння культурою читання?

Завдання 2. Прочитайте текст , визначте його основну думку. Складіть до нього питальний, тезовий та номінативний плани.

План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліку запитань, на які в тексті дають відповідь. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються всі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок.

Вдалий план чітко передає головний зміст тексту. Компактний і послідовний, він допомагає зберегти прочитане у пам’яті.

На відміну від конспектів і тез, які складають під час повторного читання й опрацювання тексту, план можна складати, читаючи текст уперше. Якщо в записах допущено якусь неточність, її легко виправити, адже пункти плану короткі.

Етапи складання плану

- Читаючи текст, подумки розбирайте його на частини, кожна з яких містить закінчене повідомлення про окремий момент розвитку теми.

- Перейдіть до створення пунктів плану. Пункт плану - це коротке, в одне речення формулювання основного змісту частини тексту.

- Згрупуйте матеріал тексту навколо важливих думок (пунктів плану), обдумуючи при цьому порядок частин і зв’язок між ними.

Залежно від того, якою мірою дрібні змістові групи тексту відображені в плані, він буває більш або менш розгорнутим. Розрізняють прості й складні плани.

Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання; у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту.

Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання; пункти складного плану розбивають на підпункти.

Типи планів

Питальний план складають за допомогою питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному смисловому блоку відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.

Наприклад:

1. Що таке мовна норма?

2. До яких джерел слід звертатися, щоб перевірити правильність написання того чи іншого слова?

3. Який зв'язок між "Правописом" і словниками?

Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.

Наприклад:

1. Конституція в сучасному світі є невід'ємним атрибутом держави, ознакою її суверенності.

2. Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина.

3. Конституція у формальному значенні - це єдиний акт або ж кілька актів, що мають вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів.

4. Як Основний Закон, Конституція України складає ядро національної правової системи, є юридичною базою для розвитку всього українського законодавства.

Номінативний (називний) план Для його складання використовують називні речення, у яких головний член (підмет) виражений іменником або прикметником, дієприкметником - тільки у формі називного відмінка.

Наприклад:

1. Слово світське і сакральне в культурному процесі.

2. Релігія як символічна форма: раціональні та ірраціональні аспекти.

2.1. Слово в християнському культі.

2.2. Світське і сакральне осягнення слова Біблії.

2.3. Функціональність біблійної символіки в сучасному суспільстві.

3. Слово в мистецтві красного письменства.

3.1. Соціальний статус поета (письменника).

3.2. Освітній потенціал творів красного письменства.

Завдання 3. Прочитайте текст. Доведіть, що він належить до наукового стилю мовлення. Дайте відповіді на подані нижче запитання.

Тези як вид наукового тексту

Відомо, що запис зберігає частину прочитаного. Він дисциплінує, змушує краще заглибитися в зміст, привчає виділяти основне, сприяє міцнішому засвоєнню, повторенню і закріпленню матеріалу.

План є попередньою формою запису прочитаного. Він передує тезам та конспекту — складнішим та змістовнішим формам нотування.

Змістовні тези неможливі без попередньо складеного чіткого плану, хоча вміст і обсяг плану та тез можуть відрізнятися. Вдало сформульовані тези включають у себе всі основні питання, які має відображати план. Ці питання у тезах доповнюються положеннями, що розкривають окремі аспекти мікротем. Якщо план допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези розкривають суть всієї текстової інформації.

Отже, тези – це стислі положення доповіді, повідомлення, статті тощо, правдивість яких треба довести.

У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. На відміну від конспекту, у тезах відсутні деталі, пояснення, ілюстрації,  але це не зважає створенню цілісного, концептуального уявлення про зміст праці. По суті, тези - це її розгорнуті висновки.

Розрізняють два види тезування — відбір авторських тез із тексту; формулювання основних положень статті чи розділу книжки власними словами.

Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези), комбінованими (цитати і власні формулювання).

Етапи складання тез:

- Після попереднього ознайомлення прочитайте текст удруге.

- Під час повторного читання розбивайте текст на змістові частини, роблячи відповідні помітки олівцем, звертайте увагу на шрифтові виділення, що допоможе вам у роботі.

- Осмислюючи кожний уривок, подумки виділіть у ньому найсуттєвіші положення. Рекомендуємо підкреслювати або виписувати головні думки цієї частини тексту: це застереже від хибного висновку про сутність основної тези.

- Сформулюйте своїми словами або випишіть цитатою основні тези визначених частин (формулювання думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням самобутності форми).

- Виділяйте пропуском одну тезу від іншої, що полегшує подальшу роботу з ними.

- Роблячи складні тези, виписуйте побіжні думки (прості тези) так, щоб вони пояснювали, аргументували основні.

- Якщо текст великий за обсягом, то в кінці кожної тези вказують номер сторінки джерела.

Складання тез — важливий засіб підвищення рівня самостійної роботи, розвитку логічного мислення, мовленнєвої культури студентів.

1. Що таке теза?

2. Які є види тезування?

3. Яка послідовність у роботі над складанням тез прочитаного?

4. В яких ситуаціях людині потрібне вміння складати тези?

5. Складіть тези статті.

САМ СОБІ СИНОПТИК

Кожного дня мільйони людей різних професій та віку із зацікавленням чекають на прогноз погоди. І це не дивно. Адже від по­годи залежать і врожаї, й улов риби, і своєчасна доставка вантажів, і похід до лісу по гриби чи ягоди, і стан хворого, і, звичайно ж, наш настрій. У що вдягтися, чи брати парасольку — цими запитаннями переймаються багато з тих, хто збирається вийти вранці з дому.

Що примушує небо бути то привітним і ласкавим, то суворим і загрозливим? Чому буває то холодно, то спекотно? Всі ці питання здавна цікавили людей, і вони намагалися дати на них відповіді. Отож, прогнозування погоди існує стільки, скільки й саме людство.

Нині прогнози погоди складають на науковій основі. В різних точках Землі ведуть спостереження синоптичні та зондуючі станції, науково-дослідні кораблі, комерційні судна та літаки. Різноманітна інформація оперативно опрацьовується метеоцентрами різних країн і через систему глобального зв'язку поширюється світом. Нову сторінку в прогнозуванні погоди відкрили метеорологічні супутни­ки, які постійно «чергують» у космосі.

Але не тільки технічні засоби допомагають людям прогнозу­вати погоду. Вони помітили, що на все те, що відбувається в атмо­сфері, реагують тварини й рослини, павуки, мурахи, бджоли, птахи і навіть деякі риби. Відчувають зміни і люди.

Наймудріша з мудрих — Книга Природи. Лише вмійте її читати. У горах, у лісі, степу, на ріках та озерах багато природних «живих барометрів». Спостерігаючи за ними, можна встановити тісний зв'язок між усім, що відбувається у світі природи.

(З календаря)

Пояснення викладача

- У роботі з текстами досить часто вдаються до конспектування.

Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, уроку чи усного виступу (лекції, доповіді).

Види конспектів : план-конспект, текстуальний (цитатний) вільний, тематичний, схематичний.

Основні вимоги до написання конспекту : системність і логічність викладу матеріалу, стислість, переконливість і завершеність.

Етапи складання конспекту:

1.Прочитайте текст, виділить у ньому слова, незрозумілі місця, імена, дати, перелік основних думок, що є у тексті, складіть простий план.

2. З’ясуйте у словнику значення нових незрозумілих слів; запишіть їх у зошит.

3. Повторне читання поєднуйте із записами основних думок автора та їх ілюстрацією. Записуйте своїми словами, не переписуйте текст статті. Прагніть стислості, користуйтеся правилами запису тексту.

4. Прочитайте конспект ще раз, доопрацюйте його.

План-конспект – це стислий, складений у формі плану переказ прочитаного чи почутого.

Характеристика конспекту: стислий, простий, швидко складається і запам’ятовується, вчить вибирати головне, чітко і логічно викладати думку, дає змогу засвоїти матеріал у процесі його вивчення, що робить його незамінним за швидкої підготовки доповіді, виступу. Однак працювати з ним після того, як минуло багато часу, досить важко, оскільки складно відновити у пам’яті зміст матеріалу.

Етапи роботи

- Складіть план прочитаного тексту чи скористайтеся готовим.

- Коротко й переконливо поясніть кожен пункт плану , оберіть розумну та ефективну форму запису.

- Сформулюйте і запишіть висновок.

Текстуальний (цитатний) конспект -це конспект, створений з уривків оригіналу тексту-цитат.

Характеристика конспекту: складається з висловлювань автора, викладених ним фактів: використову-ють для роботи з першоджерелами; до нього можна неодноразово повертатися. Проте він не сприяє активній розумовій роботі і, здебільшого, є тільки ілюстрацією до викладання теми.

Етапи роботи

- Прочитайте текст, виділіть у ньому основний зміст, основні думки, цитати, що включаються у конспект.

- Користуючись правилами скорочення цитат, запишіть їх (цитати) у зошит. Форма запису може бути довільною: цитата, висновок, основні питання, докази (цитати), висновки.

- Прочитайте записаний текст, звірте його з оригіналом.

- Зробіть загальний висновок.

Вільний конспект – це поєднання виписок, цитат, тез.

Характеристика вільного конспекту : значною мірою сприяє засвоєнню матеріалу, потрібно вміти активно використовувати всі типи записів (планів, тез, виписок).

Етапи роботи

- Використовуючи наявні джерела, виберіть матеріал відповідно до теми, вивчіть його і глибоко продумайте.

- Зробіть потрібні виписки основних думок, цитат, складіть тези.

- Використовуючи підготовлений матеріал, сформулюйте основні положення за темою.

Тематичний конспект – це конспект відповіді на поставлене запитання або конспект навчального матеріалу теми.

Характеристика тематичного конспекту: може бути оглядовим і хронологічним; вчить аналізувати різні точки зору на одне і те саме питання, використовувати наявні знання і особистий досвід; корисний під час роботи над доповіддю, повідомленням, рефератом.

Етапи роботи

- Прогляньте кілька джерел і виберіть матеріал за визначеною темою або за хронологією.

- Уявно оформіть прочитаний матеріал у вигляді плану.

- Користуючись планом, коротко своїми словами викладіть усвідомлений матеріал.

Схематичний конспект – це узагальнення матеріалу у вигляді схем, графіків, таблиць, що дають змогу розкрити зміст предмета дослідження, відкинувши другорядні деталі.

Характеристика схематичного конспекту: полегшує сприймання і розуміння теми; уточнює матеріал, лаконічно відтворює його структуру і практичну спрямованість; економить час для запам’ятовування теми.

Етапи роботи

- Доберіть фактичний матеріал.

- Генералізуйте факти: виділіть ядро знань, відкиньте другорядне, не суттєве.

- Закодуйте матеріал графічними символами, кольорами тощо.

Складаючи конспект, максимально точно записуйте:

а) формули, визначення, схеми;

б) важкі для розуміння місця, думки, приклади;

в) факти, положення, від яких залежить розуміння головного;

г) усе нове, незнайоме (на противагу знайомому);

д) те, чим часто доводиться користуватися;

е) те, що важко одержати з інших джерел.

Домашнє завдання:

Зробити в робочих зошитах план-конспект поданої лекції

Слово викладача

Отже, основні види записів – це план, тези, конспект. Є також записи допоміжного характеру – робочі, які використовують для складання планів, тез, конспектів. До них належать виписки, нотатки, цитати тощо.

Тематичні виписки — це особливий спосіб запису вмісту почутого або прочитаного. Мета таких виписок — підготовка матеріалу для доповіді, повідомлення. Складанню виписок передує добір необхідної літератури, її значення. На цій основі складається план, відповідно до якого добираються тематичні виписки.

Виписки здебільшого робляться після читання розділу або параграфа, після осмислення їх змісту. В такому випадку вони добре доповнюють план (або тези) прочитаного, уточнюють, пояснюють їх.

Найважливіші місця з прочитаних книжок можна записати дослівно, а іноді своїми словами, якщо точне посилання на статтю, посібник, брошуру не потрібне. Найчастіше виписки оформлюються у вигляді цитат.

Як працювати над тематичними виписками

1.    Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.
2.    Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само». Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: «Там само» й вказується сторінка.
3.    Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.
4.    Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (...).
5.    Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові.
6.    Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.
7.    На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Зразок.
                                                                      ПОЕТИЧНИЙ СВІТ В. СИМОНЕНКА

"3 усіх щедрот життя В. Симоненко обирав неспокій, труд душі, боління серця. Він поспішав висловити своє ставлення до світу, ...категорично проголосити своє "за» і "проти", піднести і заперечити, олюднити створюваний світ, бо олюднення — це насамперед визначення позиції, етична оцінка життєвих явищ".
                                          

В. Моренець. На відстані серця. Літературно-критичні статті, нариси, есе.— К.: 1986.— С. 90.