Кожна буква українського алфавіту здебільшого передає один звук. Однак повної відповідності між звуками і буквами немає. Для передачі на письмі шести голосних звуків в українському алфавіті існує десять букв, шість із яких (а, о, у, е, и, і) завжди позначають на письмі один звук. Букви я, ю, є передають по два звуки, якщо стоять на початку слова або після букви на позначення голосного, а також при роздільній вимові твердого або м’якого приголосного і наступного м’якого [й]: я - [йа], ю- [йу], є - [йе], (яр [йар], миють [ми’йут’]_; єнот [йе^ино’т], в̓ юн [вйун], вольєр [вол’йе’р].

Якщо ж я, ю, є стоять після букви, що позначає приголосний звук, то вони передають по одному голосному звуку й одночасно вказують на м’якість попереднього приголосного: пісня [п̓ іٰс’н’а], полють [поٰл’ут’]_; синє [сиٰн’е].

Буква їзавжди передає на письмі два звуки [йі]: їжак [йіжаٰк], заїхати [зайіхати^е], з̓ їсти [зйіٰсти^е].

Для передачі приголосних звуків на письмі в українському алфавіті є 23 букви.

12 із них ( б, в, г, ґ, й, к, м, п, ф, х, ч, ш) завжди передають по одному звукові.

8 букв ( д, т, з, с, ц, л, н, р) позначають на письмі і тверді, і м’які приголосні звуки: сидить [си^едиٰт’]_; осінь [оٰс’ін’], надія [над’іٰйа], тягти [т’агтиٰ ].

Буква щ завжди передає два звуки [шч]: щавель [шчавеٰл’], вище [виٰшче^и].

Сполучення букв дж, дзу складі кореня позначає на письмі складні звуки, які вимовляються злито: [͡д͡ж], [͡д͡з], [͡д͡з’] (͡д͡жерел о [дже^ире^илоٰ ], ͡д͡зиґа [дзиٰґа], ͡д͡зюдо [дз’удоٰ ]).

Буквосполучення дж і дзпередають на письмі окремі звуки [д], [з] і [д], [ж] у випадку, коли префікс закінчується на [д] ( від-, під-, над-), а корінь починається на [ж] або [з]: віджати [в’іджаٰти^е], підземелля [п̓ ідзе^имеٰл’:а].

Буква ь (м’який знак) звука не позначає, а служить для передачі м’якості приголосних на письмі: день [ден’], слизько [слиٰз’ко].