Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австро-Угорщини в другій половині XIX ст.

ПИСЬМОВА ВІДПОВІДЬ В ЗОШИТІ

Провідною галуззю сільського господарства в краї було землеробство. Проте нова сільськогосподарська техніка фабричного виробництва навіть наприкінці XIX ст. застосовувалася лише в деяких заможних господарствах. Велика кількість дешевої робочої сили безземельних селян робила невигідним застосування новітніх технічних досягнень. У той самий час повільне впровадження нововведень та відстала техніка обробітку землі обумовлювали низькі врожаї. Протягом другої половини XIX ст. врожайність сільськогосподарських культур у краї була в 1,5—2 рази нижчою, ніж у західноєвропейських країнах.

Розвиток промисловості був пов’язаний із виникненням нової суспільної верстви — промислових робітників. Джерелами поповнення робітництва ставали ремісники й селяни, що розорилися.

Становище західноукраїнських робітників було одним із найгірших у Європі. Вони працювали в жахливих умовах, а їхні сім’ї жили в бараках, де спали на підлозі. Частина робітників ночувала просто неба. Робочий день західноукраїнських робітників тривав 12—18 годин.

1. Чим було зумовлене злиденне становище більшості селянства?

ПИСЬМОВА ВІДПОВІДЬ В ЗОШИТІ

Зі звіту угорського чиновника Е. Егана про умови життя закарпатських селян

Міг би хто подумати, що в сих сторонах, забитих дошками від світу, бодай прожиток дешевий. Куди! Якраз навпаки! До половини зими з’їв кожний господар свої хліборобні засоби, а до жнив жив дорого купленою стравою. За все платить він на 18—20 % дорожче за міську ціну...

Русинський селянин не бачить цілий рік ні м’яса, ні яйця, хіба вип’є кілька крапель молока, а у велико-святочний день з’їсть кусень житнього або пшеничного хліба. Зрештою, його поживою є вівсяний ощіпок і — коли не бракне — бульба. Не дивниця, що коли в інших гірських сторонах бачимо людей рослих і здорових, у русинському Підкарпатті подибуємо хіба недокровні, марні, пожовклі мари, безсильні, хиткі, нездалі до військової служби...

Розпука бере дивитись на сей умираючий нарід. Нині можна б навіть передбачити день, у якому останній русин утече з краю...

1. Якими були умови життя закарпатського селянства?

2. Чим, на вашу думку, це було спричинено?

ПИСЬМОВА ВІДПОВІДЬ В ЗОШИТІ

Нужденне становище західноукраїнського селянства стало проблемою і для української національної боротьби. Єдиною реальною можливістю вирвати українське населення краю зі злиднів стало розгортання кооперативного руху.

У Галичині кооперативний рух, що зародився в 60-ті рр. XIX ст., набув свого розвитку у 80—90-ті рр. На західноукраїнських землях його започаткував Василь Нагірний (1847—1921). Тривалий час досліджуючи кооперативний рух у Швейцарії, він розгорнув активну діяльність зі створення мережі кооперативних спілок у краї. Спочатку це були кредитні спілки, що мали врятували селянство від грабіжницьких відсотків лихварів і шинкарів (150—250 %).

У 1883 р. В. Нагірний заснував споживчий кооператив «Народна торгівля», який створював мережу крамниць у селах і містах, де за помірними цінами можна було придбати необхідні речі для господарства селянина, оминаючи посередників. Таким чином заощаджувалися кошти селянства.

У 1892 р. була заснована страхова компанія «Дністер», що надало кооперативному руху стабільності.

Крім кредитування і страхування селян, кооперативи запроваджували серед народу сучасні методи господарювання (товариство «Сільський господар», 1899 р.), підтримували освіту, сприяли поширенню громадсько-політичної, навчальної та іншої літератури.

1. Як кооперативний рух протидіяв зубожінню населення українських земель у складі Австро-Угорщини?

Виконайте вправу "з'єднувальник", зробіть скріншот результату, прикріпіть до відповіді