Службові частини мови.
Проблемними для визначення є службові частини мови.
Сполучник служить для зв’язку однорідних членів речення ( маємо перелічення будь-яких предметів, ознак, дій) або частин складного речення:

Приклад:

Я дивлюся у вікно і бачу, що йде дощ.
Сполучник І поєднує однорідні присудки дивлюся і бачу, а сполучник що зв’язує першу частину складного речення «я дивлюся у вікно і бачу» та другу частину — «йде дощ». Кожна з цих частин має граматичну основу.
Як бачимо, він сполучає частини, поєднує їх разом.

Сполучник.png

1.Утворіть ізапишіть пари слів, уживаючи солучники.

Собака, Київ, бриль, кермо, шкарпетки, березень, корова, мята, курка, сорочка, Львів, вересень, кропива, колесо, капелюх.

Прийменник виражає залежність від інших частин мови і необхідний нам, щоб допомогти іменнику обрати правильну граматичну форму.

Навіть назва цієї частини мови говорить «при іменнику», тобто той, що завжди вживається при імені.

Іменем може бути іменник, числівник, прикметник, займенник:
біля столу, з п’яти, в ньому, на подорожньому.

Прийменник.png

2.Спишіть, розкриваючи дужки.

Богдан (на)малював (на)афіші клоуна. Соломія (до)малювала (до)слова рисунок.

Частка найчастіше стосується дієслова, адже вона надає певних відмінків саме дієсловам:

не писати — частка НЕ надає дієслову заперечення; зробив би — частка БИ вказує, що є умова для виконання дії.

Вигук — окрема частина мова, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця. Вона не відповідає на жодне питання і нічого не називає, вона не самостійна і не виконує службових функцій.
Це звуконаслідування (му, гав), заклики (тс-с, геть), почуття (ой, ох), слова мовного етикету (дякую, до побачення, будь ласка, алло).