Слов’янські племена

Слов’янські племена на території сучасної України з’явилися ще задовго до утворення Київської Русі й пройшли довгий шлях розвитку — від ранніх землеробських общин до об’єднань, які стали основою середньовічної держави.

1. Походження слов’ян

• Етнічне коріння: слов’яни належали до індоєвропейської мовної спільноти.

• Батьківщина слов’ян (за археологічними та лінгвістичними даними) — район середнього Дніпра, Прип’ятського Полісся та Верхнього Подністров’я.

• Археологічна основа:

  • культура зарубинецька (ІІ ст. до н. е. — ІІ ст. н. е.);

  • київська культура (ІІІ–V ст.);

  • пеньківська культура (V–VII ст.).

2. Розселення слов’ян у давнину

• У VI–VII ст. слов’яни активно розселялися у трьох основних напрямках:

  1. На північ — у напрямку Верхньої Волги (майбутні слов’яни-росичі).

  2. На захід — у Центральну Європу (майбутні поляки, чехи, словаки).

  3. На південь — у Карпати, на Балкани (майбутні серби, хорвати, болгари).

• Територія України залишалася важливим ядром східнослов’янського світу.

3. Східнослов’янські племена на території України (VII–X ст.)

У літописі "Повість минулих літ" згадуються такі племена:

1. Поляни — середнє Подніпров’я, Київ і околиці.

   • Відомі як хлібороби й ремісники.

   • Мали розвинену торгівлю з Візантією та Хозарією.

   • Стали ядром Київської держави.

2. Древляни — Правобережне Полісся.

   • Назва від “дрімучі ліси”.

   • Займалися землеробством, мисливством.

   • Відомі конфліктом із княгинею Ольгою (X ст.).

3. Сіверяни — Лівобережжя Дніпра, басейн Десни, Сейму та Сули.

   • Під владою Хозарського каганату платили данину.

   • Торгували з південними країнами.

4. Дуліби (згодом бужани, волиняни) — Західна Волинь, басейн Західного Бугу.

   • Розвинуте землеробство і металургія.

5. Білих хорвати — Прикарпаття і частина Карпат.

   • Могли брати участь у заселенні Балкан.

6. Уличі — між Дністром і Південним Бугом.

   • Жили компактно, займалися землеробством.

   • Тривалий час чинили опір київським князям.

7. Тиверці — між Дністром і Дунаєм.

   • Контактували з балканськими народами.

   • Мали вихід до Чорного моря.

4. Господарство та побут

• Землеробство: вирощували жито, пшеницю, ячмінь, просо, боби.

• Тваринництво: розводили коней, корів, свиней, овець.

• Ремесла: гончарство, ковальство, ткацтво, ювелірна справа.

• Житло: напівземлянки та наземні зруби.

• Транспорт: вози, човни-довбанки.

5. Суспільний устрій

• Основна одиниця — родова громада (велика сім’я).

• З часом виникають сусідські громади й ранньодержавні утворення.

• Управління — віче (збори громади), старійшини, військові ватажки.

6. Військова справа

• Озброєння: списи, луки, мечі, щити, бойові сокири.

• Бойова тактика — засідки, стрімкі атаки.

• Активно будували укріплені городища.

7. Релігійні вірування

• Язичництво: поклоніння природним силам (Сонце, грім, вода, земля).

• Верховні божества: Перун (громовержець), Дажбог (сонце), Велес (худоба, достаток), Мокош (родючість).

• Культ предків, священні гаї, обрядові свята.

8. Значення слов’янських племен для історії України

• Вони стали етнічною основою українського народу.

• Сформували передумови для появи Київської Русі.

• Зберегли й передали традиції землеробства, ремесел і самоврядування.