Сінгапур – «Місто лева».

1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель.                     Дивна країна,  бо назва її

                               Каже, що леви колись тут жили.

                               Довго пірати цей край грабували,

                               Англійці порт тут заснували,

                               І з чистим подихом свободи,

                               Зажили радісно народи.

                               Дощовий і теплий край,

                               Справжній каучуковий рай.

                               Запрошую вас в туристичний тур – 

                               До легендарної країни ...    Сінгапур.

Наприкінці XX ст. в Азії виникла нова група індустріальних країн – «азіатські тигри»,  до складу яких входить і Сінгапур. Колишня колонія Великобританії, бідна на мінеральні ресурси, стала частиною індустріально розвинутого світу, входить у групу країн з високим доходом і є великою торгівельною державою. Що ж сприяло такому стрімкому і швидкому розвитку країни?

Щоб з’ясувати ці та інші питання вирушаємо у туристичну подорож.

Учениця.  Dear Friends! (Дорогі друзі!)  Welcome to a very interesting tourist trip to Singapore. (Ласкаво просимо в дуже цікаву туристичну подорож до Сінгапуру).  Be lucky! (Щасливої дороги!)

1. Вивчення нової теми

Станція 1. Географічна. ( упродовж розповіді використано атлас, мультимедійну презентацію )

Географ. Місто – держава Сінгапур знаходиться в Південно – Східній Азії і складається з головного острова і більш ніж 50 дрібних островів. Острів Сінгапур відокремлений від півострова вузькою Джохорською протокою, а в північній частині з’єднується з Малайзією дорогою – дамбою довжиною в 1 км. На півдні від Індонезії його відокремлює Сінгапурська протока, що з’єднує Індійський океан і Південно – Китайське море.

Станція 2. Історична.

Історик. Сінгапур – це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією держав світу. У XIII – XIV ст. на острові існувало велике торгівельне місто Сінга – пура; у перекладі із санскритської – «місто лева» (singha– «лев», pur – «місто»). Перші жителі не залишили пам’ятників своєї писемності, залишивши лише усні легенди. Існує багато легенд, що пояснюють походження цієї назви. Ось одна з них. 

                       Легенда     «Подорож Сінга».

...Люто ярилися хвилі, з ревом обрушуючись на невелике судно. Дерево стогнало і гнулося від велетенських ударів хвиль. Зробивши відчайдушний ривок, корабель на мить вирвався з полону лютої стихії, завис на гребені чергової гігантської хвилі і ... зник в пучині. І раптом з води підійнявся жахливий звір з головою лева і риб’ячим хвостом. Він люто заревів на хвилі і ті, злякавшись, миттєво принишкли.

Уранішнє сонце гладило мокрий пісок, а блакитна водна гладінь була спокійною. Біля води лежала людина. Ось бідолаха підняв голову, озирнувся і встав на ноги. Відійшовши недалеко від води, він побачив в морі дивовижного звіра, чимось схожого на лева. Потерпілий корабельну аварію індійський принц теж носив це ім’я – Сінг (Лев).

Можливо, назва острова має відношення до цієї легенди.

Вчитель. Не дивлячись на  різноманітність легенд, всі вони зводяться до того, що хтось на острові бачив лева чи подібну тварину. Але як свідчить наука, на острові ніколи не було левів. А один сінгапурський вчений знайшов інше пояснення, щодо назви. Вивчаючи яванські написи на старовинних мідних тарілках, він виявив місце на острові Ява,  яке ще в IX ст. називалось «Сінгапура».  Можливо ця назва прийшла саме з цього острова.

Так чи ні, але стоїть тепер у місті Сінгапур Мерліон - статуя  напівриби – напівлева.  Це – туристичний символ Сінгапура. Ця химерна тварина спирається на риб’ячий хвіст, а з її левової пащі струмінь води падає прямо в море.  Голова лева нагадує історію міста,  риб’ячий хвіст говорить про його належність до моря. ( На мультимедійній дошці з’являється слайд з зображенням Мерліон – статуї )

Історик. Перший спогад про Сінгппур знаходимо в китайських хроніках III ст. до н. е., де його називають «Островом на краю півострова», і вже через кілька століть тут виникає торговельний центр Куала Тумасік, що означає «місто на воді». Тумасік до XIV ст. контролював морські шляхи, які прходили через Малаккську протоку. Але те азіатське місто, яке було засноване першими поселенцями, більше 600 років тому розграбували і розорили війська суматранського князівства. Після цього тут селилися тільки малайські рибалки та пірати. В результаті протока придбала сумну славу одного з найнебезпечніших місць в тропічних морях, а місто потрапило під владу джохорських султанів.

А в 1819 році було підписано угоду про передачу острова англійцям. На місці піратських причалів британський губернатор острова Ява  Сер Раффлз Стамфорд заснував торговий порт. У першому англійському поселенні, оголошеному «вільним портом», розмістився англійський гарнізон. Створений Стамфордом індо – китайсько – малайський метрополіс, місто майбутнього, продовжує процвітати і розвиватися як фінансовий, транспортний, туристичний центр.

У 1963 році Сінгапур було включено до складу Федерації Малайзія. Після виходу Сінгапура їз Малайзії 9 серпня 1965 року він стає незалежною державою. ( На мультимедійній дошці з’являється візитка Сінгапуру )

                                  Візитна    картка     Сінгапуру

Станція 3. Геральдична. (Супроводжується показом слайду з даної презентації )

Геральдик. Державний прапор – складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг: зверху червона і знизу біла. Червоний колір втілює загальне багатство і рівність людей, а білий – чистоту і доброчинність. У верхньому лівому кутку зображено білий півмісяць, поруч з яким розташовано п’ять зірок, що створюють коло. Півмісяць символізує молоду, зростаючу націю, а п’ять зірок – ідеали Сінгапура: демократію, мир, прогрес, справедливість, рівність.

Станція 4. Демографічна.

Демограф. Більша частина населення сконцентрована в південній частині головного острова. На острові проживає 77%  китайців, 15% малайців, а також вихідці з Індії, Пакистану, Бангладешу та європейці. Середня густота населення складає 4400 осіб на кв. км. Середня тривалість життя 73 роки чоловіки, 78 років – жінки. Рівень народжуваності (на 1000 осіб) – 18, а рівень смертності (на 1000 осіб) – 5.

Основної релігії в Сінгапурі немає, тому буддизм сповідує 30% населення, християнство – 20%, іслам – 18%, конфуціанство – 15%, даосізм – 8%.

Кожного року в Сінгапурі проходить фестиваль національної кухні, який перетворює місто на справжній рай для гурманів. Сінгапур – багатонаціональне місто, тому можна скуштувати страви китайської, малайської та індійської кухні. Дегустація блюд місцевої кухні – справа честі кожного приїжджого і справжнє задоволення.

Станція 5. Економічна.

Вчитель. Сінгапур – країна нової індустріалізації, де особливо динамічно йде процес перебудови господарства. Поштовх прискоренню економічного розвитку дали значні інвестиції американського та японського капіталу, залучення передових технологій промислово розвинутих країн. За 30 – 40 років Сінгапур з типового занедбаного колоніального міста перетворився на «Європу на екваторі» з сучасним виглядом, сучасними умовами життя і праці.

Сінгапур активно співпрацює з іншими державами, підтримує політичні, економічні зв’язки. Входить  в регіональне інтеграційне угруповання країн Південно – Східної Азії – АСЕАН (1967 р., Джакарта ).

Економіст. Коли на початку 60 – х років Сінгапур розпочав реалізовувати програму індустріалізації, багатьом це було незрозумілим. Індустріалізація в країні, де немає ніяких природних ресурсів, вода й та приходить з височин Малайзії! Де і на якій території будувати заводи і фабрики? А якщо вони почнуть працювати, де реалізовувати продукцію? Багато виникало питань, але вибір було зроблено. Вздовж південно – західного узбережжя почали руйнувати горби і засипати болота. Частину суші відвоювали у моря, осушили старі ферми, де вирощували креветок, розвивали інфраструктуру. Так на початку 60 – х років виник Джуронг, перший промисловий район. Сьогодні транснаціональним корпораціям та змішаним компаніям належить 2/3 підприємств Джуронга. Що притягує іноземні компанії в Сінгапур? Перш за все стабільна економічна політика, розвинута інфраструктура, порт і один із кращих в Південно – Східній Азії аеропорт. Постійно розширюється телезв’язок, притягує сюди і більш високий рівень знання місцевими жителями англійської мови, а також зростаюча роль Сінгапура як фінансового центра. Місто стало одним з найбільших банківських центрів (по кількості банків займає четверте місце у світі після Лондона, Нью – Йорка та Гонконгу) і його вже прозвали «Азіатським Цюрихом». За розмірами торгового обігу ця маленька держава – місто поступаєтся лише 16 країнам світу.

Господарник. Промисловість Сінгапуру представлена новітніми галузями, що включають виробництво електроніки промислового призначення, засобів зв’язку, ЕОМ і персональних комп’ютерів, побутової електроніки й електротехніки, оптичних приладів, наукових інструментів, фармацевтики, обладнання для літаків, автомобілів та нафтодобування – ось що може запропонувати країна світовому ринку. Чималий дохід країна одержує від туризму, будівництва, підприємств легкої та хімічної промисловості торгових і фінансових підприємств, суднобудування.

Сінгапур – маленька країна, яка добилася величезних економічних успіхів.

Інсценівка « Каучукова історія»

                  ( Дійові особи: учень, менеджер, технолог )

Учень. Чому це Сінгапур є головним постачальником каучуку на світовому ринку? Адже мені відомо, що батьківщиною каучуку є Південна Америка.

Технолог. Так, батьківщина гевеї – Південна Америка. Індіанці першими дізналися про властивості каучука і добували сік каучуконосів для виготовлення м’ячів, саморобного взуття. Але застосування каучука було надто обмеженим.

Учень. Коли світові стало відомо про цю чудову рослину?

Менеджер. Зацікавленість до цієї культури з’являється з початку минулого століття. В 1823 році англійський винахідник – хімік Макінтош винайшов тканину, що під час дощу не промокала. Щоб надати тканині саме таких властивостей, він замочував її розчиненим в бензині каучуком. З того часу плащі з подібної тканини почали називати макінтошами, на честь винахідника.

Учень. Але мені відомо , що каучукові вироби того часу при низьких температурах ставали дуже твердими, нееластичними, а в спеку робилися м’якими і липкими.

Технолог. Так, це було до 40 – х років XIX ст. коли був відкритий спосіб вулканізації каучука при високій температурі, що робив його міцним, еластичним, не піддавався температурному впливу. З того часу каучук знайшов широке застосування.

Учень. А яким чином саджанці гевеї потрапили до Сінгапуру?

Менеджер. Попит на каучук викликав більш інтенсивне добування соку гевеї в лісах Амазонки. Як Бразилія не намагалася зберегти монополію на виробництво каучука, але все ж насіння гевеї було вивезене контрабандним шляхом в англійські і голандські колонії Південно – Східної Азії.

Англійці почали вирощувати гевею у Сінгапурі ще в кінці минулого століття. Зараз насадження гевеї займають 2/3 всіх оброблюваних земель.

Учень. Чи потребують особливого  догляду каучукові насадження?

Технолог. Так, експлуатація каучукової плантації вимагає великої праці. Гевея дає повноцінний латекс лише до певного віку. Тому насадження потрібно постійно оновлювати. Сік починає з’являтися у гевеї на шостому році життя. А найбільш ефективна експлуатація каучукового дерева настає у віці 11 – 15 років, але не довше 30 – літнього віку.

Учень. Який технологічний процес проходить сік гевеї, доки він перетвориться на каучук?

Технолог. Обробку каучукового соку проводять на спеціальних фабриках, куди він завозиться у спеціальних цистернах.

Латекс, що потрапляє на підприємство, заливають у великі ємкості і змішують з водою в рівних пропорціях, додаючи каталізатор. Потім рідина потрапляє у ємкості, які розділені металевими пластинами на вузькі секції. Через певний час рідина густішає і твердіє. Потім каучуковий напівфабрикат потрапляє під прес та йде на осушування. Сухі листи каучуку знову відправляють під прес, звідки виходять тюки готової продукції.

Учень. Тепер я все зрозумів.