Щоденник читача. Тетяна Кара-Васильєва "Співуча глина"

Зустріч за посиланням https://meet.google.com/brd-jyqq-khd?pli=1&authuser=0

Продовжуємо тему гончарства ....

Мандруємо на традиційний фестиваль гончарства в Опішні

https://www.youtube.com/watch?v=Q8YWkrtZybY

Глечик, миска, макітра, баклага, барильце, куманець.

— Визначте, для чого призначався той чи інший гончарний виріб.

✵ Велика глиняна посудина у вигляді глибокої миски для розтирання маку, вареників та іншої їжі (макітра);

✵ висока кругла, глиняна посудина, злегка розширена в нижній частині (глечик);

✵ глибока у вигляді широкої чашки посудина для страви (миска);

✵ невелика плоска посудина з вузьким коротким горлом для зберігання рідини (баклага);

✵ керамічна фігурна посудина для зберігання і подання на стіл різноманітних напоїв (куманець);

✵ невелика посудина для рідини з двома днищами і опуклими стінками (барильце).

Сьогодні познайомимося з авторкою Тетяною Карою-Васильєвою і її оповіданням "Співоча глина"

Тетяна Кара-Васильєва

СПІВУЧА ГЛИНА

Чи може глина співати? Барвистим квітковим орнаментом славиться Опішня на Полтавщині. Зустріч з мистецтвом опішнянських майстрів — це хвилююча подія. М'які, плавні лінії макітри, барильця, баклаги, куманця, миски, глечика ввібрали невичерпну фантазію гончарів. Соковитий розпис надає виробам святковості.

  Сама розкішна полтавська природа з її яскравими барвами відображена в радісному опішнянському розписі. Це жовтогарячі соняшники, квітучі мальви, тюльпани, важкі грона винограду, кетяги калини, а серед цього буяння трав і квітів — розкішні птахи, фантастичні риби. Це несе відбиток винахідливості, уміння майстра. Розпис виконують вільно, від руки, що надає роботам щирості, безпосередності.

   Здавна Опішня здобула славу гончарського осередку. Тут виробляли побутовий і святковий посуд, який збагачував обладнання хати, вносив красу в буденне життя. Невичерпна фантазія і велика майстерність місцевих майстрів сприяли визнанню виробів, їх охоче розкуповували. Виставками і конкурсами майстерності були знамениті сорочинські ярмарки.

  Ще й тепер побутує в Опішні фігурний посуд. Здавна місцеві майстри виробляли своєрідні ліплені посудини у вигляді тварин. Найчастіше це були зображення баранів, козликів, бичків, коників та ін. Раніше такі вироби використовували як святковий посуд. Без баранця не відбувалося жодне весілля, бо, за народним звичаєм, вважалося, що він приносить щастя молодим. А хіба можна уявити святковий стіл без куманців? Господиня обходила гостей, наливаючи в чарки по черзі з кожного, що були почеплені на руку по кілька штук одночасно.

  Зараз фігурний посуд насамперед — окраса хати. Його виробляють далеко не всі майстри. Ця робота вимагає великого хисту і вправності, уміння сформувати на гончарному крузі й майстерно з'єднати в єдине ціле окремі частини — тулуб, шию, ноги. Кожний твір захоплює глядачів своїми формами, фарбами, досконалістю виконання. Це і є найвища ознака майстерності художника, у руках якого оживає глина.     

    Аналіз змісту твору з елементами вибіркового читання.

— Що для автора є зустріч із мистецтвом опішнянських майстрів?

— Що надає виробам святковості?

— Прочитайте, що відображено у опішнянському розписі.

— Яке значення мав глиняний посуд у давнину?

— Який посуд називають фігурним? Яке значення його зараз?

— У чому складність виготовлення такого фігурного посуду? Прочитайте.

— Прочитайте останній рядок. Як ви його розумієте?

— Яку глину називають співучою? Про що вона співає?              

1. Що глиняним виробам надає святковість?

2. Яка найвища ознака майстерності художника?