Середовище існування та сезонні зміни в житті тварин

СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ ТА СЕЗОННІ ЗМІНИ В ЖИТТІ ТВАРИН

Водне середовище

Внаслідок високої густини води на тіло, що в ній рухається, діє велика сила опору. Полегшує рух водних тварин, зменшуючи опір середовища, обтічна форма тіла і слиз, який виділяють їх покриви. До пересування у воді пристосовані і подібні до лопатей кінцівки багатьох видів водних тварин.

У тварин, що перемішуються в товщі води, густина тіла внаслідок накопичень жиру, наявності міхура, наповненого газами, наближена до густини води. Силу тяжіння, яка діє на них, урівноважує виштовхуюча сила: вода є своєрідною подушкою, що «підпирає» тіла цих тварин.

Мешканці водного середовища:

акула, дельфін

Отже, для підтримки внутрішніх органів їм непотрібна потужна опорна система: зазвичай скелет становить невелику частку маси тіла тварини або зовсім відсутній.

У водному середовищі, як правило, не існує небезпеки втрати води організмом тварини. Тому в багатьох водних тварин покриви тіла тонкі (медузи, черви, одноклітинні). Газообмін у них відбувається через усю поверхню тіла. У водних тварин зі щільнішими покривами за газообмін відповідають органи дихання. У риб це зябра, поверхня газообміну яких постійно омивається потоком води. Він постачає кисень і виносить вуглекислий газ, що виділився. Водні ссавці (дельфіни, кити) дихають за допомогою легенів, і за кожною порцією кисню їм доводиться виринати на поверхню.

Наземно-повітряне середовище

Сама назва цього середовища свідчить про його неоднорідність. Серед його мешканців є такі, що пристосовані лише до наземного переміщення — вони плазують, бігають, стрибають, лазять, обпираючись на земну поверхню або на рослини. Інші тварини можуть пересуватися і в повітрі — літати.

Тварини, що освоїли наземно-повітряне середовище:

бджола, тигр

Тому органи руху в мешканців наземно-повітряного середовища різноманітні. Так, вуж пересувається по землі завдяки роботі м'язів тулуба, пантера, кінь, мавпа використовують для цього всі чотири кінцівки, павук — вісім, а голуб і орел — тільки дві задні. У голуба і орла передні кінцівки — крила — пристосовані для польоту.

Вода — життєво важлива складова організму тварини. Для мешканців наземно-повітряного середовища є проблемою затримування її в організмі. Уберегтися від висихання їм допомагають щільні покриви тіла: це хітиновий покрив у комах, луска в ящірок, раковини в наземних молюсків, щільна шкіра у ссавців. Органи дихання наземних тварин «сховані» в середину тіла — це запобігає випаровуванню води через їх тонкі поверхні.

Наземні тварини помірних широт вимушені пристосовуватися до значних коливань температури в їх середовищі проживання. Від спеки тварини рятуються в нірках, у тіні дерев. Ссавці охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через епітелій ротової порожнини (собака) або під час потіння (людина). З наближенням холодів шерсть звірів густішає, вони накопичують під шкірою запаси жиру. З настанням зими деякі з них, наприклад бабаки і їжаки, впадають у сплячку, що допомагає їм пережити зимову нестачу їжі. Рятуючись від зимового голоду, деякі птахи (журавлі, шпаки) відлітають до теплих країв.

Ґрунт як середовище проживання

Коливання температури в ґрунті невеликі, у ньому достатньо органічних речовин (коріння рослин, інші організми), проміжки між його частинками заповнені вологою і повітрям. Проте вміст кисню в ньому значно менший, ніж у наземно-повітряному середовищі, а вуглекислого газу набагато більше. Ґрунт дуже щільний, і пересуватися в ньому складно. Тому в цьому середовищі переважають одноклітинні і дрібні багатоклітинні тварини, у яких газообмін відбувається через усю поверхню тіла. Видів тварин, що дихають легенями, у ґрунті мало (кроти, польові миші).

У кротів кінцівки пристосовані для риття ходів і нірок, а дощовий черв'як просто «проїдає» ходи в ґрунті.

Середовище проживання — інший організм. Нестача кисню є проблемою й для тварин-симбіонтів. Тому в деяких червів-паразитів хімічні реакції, що забезпечують тварину енергією, відбуваються без участі кисню. Але «енергетичний ефект» таких реакцій невисокий, тому й тварини не виявляють великої активності. Та й куди їм поспішати? Мешканцям чужого організму їжі завжди достатньо. Черв'якам-паразитам важливо лише міцно закріпитися на місці проживання. Тому багато з них мають гачки, шипики, присоски, за допомогою яких прикріпляються до тканин організму хазяїна.

Завдання для учнів:

1. Заповни таблицю «Пристосування організмів до середовища життя».

1. Виконавши ці тестові завдання, ти зможеш перевірити свої знання з теми «Середовища існування тварин».

1. Зябра характерні для тварин, які населяють середовище існування:

а) водне;

б) наземно–повітряне;

в) ґрунтове;

г) інший організм.

2. Способи руху тварин залежать:

а) від температури середовища;

б) від освітленості середовища;

в) від густини середовища;

г) від вмісту води у середовищі.

3. Щільні покриви наземних тварин захищають:

а) від переохолодження;

б) від висихання;

в) від паразитів;

г) від надлишку води.

4. Газообмін у більшості ґрунтових тварин відбувається через:

а) поверхню тіла;

б) зябра;

в) легені;

г) трахеї.

5. Перша ланка в ланцюзі живлення представлена:

а) тваринами;

б) рослинами;

в) грибами;

г) гетеротрофними бактеріями.

6. Щука, тигр відносяться до:

а) паразитів;

б) рослиноїдних тварин;

в) автотрофів;

г) хижаків.