Самостійні та службові частини мови, вигук; роль їх у мовленні; основні морфологічні ознаки; синтаксична роль. Форми дієслова. Розряди прислівників за значенням

Самостійні (повнозначні) частини мови (6): Іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник.

Ознаки: Мають лексичне значення (називають предмети, ознаки, дії, кількість), відповідають на питання, є членами речення (додатком, підметом, присудком тощо).

Службові (неповнозначні) частини мови (3): Прийменник, сполучник, частка.

Ознаки: Не мають власного лексичного значення, не відповідають на питання, не бувають членами речення. Вони служать для зв'язку слів у реченні (прийменник), частин речення (сполучник) або додають відтінків значення (частка).

Вигук (1): Особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення, але не називає їх (наприклад: Ой!, Ах!, Геть!, Алло!). Не належить ні до самостійних, ні до службових.

Дієслово — це унікальна частина мови, яка має 5 основних форм. Вони мають спільне загальне значення (дію або стан), але різняться за морфологічними ознаками та синтаксичною роллю:

Неозначена форма (інфінітив): Початкова незмінна форма. Відповідає на питання що робити? що зробити? Закінчується на -ти (ходити, писати). У реченні може бути будь-яким членом речення.

Особові (родові) форми: Змінюються за часами, особами (в теперішньому й майбутньому часі) або родами (в минулому часі) та числами (пишу, пишеш, писав, писала, писатимуть). У реченні виступають присудком.

Безособова форма на -но, -то: Незмінна форма, що вказує на результат дії, виконаної невідомою або невказаною особою (написано, закрито). У реченні завжди є головним членом (присудком) у безособовому реченні.

Дієприкметник (особлива форма): Виражає ознаку предмета за дією. Відповідає на питання який? яка? яке? (прочитаний, палаючий). Змінюється як прикметник. У реченні найчастіше є означенням або частиною присудка.

Дієприслівник (особлива форма): Виражає додаткову дію. Незмінна форма. Відповідає на питання що роблячи? що зробивши? Має суфікси -учи/-ючи, -ачи/-ячи, -вши, -ши (читаючи, зробивши). У реченні завжди є обставиною.

Прислівник — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або іншої ознаки. За значенням прислівники поділяються на дві великі групи (означальні та обставинні), які містять такі основні розряди:

Якісно-означальні: Як? (весело, швидко, тепло).

Способу дії: Як? яким способом? (напам'ять, по-людськи, пішки).

Кількості і міри: Скільки? наскільки? у якій мірі? (дуже, надто, трохи, втричі).

Місця дії: Де? куди? звідки? (уранці — ні, це час; тут, далеко, вгору, ззаду).

Часу дії: Коли? відколи? доки? (учора, влітку, щойно, дотепер).

Причини дії: Чому? з якої причини? (згарячу, спросоння, поневолі).

Мети дії: Навіщо? з якою метою? (навмисне, наперекір, на сміх).

Спробуйте письмово дати відповіді на ці запитання для закріплення матеріалу.

Завдання 1: Визначте, якою формою дієслова є слово «прикрашено» у реченні «Залу було святково прикрашено квітами», та вкажіть його синтаксичну роль.

Завдання 2: Проаналізуйте прислівник у фразі «поступив навмисне». До якого розряду за значенням він належить і на яке питання відповідає?

Виконайте ці вправи у своєму робочому зошиті.

Вправа 1. Розподільний диктант.

Розподіліть слова у три колонки:

1) Самостійні частини мови; 2) Службові частини мови; 3) Вигуки.

Слова для аналізу: Ох, дерево, під, швидко, але, ай, малювати, тільки, сім, ну, весело, через.

Вправа 2. Морфологічний аналіз форм дієслова.

Перепишіть речення, знайдіть у них дієслова (або їхні форми), підкресліть як члени речення та вкажіть форму дієслова у дужках.

1)Співати — це жити.

2)Умитий росою ліс зустрів нас тишею.

3)Хлопець ішов, посміхаючись до перехожих.

Вправа 3. Робота з прислівниками.

Знайдіть у поданих реченнях прислівники, випишіть їх та зазначте розряд за значенням.

1.Спросоння малюк ніяк не міг зрозуміти, де він.

2.Ми піднялися високо в гори.

3. Учитель тричі повторив важливе правило.