Русь-Україна за Ярослава Мудрого

Князівські усобиці після смерті Володимира Великого

Смерть Володимира Великого зруйнувала усталений у державі лад, розгорілися князівські усобиці за владу в Києві.

Винуватцем кровопролитної братовбивчої війни Нестор Літописець називає Святополка, Ярополкового сина. Володимир усиновив княжича, коли той був іще юнаком, а згодом одружив його з дочкою польського князя Болеслава Хороброго. Під впливом дружини та її оточення Святополк повстав проти вітчима, проте зазнав поразки й потрапив до київської в’язниці. У 1015 р., коли Володимир помер, Святополк звільнився, захопив владу в Києві й заходився вбивати своїх братів-конкурентів. Першими його жертвами стали Борис і Гліб. За це згодом церква засудила Святополка - як Каїна із Старого заповіту, і в історію він увійшов як Святополк Окаянний.

Проти братовбивці виступив Ярослав Володимирович, котрий княжив тоді у Новгороді. 1019 р. у вирішальній битві на р. Альті в Переяславській землі Ярослав розгромив Святополка, той утік з поля бою й не знати де згинув. Натомість Ярослав зажив слави справедливого володаря, який поклав край усобицям. Князь першим ушанував жертв братовбивчої війни: у Вишгороді з почестями поховав загиблих Бориса й Гліба. Невдовзі православна церква їх канонізувала.

Святі великомученики Борис і Гліб. Давньоруська ікона

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Ярослав Мудрий (978-1054) великий князь київський, ростовський і новгородський. За численні реформи й досягнення, що мали позитивний вплив на розвиток Русі, його прозвали Мудрим.

Так про князівські усобиці після смерті Володимира оповідає «Повість минулих літ». Проте деякі іноземні джерела призвідником усобиць називають саме Ярослава. Нині достеменно невідомо, як розвивалися події, серед учених досі точаться дискусії. Однак залишається фактом, що три сини Володимира загинули під час міжусобної боротьби на Русі, яка розпочалася по смерті великого князя.

За свідченням літопису, перемога Ярослава над Святополком не принесла мир у Київську державу. На київський стіл висунув претензії ще один Володимирів син - Мстислав. Проте братам зрештою вдалося дійти згоди. Тож до смерті Мстислава у 1036 р. Ярослав ділив руські землі з братом: правобережжя з Києвом належали Ярославові, а лівобережжя із Черніговом і Тмуторокань - Мстиславові.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

«Хроніка» саксонського єпископа Тітмара, сучасника князівських усобиць, твердить, що в годину смерті Володимира Святополк вирвався з в’язниці, утік до тестя Болеслава у Польщу просити військової допомоги і лише через кілька років повернувся з польським військом до Києва. Зі скандинавської «Еймундової саги» випливає, що Борис, який сів на київський стіл за волею Володимира по його смерті, загинув саме від руки Ярослава, а Гліб узагалі, дізнавшись про смерть брата, подався світ за очі. Ярослав же, позбувшись суперників, правив у Києві до 1019 р., тобто до повернення Святополка й битви на р. Альті.

• Зміцнення державних кордонів Русі-України за Ярослава

«Володимир землю зорав, Ярослав засіяв», - так образно літописець підсумував діяльність Ярослава Мудрого, який продовжив державотворчу політику батька, Володимира Великого.

Ярослав докладав чимало зусиль для збереження територіальної цілісності та єдності Русі-України. 1031 р. він повернув під владу Києва Червенські міста (Червень, Белз, Перемишль та ін.), захоплені під час князівських усобиць польським королем Болеславом І Хоробрим.

На Балтиці приєднав до своїх володінь землі ятвягів і обклав даниною балтійські племена литва, жмудь та інші. У Чудській землі 1030 р. заклав м. Юр’їв (нині м. Тарту в Естонії). Ярослав не полишав будівництва укріплень на південному кордоні Русі, уздовж річки Росі, яке розпочав Володимир. Були розбудовані Корсунь, Богуслав, Юр’їв (нині м. Біла Церква, засноване 1032 р.).

У 1036 р., за словами літописця, Ярослав Мудрий здійснив одну з найзначніших воєнних кампаній - поклав край нападам печенігів у битві під стінами Києва. Після поразки цей кочовий народ пішов за Дунай, а його місце в степу зайняли менш войовничі торки.

Роздивіться карту. (Підручник ст. 41)

1.Яких меж на півночі, півдні, сході та заході сягали кордони Русі-України доби розквіту?

2. Порівняйте кордони Русі на початку та в кінці князювання Ярослава Мудрого. Які територіальні зміни відбулися?

3. З якими державами сусідила Русь на заході та півдні?

Київська держава за князювання Володимира Великого

Посівши київський стіл, Володимир Святославович почав послідовно приєднувати нові землі до Русі. Розширюючи територію своїх володінь, князь відчутно посунув кордони в західному напрямку. До Київської держави увійшли землі слов’янських племен волинян та білих хорватів, балтійського племені ятвягів, а також Червенські міста: Перемишль, Волинь, Червень, Белз, частина яких перебувала у залежності від Чехії та Польщі.

На півночі київський князь здобув вихід до Балтійського моря, приєднавши племена іжора та водь. Чимало зусиль Володимир доклав до приборкання в’ятичів та волзьких болгар на східному напрямку.

Справи на південних кордонах також потребували постійної уваги. Візантійська імперія лишалася наймогутнішою державою, а східні кочові племена були так близько, що будь-якої миті могли вторгнутися й спустошити руські землі. Тому для оборони південних рубежів на Таманському й Керченському півостровах постало руське Тмутороканське князівство. На колишніх землях хозар кордони Русі захищало князівство Біла Вежа.

Отже, у часи князювання Володимира Великого завершилося формування території Київської держави: визначилися й закріпилися її кордони, які здебільшого збігалися з етнічними межами розселення східних слов’ян. Входили до неї і землі, заселені неслов’янськими племенами. На думку сучасних учених, Русь за князя Володимира набула ознак могутньої багатонаціональної імперії. Князь мусив подбати про зміцнення своєї влади і про входження Русі-України у європейські міждержавні відносини.

Словничок

Імперія - велика держава, що включає силоміць приєднані (підкорені) інші народи й території. Верховна влада в ній, як правило, належала одній особі - імператорові.

• Зміцнення державної влади князя

Управління великими територіями завдавало клопоту князеві, адже місцеві племінні вожді не надто дослухалися до наказів київського правителя. Для поліпшення управління державою Володимир здійснив адміністративну реформу. Племінних князів усунули від влади, натомість у найголовніших містах - центрах княжінь (Новгороді, Полоцьку, Ростові, Муромі, Чернігові) київський володар призначив своїх синів і довірених бояр. Отже, за правління Володимира відбулася заміна родоплемінного поділу Київської держави на територіальний.

Для посилення військової міці Володимир реформував армію: усунув із провідних ролей у дружині варязьких найманців і замінив їх русичами. Такі заходи сприяли появі військової знаті слов’янського походження, яка за службу отримувала земельні жалування князя.

Щоб захистити Русь від набігів печенігів та інших кочовиків, Володимир створив цілу систему оборони. Вона мала складатися з потужних дерево-земляних укріплень і низки фортець на південно-східному кордоні Руської держави, які називали «Змієвими валами». Уздовж укріплень князь повелів засновувати нові міста, що мали виконувати функції захисних форпостів на шляху до Києва.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

За легендою, «Змієві вали» виникли за сивої давнини, коли казковий богатир киянин Кожум’яка, перемігшії велетенського Змія, запряг його в гігантський плуг і орав ним землю довкола Києва. Змій загинув, а від оранки залишилися борозни. Обабіч них височіли величезні скиби землі, які в народі й прозвали «Змієвими валами».

Укріплення «Змієвих валів». Сучасна реконструкція

• Спроба Володимира Великого реформувати язичництво

На об’єднаних Володимиром землях мешкали різні племена й народи. Усі вони дотримувалися власних споконвічних звичаїв і традицій, вірили в різних богів, відрізнялися мовою, побутом, а найвіддаленіші - й способом життя.

Утвердившись на київському столі, князь Володимир вирішив не ламати старих порядків, а дещо реформувати традиційне язичництво, «примиривши» різних племінних богів. Літописець зазначає, що князь обрав декількох «найавторитетніших» богів з-поміж великого пантеону і наказав поклонятися тільки їм. Проте зусилля князя виявилися марними, язичництво не гуртувало людей.

Прочитайте уривок із джерела, роздивіться мініатюру і дайте відповіді на запитання. 1. Чому, на вашу думку, Володимир обрав саме цих богів для нового пантеону? Кого вони уособлювали? 2. Поміркуйте, чому реформоване язичництво не прижилося в Київській державі й не сприяло зміцненню князівської влади? 3. Визначте ставлення автора твору до подій, які він описує.

«І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, - а голова його була срібна, а вус - золотий, - і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм люди жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували їх цим бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той».

«Повість минулих літ»

Спорудження за наказом князя капища головних богів Русі. Мініатюра XV ст.

• Запровадження християнства як державної релігії в Русі-Україні

У X ст. у наймогутніших державах світу панували монотеїстичні релігії - християнство, іслам та іудаїзм. Вони проголошували божественне походження влади правителя і втілювали принцип «один Бог на небі - один володар на землі». Сусідні християнські країни не сприймали язичницьку Русь як рівню й не спішили підтримувати з нею міждержавні відносини.

Словничок

Монотеїзм - віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього видимого і невидимого.

Тож, за словами літописця, піклуючись про інтереси країни, Володимир мусив вирішити, яку з релігій обрати для Русі. До Володимира прибули мусульманський, католицький, візантійський та іудейський посли, які розповіли князеві про переваги кожної з релігій. Володимир обрав християнство візантійського зразка. Воно й стало державною релігією.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Запровадження християнства у Київській державі літописець пов’язав із походом Володимира на Херсонес (Корсунь) у Криму, що належав тоді Візантії. Захопивши місто, Володимир зажадав одружитися з сестрою візантійських імператорів Анною. Умовою шлюбу стало охрещення язичника Володимира. Київський князь прийняв хрещення, одружився з принцесою й повернувся до Києва. Із собою до столиці він привіз духівництво, книги й ікони.

Візантійські імператори вмовляють сестру Анну вийти заміж за князя Володимира. Мініатюра XV ст.

Охрещення Володимира в Корсуні. Мініатюра XV ст.

Князь рішуче взявся запроваджувати нову релігію. Першими прийняли хрещення кияни. За літописом, сталося це 988 р. Утвердження християнства в Русі-Україні відбувалося жорсткими методами і розтягнулося на століття.

• Внутрішня політика князя Володимира

Словничок

Дитинець - центральна укріплена частина міста, де розташовувалися князівська резиденція, житла знаті й духівництва, храми.

Могутня Київська держава, прилучена до Христового вчення, за задумом Володимира, мусила мати й відповідну столицю. Тому в Києві розгорнулося небачене будівництво. Київський дитинець зріс у кілька разів. Його захищали потужні стіни, вал і рів (1). До «міста Володимира» можна було потрапити через в’їзні ворота. Їх було кілька, а парадними вважалися Софійські (2) (таку назву вони дістали згодом), розташовані з південного боку. Археологам пощастило дослідити залишки Софійських воріт: довжина їхніх стін сягала 10 м, ширина проїзної частини -4 м; над стінами здіймалася бойова вежа. Ворота захищали високий вал і глибокий рів, через який було перекинуто міст.

Софійські ворота «міста Володимира», реконструкція архітектора Ю. С. Асеева, малюнок О. Парамонова

Ще більше враження справляло «місто Володимира» ізсередини. Його окрасою була мурована церква Богородиці (3), будівництво якої тривало впродовж семи років - від 989 р. На утримання церкви князь Володимир наказав віддавати десяту частину своїх прибутків. Ось чому, свідчив літописець, її називали Десятинною. Поряд із церквою Богородиці звели розкішні князівські палаци (4) - саме тут Володимир справляв гучні бенкети. На дитинці мешкали й найбагатші київські можновладці. «Місто Володимира» мало кілька вулиць, які пролягали від воріт до центральної площі - Бабиного торжка (5).

Дитинець. Десятинна церква, князівський палац та центральна площа. Фрагмент діорами з Археологічного музею Інституту археології НАН України

Срібляник Володимира Великого

Володимир почав карбувати перші руські монети. Археологи знайшли Володимирові монети зі срібла (срібляники) та золота (златники). На монетах з одного боку зображено Христа, а з другого - самого князя, який сидить на троні, тримаючи царські відзнаки. Зображення супроводжують написи: «Володимир на столі» або «Володимир на столі, а се його срібло». На деяких монетах як герб Володимира викарбовано тризуб - родовий знак Рюриковичів.

• Зовнішня політика Володимира Великого

Запровадження християнства як державної релігії зробило Русь частиною європейської християнської цивілізації. Одружившись із візантійською принцесою Анною, Володимир активізував відносини з Константинополем. Князь також уклав договори про «мир та любов» із Чехією, Угорщиною та Польщею, обмінявся посольствами з Німеччиною, установив відносини з Римом. Саме Володимир започаткував «шлюбну дипломатію» руських князів, одружуючи дітей із представниками королівських династій Європи. Святополк узяв за дружину доньку польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав - доньку шведського короля Інгігерду, князівна Премислава стала дружиною угорського короля Владислава Лисого, Предслава - чеського короля Болеслава III Рудого.

Дайте відповіді на запитання.

1. Чому Володимир Святославович запровадив християнство як державну релігію?

2.Як літописець розповідає про хрещення Володимира та впровадження християнства на Русі?

3. Чому літописне оповідання про вибір віри визначають як легенду, витворену літописцем?

4. Яких заходів, крім впровадження християнства, вжив Володимир для розбудови Київської держави?

5.Як ці заходи пов’язані із запровадженням християнства?

6.Про що свідчить факт, що саме за князя Володимира на Русі почали карбувати власну монету?

7. Якою була зовнішня політика Володимира?

8. У чому полягає значення запровадження християнства як державної релігії?