Русь-Україна за Ярослава Мудрого

Князівські усобиці після смерті Володимира Великого

Смерть Володимира Великого зруйнувала усталений у державі лад, розгорілися князівські усобиці за владу в Києві.

Винуватцем кровопролитної братовбивчої війни Нестор Літописець називає Святополка, Ярополкового сина. Володимир усиновив княжича, коли той був іще юнаком, а згодом одружив його з дочкою польського князя Болеслава Хороброго. Під впливом дружини та її оточення Святополк повстав проти вітчима, проте зазнав поразки й потрапив до київської в’язниці. У 1015 р., коли Володимир помер, Святополк звільнився, захопив владу в Києві й заходився вбивати своїх братів-конкурентів. Першими його жертвами стали Борис і Гліб. За це згодом церква засудила Святополка - як Каїна із Старого заповіту, і в історію він увійшов як Святополк Окаянний.

Проти братовбивці виступив Ярослав Володимирович, котрий княжив тоді у Новгороді. 1019 р. у вирішальній битві на р. Альті в Переяславській землі Ярослав розгромив Святополка, той утік з поля бою й не знати де згинув. Натомість Ярослав зажив слави справедливого володаря, який поклав край усобицям. Князь першим ушанував жертв братовбивчої війни: у Вишгороді з почестями поховав загиблих Бориса й Гліба. Невдовзі православна церква їх канонізувала.

Святі великомученики Борис і Гліб. Давньоруська ікона

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Ярослав Мудрий (978-1054) великий князь київський, ростовський і новгородський. За численні реформи й досягнення, що мали позитивний вплив на розвиток Русі, його прозвали Мудрим.

Так про князівські усобиці після смерті Володимира оповідає «Повість минулих літ». Проте деякі іноземні джерела призвідником усобиць називають саме Ярослава. Нині достеменно невідомо, як розвивалися події, серед учених досі точаться дискусії. Однак залишається фактом, що три сини Володимира загинули під час міжусобної боротьби на Русі, яка розпочалася по смерті великого князя.

За свідченням літопису, перемога Ярослава над Святополком не принесла мир у Київську державу. На київський стіл висунув претензії ще один Володимирів син - Мстислав. Проте братам зрештою вдалося дійти згоди. Тож до смерті Мстислава у 1036 р. Ярослав ділив руські землі з братом: правобережжя з Києвом належали Ярославові, а лівобережжя із Черніговом і Тмуторокань - Мстиславові.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

«Хроніка» саксонського єпископа Тітмара, сучасника князівських усобиць, твердить, що в годину смерті Володимира Святополк вирвався з в’язниці, утік до тестя Болеслава у Польщу просити військової допомоги і лише через кілька років повернувся з польським військом до Києва. Зі скандинавської «Еймундової саги» випливає, що Борис, який сів на київський стіл за волею Володимира по його смерті, загинув саме від руки Ярослава, а Гліб узагалі, дізнавшись про смерть брата, подався світ за очі. Ярослав же, позбувшись суперників, правив у Києві до 1019 р., тобто до повернення Святополка й битви на р. Альті.

• Зміцнення державних кордонів Русі-України за Ярослава

«Володимир землю зорав, Ярослав засіяв», - так образно літописець підсумував діяльність Ярослава Мудрого, який продовжив державотворчу політику батька, Володимира Великого.

Ярослав докладав чимало зусиль для збереження територіальної цілісності та єдності Русі-України. 1031 р. він повернув під владу Києва Червенські міста (Червень, Белз, Перемишль та ін.), захоплені під час князівських усобиць польським королем Болеславом І Хоробрим.

На Балтиці приєднав до своїх володінь землі ятвягів і обклав даниною балтійські племена литва, жмудь та інші. У Чудській землі 1030 р. заклав м. Юр’їв (нині м. Тарту в Естонії). Ярослав не полишав будівництва укріплень на південному кордоні Русі, уздовж річки Росі, яке розпочав Володимир. Були розбудовані Корсунь, Богуслав, Юр’їв (нині м. Біла Церква, засноване 1032 р.).

У 1036 р., за словами літописця, Ярослав Мудрий здійснив одну з найзначніших воєнних кампаній - поклав край нападам печенігів у битві під стінами Києва. Після поразки цей кочовий народ пішов за Дунай, а його місце в степу зайняли менш войовничі торки.

1. Роздивіться карту на с. 45. Яких меж на півночі, півдні, сході та заході сягали кордони Русі-України доби розквіту? 2. Порівняйте кордони Русі на початку та в кінці князювання Ярослава Мудрого. Які територіальні зміни відбулися? 3. З якими державами сусідила Русь на заході та півдні?

• Розбудова Києва Ярославом Мудрим

Про Київ за Ярослава Мудрого казали, що він був окрасою Русі й суперником самого Константинополя. Площа «міста Ярослава» порівняно з дитинцем за Володимира зросла в сім разів. Вищими та потужнішими стали мури й вал.

Київ прикрашали Золоті ворота - парадний в’їзд до стольного града. Над воротами височіла надбрамна церква Благовіщення. Милували око храм Святого Георгія, споруджений на честь небесного покровителя київського князя (церковне ім’я Ярослава - Георгій, або Юрій), та церква Святої Ірини (на честь Ярославової дружини - Інгігерди-Ірини).

Діорама «Місто Ярослава»

Софійський собор. Сучасна реконструкція

Золоті ворота в Києві. Сучасне фото

Найвеличнішою спорудою Києва часів Ярослава Мудрого став собор Святої Софії. За літописом, князь наказав закласти храм на честь перемоги над печенігами на місці битви. Розповіддю про спорудження церкви Премудрості Божої, тобто Софії, у 1037 р. літописець ніби узагальнив величезні будівельні роботи, що розгорнулися в Києві за наказом Ярослава Мудрого. Однак, проаналізувавши археологічні й писемні джерела, історики дійшли висновку, що Софію Київську заклали ще 1011 р., тобто за Володимира Великого. Ярослав же завершив будівництво.

• Культурно-просвітницька і правнича діяльність князя

Налагодження внутрішнього життя було неможливе без упорядкування законодавства. За Ярослава уклали перший писаний збірник руських законів. Той документ дослідники називають «Правдою Ярослава», або «Найдавнішою правдою». Він складався з 18 статей, які започаткували славнозвісний збірник законів «Руську правду».

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Доля бібліотеки Ярослава Мудрого донині невідома. Одні історики вважають, що вона зникла під час вторгнення монголів до Києва у 1240 р., інші - що книгозбірню сховали в одному з монастирів під Києвом, де вона могла зберегтися до наших часів.

Але найлогічнішою є думка, що це книжкове зібрання було розподілене між найбільшими церковними й монастирськими бібліотеками Києва. Частина книг згодом загинула у численних пожежах, а частина й донині зберігається у різних бібліотеках.

Бібліотека Ярослава. Художник Ю. Нікітін

Поширення християнства в Русі-Україні потребувало освічених людей. Для церковних відправ були необхідні богослужбові книги. Щоб забезпечити потребу руських церков у книгах, Ярослав створив у Києві при Софійському соборі скрипторій - майстерню з переписування книжок. Згодом такі майстерні з’явилися і в інших містах Русі. А ще в соборі святої Софії за наказом князя було створено бібліотеку, у якій зберігали найцінніші книги. У Софії Київській навчали грамоти й ознайомлювали з основами наук дітей із заможних родин.

Виникали школи й при інших церквах та монастирях. Про поширення писемності серед різних верств свідчать графіті - написи, продряпані на стінах Софійського собору.

• Поширення християнства

Ярослав Мудрий сприяв утвердженню й поширенню в руських землях християнського віровчення. Він не лише опікувався будівництвом церков, а й підтримував авторитетом князівської влади ще неміцну церковну організацію.

Прийнявши християнство від Константинополя, Русь мусила запросити й візантійських священників. Очільника (митрополита) Руської церкви призначав Константинопольський патріарх із числа візантійців (греків). Проте 1051 р. за сприяння Ярослава Мудрого було обрано першого митрополита з русичів - ним став Іларіон. Того самого року, сповіщав літописець, чернець Антоній заклав Печерський монастир - у недалекому майбутньому провідний осередок церковного й культурно-освітнього життя Русі-України.

Прочитайте уривок із джерела й роздивіться мініатюру. Дайте відповіді на запитання. 1. Які події, пов’язані з розбудовою монастиря, втілено в мініатюрі? 2. Знайдіть у фрагменті з літопису слова, пов’язані з християнською церквою. 3. Доберіть відповідні терміни до наведених визначень.

... - найвищий керівник церковного життя кожної церковної області-округи (єпархії) в більшості християнських церков.

... - керівник-настоятель монастиря.

... - віряни, які зреклися звичайного світського (мирського) життя на користь служіння Богові.

... - дім Божий, святе місце, призначене для християнських богослужінь та молитов.

... - осередок церковного та культурно-освітнього життя, місце (комплекс споруд) для проживання ченців (черниць), відправлення ними релігійних обрядів, навчання тощо.

... - усталений текст, який промовляють віряни, звертаючись до Бога, Ісуса Христа, Святого Духа, Пресвятої Богородиці, святих; спілкування людини з Богом.

Закладення Печерського монастиря Антонієм. Обрання Антонія настоятелем Печерського монастиря. Мініатюра XV ст.

«Поставив Ярослав русича Іларіона митрополитом Русі у Святій Софії, зібравши єпископів... І знайшовся один чоловік із города Любеча. І вложив йому Бог у серце намір у землю Грецьку йти і монастирі, що є там, подивитися. Він і подався йти на Святу Гору (Афон у Греції). І прийшов він у один монастир і вмолив ігумена (настоятеля) його, щоб возложив він на нього сан чернечий. І він тоді, послухавши його, постриг його і нарік його ім’ям Антоній. І, напутивши його і научивши його чернецтва, сказав він йому: “Тож іди назад в Русь, і хай буде на тобі благословення од Святої Гори, бо многі од тебе чорноризцями стануть”. Антоній отож прийшов до Києва і думав: “Де жити?”. І прийшов він на пагорб, де ото Іларіон викопав був печеру, і возлюбив місце се, і вселився в неї, і став молитися Богові. І став він жити тут... Коли ж згуртувалася братія (навколо нього), сказав їм Антоній: “Се Бог вас зібрав, братія. Живіте осібно. Я поставлю вам ігумена, а сам хочу в іншу гору сісти один, усамітнившись, як ото і раніш я був звик”. Братія ж та ігумен жили в печері... І прийшов ігумен і братія до Антонія, і сказали вони йому: “Отче! Умножилося братії, і не можемо ми вміститися в печері. Коли б повелів Бог і твоя молитва, то поставили б ми церкву малу зовні печери”. І повелів їм Антоній. ...І почали називати монастир Печерським; тому що жили було ченці раніш у печері...».

«Повість минулих літ»

• Ярослав Мудрий - «тесть Європи»

Виважена далекоглядна зовнішня політика Ярослава Мудрого сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі-України. Князь уникав воєн, намагався підтримувати з європейськими країнами добросусідські відносини. Київський володар прагнув підкріплювати дипломатичні союзи шлюбними й породичався з найшляхетнішими європейськими родинами.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Анастасія Ярославівна, королева Угорщини. Сучасний портрет-реконструкція

Шлюб Анастасії з угорським королем Андрашем І був дипломатичним союзом її батька Ярослава. Він допоміг Андрашу відвоювати трон і тут-таки закріпив політичний зв’язок, видавши заміж наймолодшу доньку. Про неї відомо лише, що один із її синів - Соломон І - став згодом королем Угорщини. Також відомо, що Анастасія засновувала православні монастирі в Угорщині, сприяла заснуванню монастиря на Чернечій горі в Закарпатті. Місце її поховання, на жаль, загубилося у вирі історії.

Традиційно тісні, але непрості взаємини склалися між Руссю й Візантією. 1042 р. на імператорський трон зійшов Константин IX Мономах. Новий мирний договір Русі й Візантії скріпив шлюб Ярославового сина Всеволода з дочкою Мономаха Марією.

Активну «шлюбну дипломатію» провадила Русь із Польщею. Великий князь Казимир одружився із сестрою Ярослава Марією. Сестра польського володаря Гертруда вийшла заміж за Ізяслава Ярославовича.

Загалом успіхи «шлюбної дипломатії» Ярослава були настільки значні, що сучасники прозвали великого київського князя «тестем Європи».

Сам Ярослав був одружений зі шведською принцесою Інгігердою. Три його дочки стали королевами Норвегії, Данії, Угорщини та Франції.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Єлизавета Ярославівна, королева Норвегії та Данії. Сучасний портрет-реконструкція

Шлюбові найстаршої Ярославівни, Єлизавети, з норвежцем Гарольдом передувала романтична історія. Юнак закохався в Єлизавету під час перших відвідин Києва. Але князь Ярослав погодився видати дочку лише за умови, якщо той стане королем. Гарольд вступив на службу до візантійського імператора. Досягнувши висот на службі, він нарешті досяг заповітної мрії - одружився з коханою. А через два роки, у 1047 р., став норвезьким конунгом (королем) під ім’ям Гарольд III Суворий. Проте Гарольд загинув в Англії 1066 р. По його загибелі Єлизавета Ярославівна вийшла заміж за короля Данії.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Анна Ярославівна, королева Франції. Венеційська гравюра. З колекції академіка Бассена

У Франції Анна була відома під іменем Анни Руфи (Рудої) і зажила великої поваги. Із собою вона привезла до Парижа давньоруське Євангеліє, яке потім було передане до Реймського собору. Цікаво, що саме на цій книзі французькі королі складали присягу, вступаючи на престол. Королева Анна славилася освіченістю і була шанована у середовищі католицького духівництва. Це підтверджують листи Пап Миколая II та Григорія IV до королеви. Після смерті короля Генріха в 1060 р. Анна стала регенткою при малолітньому синові Філіппі, - спадкоємцеві французького престолу.

1.Доберіть факти, що конкретизують кожен із напрямів державної політики великого князя київського Ярослава Володимировича. Поясніть, чому нащадки прозвали його Мудрим.

2. Висловіть власне ставлення до князя Ярослава як до людини та державного діяча.