Розвиток мовлення. Конспектування як різновид стислого переказу прочитаного науково-навчального тексту. Тематичні виписки

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Ознайомлення учнів з темою, метою і завданням уроку.

III. Актуалізація мовленнєвознавчих знань учнів.

Уважно прочитати, виконати завдання.

Дуже добре, якщо під час вивчального читання вдаються до конспектування, тобто стислого письмового викладу змісту та головних ідей сприйнятого. Послухайте уривок з тексту М. Шагіян: «Щоб не забувати прочитаного, я почала конспектувати його в зошиті. Спочатку я конспектувала геть усе – від і до. Потім почала записувати тільки найголовніше. Поступово в мене закріпилася чудова звичка знаходити потрібну книжку, у ній - найпотрібніше мені місце, а це місце конспектувати. Це була звичка вдумливого читання, звичка почуватися у книжці не як у гостях, а як вдома». - Отже, навіщо потрібен конспект? - Яку вимогу до конспекту можна назвати головною?

Словникова робота.

Конспект – це стислий письмовий виклад змісту прочитаного чи прослуханого тексту. Конспект дає змогу його автору одразу чи через деякий час швидко відновити в пам’яті зміст тексту. Для конспекту характерна змістова, смислова і структурна цілісність.

Конспектування – важлива форма запам’ятовування потрібної інформації,

яку ми сприймаємо, читаючи текст або слухаючи його. Як різновид

конспектування використовують тематичні виписки.

Тематичні виписки – це дослівно переказаний уривок тексту, що

стосується конкретної теми, з посиланням (прізвище, ініціали автора, назва

книги, видавництво, рік і місто видання, кількість сторінок).

Теза – багатозначний термін, що коротко й чітко формулює основну ідею

чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось.

Тези – коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті

тощо.

План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням

опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дають

відповідь. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до

думки. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ,

основна частина, висновок.

Складний план тексту – це детальний план його змісту з виокремленням

вступу (зачину), основної частини і кінцівки (висновку).

Конспект є корисним тільки тоді, коли в ньому написано найбільш істотне, основне. Конспектування розвиває розум, тренує пам'ять і сприяє закріпленню знань. Конспекти розрізняються мірою повноти і стислості. Зручність користування конспектом залежить від чітко виділених абзаців, застосованих у створеному тексті позначок, підкреслень важливої думки. У конспектах використовують різноманітні позначки Алгоритм роботи над написанням конспекту може бути наступним:

Опрацювання таблиці

Повторимо за підручником, с. 157:

Складання конспекту прочитаної статті

> Прочитайте текст. Визначте його стильову налеяшість. Доберіть дві-три назви. Запишіть їх, підкресліть найбільш вдалу, на ваш погляд. Аргументуйте свій вибір. Складіть план тексту та вільний конспект статті.

ШАНУЙ ОДЕЖИНУ, А ЛЮДИ – ТЕБЕ

В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока.

Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок – хустка, очіпок, намітка. За давніх часів люди уявляли світ у трьох вимірах. Верхній світ – небесний, світ богів. І головний убір ставав наче посередником між людиною та вищим світом.

Відомо, що зображення кола – це магічний знак, оберіг, символ сонця. Начільну пов’язку – стрічку, що служила оберегом і символізувала сонячний диск, дівчата носили з найдавніших часів.

Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата. У повному українському вінку було дванадцять квіток, кожна з яких була символом: безсмертник – символ здоров’я, деревій – нескореності, барвінок – життя та безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні – символ материнської відданості, любисток і волошка – вірності в коханні, ромашка – дівочої чистоти та цноти, ружа, мальва та півонія – віри, надії та любові, хміль (вусики) – гнучкості та розуму.

До віночка в’язали кольорові стрічки. Посередині світло-коричнева стрічка – символ матінки-землі, зліва та справа дві жовті – символ сонця, світло-зелена й темна – символи живої природи, краси та юності, далі йдуть синя та блакитна – символи неба й води; потім з одного боку оранжева – символ хліба, з іншого – фіолетова – символ розуму, малинова – символ щирості та рожева – символ багатства; по краях вінка в’язали білі стрічки – символ чистоти, на лівій внизу вишивали сонце, на правій – місяць.

Вінок недаремно є одним із основних образів, що фігурують у зразках народної творчості. З ним дівчата ворожили, пускаючи його за водою й т. ін. Він був постійним атрибутом святкового одягу, особливо це стосується весілля.

Як уже зазначалося, магічним знаком-оберегом ще задовго до християнства був хрест. Він уважався символом чотирьох сторін світу – сходу, заходу, півночі та півдня. Намагаючись захистити себе з усіх боків від зла, хвороб, нечистої сили, наносили знак хреста на денце капелюха (на Поділлі), вишивали на крисах (на Львівщині).

А дівчата пришивали до гільця вовняні кульки спереду, ззаду та з обох боків, що теж служило знаком хреста та оберігало з чотирьох боків.

Оберегом у давнину був і пасок. Про це свідчить обряд “зв’язування пояса” для хлопчиків, які досягли трьох років. Недаремно ж дуже часто зустрічаємо й у Біблії нагадування Ісуса своїм учням, щоб “рамена їхні були підперезані”.

Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього – справедливість цього вислову перевірена часом. Неможливо пробачити сучасному українцю небажання осягнути багатющий шар народної культури. Прикро, коли народ забуває свої духовні традиції, народні звичаї, моральні засади.

Пам’ятайте, що “нащадки пам’ять бережуть”. Заповнюючи “білі плями” у своїх знаннях та латаючи порожнечі душі, тобто повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до джерел, що живлять його дух, ми п’ємо з його душі-криниці.

У коленому з пас живе наш пращур. Тому за відсутності ікони, ми подекуди молимось, повертаючись обличчям до сонця, ми часто пов’язуємо з фазами Місяця не лише зміни погодних явищ, але й власне самопочуття, ми переконані у впливі цих фаз на виконання приписів народної медицини, свідомо чи несвідомо з острахом ставимося до того часу, коли місяць уповні тощо. І хоч на хвильку, але захоплено стріпнеться душа, схвильовано перебираючи найзаповітніші, найпалкіші бажання, та прикипить око до яскравого вогника падаючої зірки – а раптом наші предки не помилялися?.. (За М. Шкодою).

Складіть план тексту та вільний конспект статті:

ШАНУЙ ОДЕЖИНУ, А ЛЮДИ – ТЕБЕ

ПЛАН

КОНСПЕКТ