Розвиток культури і повсякденне життя( кінець XVIII - початок XXст.). Література та мистецтво

Перегляньте відео

В історію світової культури XIX ст. увійшло як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики. Саме в цей час з’явилися твори, що становлять духовне надбання людства.

Причини розквіту літератури та мистецтва

1. Бурхливий розвиток більшості європейських країн.

2. Поглиблення наукової революції.

3. Посилення демократичних процесів у політичному житті.

4. Поширення прогресивних ідей.

Літературні напрями

Класицизм — напрям у літературі й мистецтві XVII — початку XIX ст. Йому притаманне звернення до античності, до творів класичного античного мистецтва (звідси й назва) як до ідеального взірця і норми, як до ідеалу формування гармонійної, вільної, гуманної особистості, як до зразків розумного і прекрасного.

Склався в XVII ст. у Франції в період розквіту абсолютизму, у XVIII ст. був пов'язаний з Просвітництвом, виразивши громадянські ідеали буржуазної революції. У 80 — 90-х роках XVIII ст. — напрям у німецькій літературі (“Веймарський класицизм”) у творах Й. Гете і Ф. Шіллера в період їхньої творчої співдружності у Веймарі. Поєднував реалістичну ясність, тонкий ліризм, показ строго організованих, ясних і гармонійних образів, довершених форм (П’єр Корнель, Жан Расін).

Романтизм — художній напрям у європейській та американській літературі й мистецтві наприкінці XVIII ст.

У творах письменників оспівувалося прагнення до свободи особистості, проголошувався культ внутрішнього світу людини, пафос особистої та громадянської незалежності, утвердження самоцінності духовно-творчого життя особистості, показ сильних почуттів, інтерес до національного минулого, іноді його ідеалізація.

Письменники й художники виступали проти підлості і лицемірства, створювали образи гордих, волелюбних героїв, відображали їхні пристрасті й боротьбу (Вальтер Скотт, Джордж Байрон, В. Гюго, Жорж Санд, ВільямБлейк).

Реалізм — художній напрям у літературі та мистецтві першої половини XIX ст., покликаний глибоко і правдиво відображати дійсність, правду життя (Генріх Гейне, О. де Бальзак, Фредерік Стендаль, О. Пушкін).

Критичний реалізм — художній напрямок у літературі, який склався у 20 — 30-ті роках XIX ст. Викривав суперечності капіталістичного суспільства, критикуючи його окремі аспекти, водночас показуючи правду життя. В основі критичного реалізму лежали принцип історизму та конкретно-історичне зображення людських характерів.

Справив величезний вплив на свідомість XIX ст. Він утілив ідею прогресивного перетворення суспільства, утвердження моральних ідеалів у людських стосунках (Віктор Гюго, Чарльз Діккенс).

Натуралізм — напрям у європейській та американській літературі кінця XIX ст.

Представники цього напряму вважали, що доля, воля, духовний світ людини, її вчинки визначені соціальним середовищем, побутом та біологічним чинником, спадковістю, фізіологією. Вони показували непривабливі сторони життя людей, їхні пристрасті. У свою творчість вводили заборонені раніше теми й сюжети (Еміль Золя, Гі де Мопассан, Едмон Гонкур).

Символізм — напрям у європейській і російській літературі, для якого були характерними почуття безнадійності, індивідуалізму. Вони нерідко підмінювали зміст художнього твору милуванням витонченою формою, відмовлялися від граматичних норм загальнонародної мови, запроваджували незвичні слова і літературні звороти. Символи заступали реальності життя, відображали явища, недоступні людському розуму, твердили про таємничі зв’язки між душевними переживаннями героїв і потойбічним світом (Стефан Малларме, Поль Верлен, Артюр Рембо, Олександр Блок).

Опрацювавши матеріал підручника стор. 235-246 складіть узагальнюючу таблицю "Література та мистецтво ( кінець XVIII - початок XXст.)".