Розквіт Галицько-Волинської держави за Данила Галицького та його наступників

Актуалізація опорних знань учнів із минулої теми

перейдіть за посианням,виконайте вправу,фото оцінки прікріпити

https://wordwall.net/play/52752/776/586

Тема: Королівство Руське Галицько-Волинська держава в період піднесення та стабілізації друга половина ХІІІ ст.

Епіграф: «Він бо кинувся був на поганих

як той лев,

сердитий же був, як та рись,

і губив їх, як той крокодил,

і переходив землю їх, як той орел,

а хоробрий був, як той тигр-

бо він ревно наслідував

предка свого Мономаха…»

історичне джерело.

1. Відновлення Галицько-Волинської держави. Монгольська навала, хоча й завдала значної шкоди Галичині та Волині, усе ж не мала таких катастрофічних наслідків, як для Переяславщини, Київщини та Чернігівщини. Ці землі навіть не потрапили в безпосередню залежність від Орди. Міста й господарство земель швидко відновилися, проте єдність Галицько-Волинської держави, що ледь відродилася напередодні навали, була порушена. Данилові й Василькові Романовичам знову довелося долати опір бояр і відстоювати своє право на державу в боротьбі із сином чернігівського князя Михайла Всеволодовича Ростиславом.

Данило Романович. Воскова фігура. Сучасна реконструкція

У такому скрутному становищі Данило проявив свої кращі якості державного діяча й політика. Спочатку він приборкав бояр, які підтримували Ростислава. Потім князь пішов і проти самого претендента на його престол, який спирався на воєнну силу Угорщини та Польщі.

Вирішальна битва між противниками відбулася 17 серпня 1245 р. під Ярославом, де Данило та його брат Василько здобули блискучу перемогу. Ця перемога поклала край тривалій боротьбі за відновлення єдності Галицько-Волинської держави.

У битві під Ярославом 17 серпня 1245 р. Данило Романович проявив справжній талант полководця. Він розмістив війська так, що навмисно послабив центр своїх позицій. Це дало змогу під час бою заманити угорське військо та дружину Ростислава під фланговий удар своєї добірної кінноти. Під час бою Данило перебував у самому центрі подій та особисто захопив хоругву командувача угорських військ Фільнія й порвав її, засвідчивши повну та остаточну перемогу. Були схоплені Фільній і командувач польських військ Флоріан, а також багато ворожих Данилу бояр. Лише Ростиславові вдалося втекти. Спочатку він переховувався в Польщі, а потім назавжди оселився в Угорщині.

Данило Галицький під Ярославом. Художник А. Теленик

Коли і де саме відбулась вирішальна битва за відновлення єдності Галицько-Волинської держави?

https://www.youtube.com/watch?v=ux_tyXHyJKg

2. Боротьба проти монгольської зверхності. Зміцнивши свою владу, Данило Романович знову опинився перед загрозою монгольської навали. Хан Батий вимагав віддати йому Галич. Як зазначав галицький літописець, Данило подумав і відповів: «Не дам півотчини своєї, але поїду до Батия сам!».

Батий поважав мужніх і сповнених гідності людей. Хоча Данилові довелося визнати зверхність монгольського хана, вона виявилася досить помірною. Князь лише мав надавати ханові допоміжні загони в його походах. Проте навіть така залежність обтяжувала Данила («О, лихіше лиха честь татарська!»).

Руські князі в Орді. Сучасний малюнок

Ціною особистого приниження Данило зберіг цілісність своєї держави, не впустив монгольських баскаків на рідні землі, отримавши перепочинок для підготовки до збройної боротьби з Ордою.

Своїми головними союзниками Данило вважав руських князів, яких не влаштовувала влада монголів. Одним із них став великий князь володимиро-суздальський Андрій Ярославич. Здійснюючи незалежну від Орди політику, він скріпив союз із Данилом, одружившись із його дочкою.

Однак цей союз не став запорукою успіху. Монголи завдали несподіваного удару по Володимиро-Суздальському князівству. Андрій Ярославич був змушений втекти до Швеції.

Незважаючи на втрату союзника, Данило не залишив своїх намірів звільнитися від влади Орди. Значну увагу князь приділяв побудові укріплених міст. Він реорганізував військо, запозичивши все краще у військовому мистецтві Заходу й Сходу. Князівська важкоозброєна кінна дружина була переозброєна на зразок західноєвропейських рицарів. Також була створена легка кіннота, озброєна луками й шаблями на зразок монгольських.

Галицький боярин XIII ст. у західноєвропейському озброєнні з візантійським шоломом. Реконструкція І. Дзися

Після тривалих переговорів було досягнуто згоди з Папою Римським Інокентієм IV. У 1253 р. він закликав християн Польщі, Чехії, Моравії, Сербії та Померанії до хрестового походу проти монголів і направив Данилові королівську корону, сподіваючись підпорядкувати собі православну митрополію Галицько-Волинської держави. Цього ж року Данило Романович без особливих урочистостей коронувався в Дорогочині, перетворивши свою державу на Королівство Руське.

Конфлікт із монголами прискорила боротьба за Болохівську землю (область у верхів’ях річок Південний Буг, Тетерев, Случ), що увійшла до складу Золотої Орди після монгольської навали. У 1254—1255 рр. війська короля Данила вторглися до Болохівської землі й захопили її. Також була зроблена спроба взяти Київ.

Корона Данила Романовича. Сучасна реконструкція

Тим часом у Золотій Орді відбулася зміна влади. Після смерті Батия новим ханом став Берке, який у відповідь на дії Данила вислав проти нього намісника Куремсу. Однак його війська не змогли здолати опір міст Володимира й Луцька. Куремса був змушений відступити в степ. Це був перший успіх руських князів у боротьбі з монголами.

Данило Галицький приймає послів. Художник П. Андрусів

Улітку 1258 р. хан Берке спрямував до Галицько-Волинської держави величезне військо на чолі з досвідченим полководцем Бурундаєм, який вирішив діяти шляхом залякування. Він запросив Данила й Василька на знак підтвердження своїх зобов’язань перед Ордою взяти участь у спільному поході проти Литви. Брати, не маючи реальної можливості чинити опір, погодилися.

Куремса. Кадр із кінострічки «Данило — князь Галицький». Режисер Я. Лупій

Похід на Литву монголи здійснили з особливою жорстокістю. Це справило гнітюче враження на населення Русі, Литви й Польщі. Після демонстрації сили Бурундай заявив: «Якщо ви мої мирники (союзники), розкидайте городи свої всі». Протистояти новій навалі було неможливо, і на знак покори довелося розібрати укріплення міст Данилова, Стіжка, Львова, Кам’янця, Луцька, а укріплення Володимира були спалені. Лише залога Холма відмовилася коритися вимогам монголів і відбила всі їхні спроби захопити місто. Розлючений Бурундай спрямував свій гнів на Польщу, де вчинив жахливе розорення.

Літописець дав влучну характеристику діяльності Данила: «[Був] князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви... і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком».

Дії Бурундая зруйнували всі плани Данила, і йому довелося починати все спочатку. Однак роки брали своє: князь часто хворів і вже не міг дієво втілювати в життя свої наміри. У 1264 р. він помер. В історію князь увійшов як Данило Галицький, оскільки вся його діяльність здебільшого була пов’язана з Галичиною.

Хто був союзником Данила у боротьбі з монголами?

3. Лев Данилович і Володимир Василькович. Після смерті Данила єдиним правителем Галицько-Волинської держави залишився його брат Василько (1264—1269 рр.).

Портрет князя Льва Даниловича. Художник Л. Долинський. XVIII ст.

Однак володіння, що раніше належали Данилові, були розділені між трьома його синами — Львом, Мстиславом та Шварном. Лев Данилович отримав Галич і Перемишль, Мстислав — Теребовлянщину, Луцьк та Дубно, Шварно — Белз, Холм, Дорогочин, Чорну Русь та «червенські міста». Після смерті Василька Волинь успадкував його син Володимир Василькович. Проте Романовичі вели спільну зовнішню політику, особливо щодо Литви, Польщі та Золотої Орди.

Наймолодший син короля Данила Шварно був одружений із дочкою литовського князя Міндовга. У 1267 р. литовський князь Войшелк передав владу над Литвою Шварну. Розміри утвореної в результаті цього акту держави вражають уяву. Протягом 1267—1269 рр. це була найбільша країна в Європі, кордони якої простягалися від Балтійського до Чорного моря, від Вісли до Дніпра. На жаль, це піднесення тривало недовго. У 1269 р. Шварно несподівано помер.

Серед усіх Романовичів найбільш енергійним і войовничим правителем вважається князь Лев І (1264—1301 рр.). Він був одним із найпомітніших політиків тогочасної Східної Європи. Однак князь не завжди діяв виважено, послідовно і в інтересах держави, через що дістав прізвисько Шалений.

Розгніваний, що не йому, а молодшому брату Шварну литовський князь Войшелк передав владу над Литвою, Лев убив Войшелка, чим фактично поклав край можливості об’єднання Литви й Русі під владою Романовичів.

Більшу частину свого тривалого правління Лев Данилович провів у майже безперервних війнах із сусідами. У 1279 р. Лев Данилович втрутився в боротьбу за володіння Краківською землею (Малопольщею), де після смерті князя не залишилося наступника. Однак, не маючи підтримки серед місцевої знаті, приєднав до своїх володінь лише Люблін. Більш-менш значним успіхом князя було відвоювання в Угорщини частини Закарпаття із центром у Мукачевому.

У своїх зовнішньополітичних діях Лев Данилович неодноразово спирався на військову могутність монгольських ханів.

Постійні війни призвели до занепаду володінь Льва Даниловича. Лише наприкінці життя він став перейматися господарськими питаннями, зокрема запросив вірменську громаду до Львова для налагодження нових торговельних зв’язків.

Повною протилежністю Льва Даниловича був волинський князь Володимир Василькович (1269—1288 рр.). Свої володіння він зробив процвітаючими. Зростали міста, розвивалися торгівля й ремесла. За сприяння князя велося будівництво церков, монастирів, розвивалося літописання.

Володимир Василькович. Ікона. XX ст.

Володимир Василькович був одним із небагатьох князів, про якого літопис залишив словесний портрет: «Цей благородний князь Володимир був високий на зріст, широкий у плечах, гарний обличчям, волосся мав кучеряве. Бороду він стриг; руки й ноги в нього були гарні, голос низький. Він тлумачив книжне писання, тому що був великий філософ, лагідний, смиренний, незлобивий, правдивий».

Сусідні правителі шанували Володимира як мудрого та справедливого правителя. У зовнішній політиці він віддавав перевагу дипломатії.

Під 1279 р. у літописі вміщено таку розповідь: «Прислали ятвяги своїх послів до Володимира, таке кажучи: “Пане наш, князю Володимире! Приїхали ми до тебе від усіх ятвягів... Пане, не помори нас [голодом], допоможи нам прогодуватися”. Володимир... послав їм жита, хоча і в його володіннях було сутужно з хлібом». Значення цієї події важко переоцінити, адже близько трьох століть Русь-Україна та ятвяги воювали між собою, а тепер ятвязькі князі зверталися по допомогу до князя тієї землі, яка найбільше потерпала від їхніх набігів.

У 1289 р. землі Володимира за заповітом успадкував Мстислав Данилович. Він приєднав Волинське князівство до свого Луцького й тим самим став стримуючою силою для запального Льва, який мав зважати на інтереси брата.

Мстислав проявив себе як миролюбний і розважливий політик. Про його правління літописець розповідав: «Він держав мир із навколишніми землями: із німцями, Литвою. Землю свою держав величною аж по татар, а сюди — по ляхи і Литву».

Запам'ятайте дати

17 серпня 1245 р. — битва під Ярославом.

1253 р. — коронування Данила Романовича.

1254—1259 рр. — походи монголів під проводом Куремси та Бурундая.

1264 р. — смерть короля Данила Романовича.

1267—1269 рр. — правління Шварна Даниловича у Великому князівстві Литовському.

Пам'ятник королю Данилові у Львові. Скульптори В. Ярич, Р. Романович

Перейти за посиланням,виконати тест,фото оцінки прислати

https://forms.gle/cKYJkYFkzGzNEVbH7