Надати поняття про антиоксиданти та радіопротектори, надати інформацію про важливі лікарські рослини, що мають радіопротекторную та антиоксидантну дію;
Розвивати чуйне ставлення до власного самопочуття та самопочуття близьких;
Виховувати прагнення до здорового способу життя.

Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.

Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.

Додати завдання

Хоча аварія на ЧАЕС далеко позаду, проте її наслідки ще з нами. 1986-го радіаційного забруднення зазнала майже вся територія України. Вчені прогнозували, що через 10-20 років після цієї трагедії суттєво зросте кількість онкологічних захворювань, хвороб кровотворної системи, шлунково-кишкового тракту. Сьогодні пересвідчилися, що ці прогнози, на жаль, справджуються.

У лікуванні радіаційних уражень організму суттєве значення надають рослинам, до складу яких входять речовини з радіопротекторною дією. Лікарські рослини налагоджують обмін речовин, мають сечогінну, жовчогінну, послаблювальну дію, завдяки чому поліпшується природне очищення організму. Гіркоти стимулюють функцію шлунково-кишкового тракту.

Радіопротекторна активність лікарських рослин пояснюється тим, що діючі компоненти цих рослин за своєю хімічною структурою часто подібні до фізіологічно активних захисних речовин, а також вони рідше, ніж синтетичні ліки, викликають побічні реакції, в тому числі алергічні.

Лікарські рослини, до складу яких входять речовини з радіопротекторною дією, налагоджують обмін речовин, мають сечогінну, жовчогінну, послаблювальну дію, завдяки чому поліпшується природне очищення організму. Гіркоти стимулюють функцію шлунково-кишкового тракту.

Одним з найбільш важливих засобів захисту організму людини від стресів і ураження токсичними речовинами є використання в медицині рослинних антиоксидантів. Відомо, що кисень є потужним окиснювачем, а реакції окислення з його участю – джерело енергії для

багатьох живих організмів. Хоча з іншого боку, в процесі метаболізму утворюються сполуки кисню, які руйнують структуру і речовини клітини, що приводять до порушення обміну речовин в організмі. Роль антиоксидантів – зв’язати і вивести з організму вільні радикали.

В організмі є власна система для боротьби з зайвою кількістю вільних радикалів, але вона послаблюється під впливом несприятливих чинників навколишнього середовища. Збільшенню продукції вільних радикалів в організмі сприяють: іонізуюча радіація, токсичні, хімічні сполуки, органічні захворювання, надходження ксенобіотиків.

В умовах виникнення будь-якої патології, або при порушенні процесів метаболізму та при несприятливих умовах життя, ендогенні антиоксиданти не здатні нейтралізувати значно збільшену кількість вільних радикалів. У такому випадку виникає необхідність в призначенні лікарських засобів з антиоксидантними властивостями.

Антиоксиданти – речовини, що уповільнюють або запобігають окисленню органічних сполук. Вони захищають організм від негативних впливів вільних радикалів. Антиоксидант з’єднується з вільним радикалом і ставить заслін руйнівній дії зайвого електрона, чим підвищує імунітет, стійкість організму до впливу несприятливих зовнішніх факторів,

уповільнює процес старіння організму.

Найважливішими антиоксидантами є:

- вітаміни С, Е;

- β-каротин;

- селен;

- біофлавоноїди (вітаміноподібні речовини, що містяться в шкірці рослин – апельсинах, лимонах, томатах та ін.).

Багато рослинних екстрактів, вітамінів, амінокислот, мінералів, мікроелементів мають антиоксидантні властивості, деякі входять до складу ферментів – антиоксидантів.

Лікарські рослини з радіопротекторними властивостями

1. Алтея лікарська Althaea officinalis L.

Основна лікарська сировина — корінь.

Корені алтеї мають властивості:

пришвидшувати та покращувати регенерацію тканин;
стимулювати та полегшувати процес відхаркування;
знімати запалення;
пом’якшувати наліт, який виник унаслідок запалення;
обволікати подразнену слизову оболонку.

Алтею використовують:

як засіб для регенерації та загоєння ран при захворюваннях шкіри;
як максимально ефективний засіб від кашлю;
у якості пом’якшувального засобу при запаленнях горла, зокрема при ларингіті;
при захворюваннях, пов’язаних із подразненням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, корені алтеї для шлунку служать обволікаючим засобом.

2. Бадан товстолистий Bergenia crassifolia

Основна частина речовин міститься в кореневищах: галова кислота, дубильні речовини, аскорбінова кислота, каротин, крохмаль, цукор та інші.

Лікарські препарати, приготовлені на основі бадану товстолистого, володіють яскраво вираженою бактерицидною і протизапальною дією, вони ущільнюють судинну систему організму людини, звужуючи кровоносні судини. Препарати послаблюють перистальтику кишечника і секрецію залоз травлення.

3. Базілік звичайний Ocimum basilicum

Трава подразнює шлунковi залози i збуджує апетит, дiє бактерицидно i протизапально, проти стафiлококiв, Е.coli, тифозної бактерiї, при захворюваннях ротової порожнини, хронiчному гастритi, хронiчному колiтi, циститi, уретритi, нефритi, посилює видiлення молока у матерiв-годувальниць. Трава виявляє антиспазматичну дiю при хронiчному бронхiтi з виявом бронхоспазмiв, долає болi при метеоризмi i посилює серцеву діяльність при захворюваннi мiокарда. Базилік має протисудомну, антисептичну, спазмолітичну, протизапальну та болегамуючу дію.

4. Валеріана лікарська Valeriana officinalis

Застосовують кореневища з коренями при хронічних функціональних розладах діяльності центральної нервової системи; при нервовому збудженні, неврозах серцево-судинної системи, істерії, гострих порушеннях на ґрунті психічної травми, при мігрені, безсонні, при стенокардії, болях в області серця, епілепсії, при гіпертонічній хворобі I стадії, тощо.

5. Гісоп лікарський Hyssopus officinalis L.

Ця рослина включає в себе величезну кількість вітамінів, серед яких А, С, В, Е, РР, К і D.

Гісоп володіє прекрасними протизапальними, антибактеріальними, відхаркувальними і поновлюючими властивостями.

Найчастіше в лікарських цілях використовують листя і коріння гісопу. Застосовують при сильній простуді, яка супроводжується надсадним кашлем, від кон’юнктивіту, лікують різни форми шкірних захворювань.

6. Деревій звичайний Achillea millefolium

Препарати застосовують при гіпоацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, виразкових спастичних колітах, метеоризмі, при хворобах печінки, нирок і сечового міхура. Зовнішньо як кровоспинний, протизапальний, бактерицидний та дерматотонічний засіб використовують при гніздовому облисінні, надмірній жирності шкіри, вуграх, геморої та герпесі, для загоєння свіжих і нагноєних ран, виразок, фурункулів і лускатого лишаю, стимуляції росту волосся.

7. Енотера дворічна Oenothera biennis

Енотеру дворічну використовують всередину у вигляді настою або настойки трави в основному як в'яжучий засіб при виснажливих проносах, які зневоднюють організм, особливо у маленьких дітей. Поряд з цим настій трави п'ють при кашлі, коклюші, спастичній астмі й нирковокам'яній хворобі та як засіб, що стимулює роботу шлунка, печінки й селезінки, заспокійливо діє при невралгічних захворюваннях серця. Відвар коріння вживають при туберкульозі легень, болях у грудях і нирковокам'яній хворобі. Настій приймають при запаленні нирок, використовують для промивання ран.

8. Ехінацея пурпурова Echinacea purpurea

Використовують кореневища з коренями та траву ехінацеї.

Галенові препарати стимулюють неспецифічний імунітет і фагоцитоз, діяльність макрофагів та нейтрофілів, посилюють бактерицидну активність клітин. Препарати ехінацеї мають противірусну дію.

Галенові препарати ехінацеї стимулюють центральну нервову систему, сприяють загоєнню ран. Застосовують при запальних процесах внутрішніх органів, виснаженнях організму, інфекційних захворюваннях, при виразках, опіках. Ефективно лікує запальні процеси внутрішніх органів, депресію, виводить з організму важкі метали, радіонукліди.

9. Звіробій звичайний Hypericum perforatum

Найчастіше звіробій звичайний використовують при хворобах травного тракту. Пояснюється це тим, що його препарати зменшують спазми кишок та жовчних шляхів, нормалізують видільну функцію шлункових залоз, розширюють кровоносні судини, посилюють кровообіг, виявляють протизапальну дію на слизові оболонки травного тракту, в'яжучу та бактеріостатичну дію. Застосування звіробою звичайного показане при дискінезіях жовчних шляхів, гепатитах, застої жовчі в жовчному міхурі, холециститах, жовчнокам'яній хворобі (у початковій стадії), гіпоацидному гастриті, метеоризмі, гострих і хронічних колітах, простих і кривавих проносах та геморої. Як сечогінний засіб звіробій використовують при нирковокам'яній хворобі.

10. Кмин звичайний Carvi fructus

Кмин як ліки застосовується завдяки знеболювальному та антисептичному ефектам. Також він виявляє седативну і жовчогінну дію.

Плоди кмину ефективні при лікуванні кашлю, а також при будь-яких запальних процесах у дихальній системі, оскільки активізують виділення слизу. Корисні властивості кмину дозволяють використовувати його при набряках, а також для активізації процесів травлення, для поліпшення лактації і в якості спазмолітика.

11. Майоран садовий Majorana hortensia

Плоди цієї рослини багаті різними корисними речовинами: рутином, каротином, вітаміном С. З них виготовляють масло, яке має пряно-квітковий запах. Масло майорану має антисептичну та відхаркувальну дію.

Воно має заспокійливі властивості, поліпшує сон. Добре справляється зі спазмами судин. Допомагає як стимулюючий засіб при болючих, а також мізерних менструаціях. Заспокоює зубний і головний біль. Лікує захворювання дихальних органів і органів травлення. Полегшує стан хворих, що страждають від захворювань жовчного міхура, печінки, нирок. Масло ефективно проти застуди, алергії та бронхіту. Добре допомагає проти метеоризму. Часто майорановое масло рекомендують людям, які рівніші перенесли інфаркт міокарда і хворим на цукровий діабет.

12. Марена красильна Rubia tinctorum

Препараты марены обладают способностью разрыхлять и постепенно разрушать мочевые конкременты (камни), в результате чего они крошатся на мелкие части и песок. Препараты растения способствуют растворению и выведению из организма фосфатов, оксалатов и уретатов. Кроме того, растение оказывает спазмолитическое, мочегонное и бактерицидное действие. Корни марены рекомендуют при пиелите, цистите, никтурии, подагре.

13. Материнка звичайна Origanum vulgare

3 лікувальною метою у науковій медицині використовують квітучі пагони материнки, які рекомендують для збудження апетиту, при атонії кишечника, як відхаркувальний засіб при кашлі і хворобах дихальних шляхів, при безсонні, ревматизмі і конвульсіях. Материнка входить до складу грудних, потогінних, вітрогінних чаїв і збору для полоскання горла. У листках і квітках материнки містяться дубильні речовини, вітамін «С», каротин, ефірні олії.

Материнка має високу антимікробну активність. Ефірну олію застосовують як болезаспокійливий засіб, у парфумерній промисловості та миловарінні.

Материнка звичайна є гарним захисником людського організму з радіопротекторною дією. Вона містить до 1,5% ефірної олії, флавоноїди, дубильні речовини, аскорбінову кислоту, гіркі речовини, пігменти. Материнку можна використовувати у комплексі з іншими травами.

14. Мильнянка лікарська Saponaria officinalis

Водні витяги із надземної частини рослини часто застосовують в якості потужного протикашльового і відхаркувального засобу для лікування болісного кашлю, коклюшу, пневмонії та бронхіту. При респіраторних захворюваннях можна зменшити хрипи за допомогою цієї трави.

З листя мильнянки готують настої, які використовують для поліпшення обміну речовин і при шкірних захворюваннях для очищення крові — фурункульозі, екземі, псоріазі. Також готують відвар з кореневища, який здатний допомогти при печії, здутті живота, запорі, нудоті, хворобах селезінки, шлунку і кишечнику, холециститі, хронічному гепатиті, болях у суглобах і ревматизмі.

15. Меліса лікарська Melissa officinalis

Часто її використовують в народній медицині при неврозах, атеросклерозі, безсонні, судомах, різному шумі у вухах, запорах, гіпертонії, захворюваннях в шлунково-кишковому тракті, недокрів'ї, поганому апетиті, ревматизмі, застуді.

Чай з меліси лікарською дуже корисний навіть здоровим людям, як заспокійливий засіб після стресу.

16. Нагідки лікарські Calendula officinalis

Календула має виражену протизапальну, бактерицидну, противірусну, антимикотичну, ранозагоювальну, спазмолітичну властивість; покращує процеси регенерації; збуджує секреторну активність травних органів; стимулює жовчоутворення і жовчовиділення; виявляє седативну і антиаритмічну дію. Володіє онкопротекторною активністю. Встановлено високу противірусну активність календули щодо вірусу грипу типів А і А2.

17. Оман високий Inula helenium

Має протизапальні властивості. При лікуванні уражень шлунково-кишкового тракту кореневища і корені оману діють комплексно: знімають запалення і спазм, знижують кислотність вмісту шлунка, нормалізуючи його моторику і секреторну функцію. Відновлюють нормальне надходження вмісту шлунка в кишечник і стан мікрофлори ШКТ, посилюють жовчовиділення і вироблення слизу. Вбивають грибки та паразитарні організми. Особливо згубно діють на аскарид.

Доведено відхаркувальну та дезинфікуючу дію оману, особливо у випадках важкого відходу мокроти та її підвищеної в'язкості. Рослина чинить загальний позитивний вплив на запалену слизову верхніх дихальних шляхів.

20. Подорожник великий Plantago major

У науковій медицині використовують листки подорожника великого, середнього і ланцетолистого. Препарати з подорожника мають тонізуючу дію, збуджують апетит, сприяють підвищенню гемоглобіну в крові, позитивно діють при гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастритах, ентероколітах), виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, як ранозагоювальний засіб. Консервований у спирті сік подорожника – чудовий відхаркувальний засіб, особливо при коклюші і туберкульозі. Екстракт рослини має протисклеротичну дію, знижує вміст холестерину в крові. Розтерті листки подорожника прикладають до ран, фурункулів, набряків внаслідок удару, при запаленнях шкіри, укусах комах.

21. Перстач прямостоячий Potentilla erecta

У науковій медицині застосовують кореневища перстачу прямостоячого, які містять дубильні речовини (до 31%), кристалічний ефір торментол, глікозиди, хінну та елагову кислоту, флобафени, смолу, крохмаль. Кореневища використовують як в’яжучий, кровоспинний і бактерицидний засіб, при запальних процесах шлунково-кишкового тракту, дизентерії, легеневих, кишкових і маткових кровотечах, зовнішньо – при опіках, екземах та інших нашкірних хворобах; при запальних процесах слизових оболонок рота.

Антирадіаційні та антисептичні властивості перстачу прямостоячого застосовують у комплексі з іншими травами для отримання більш позитивного результату одужання.

18.Ревінь тангутський Rheum palmatum

Корені ревеню у незначних дозах (0,05–0,2г) застосовують при диспепсії, зниженні апетиту, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, ентериті, бактеріальній дизентерії (мають протизапальну, жовчогінну і в’яжучу дію). У значних дозах ревінь має проносну дію і застосовується при атонії кишечнику, метеоризмі, хронічному запорі, спастичному коліті.

19. Розторопша плямиста Silybum marianum

Основними діючими речовинами плодів є флаволігнани, 32% жирної олії, смоли, слиз, а також біогенні аміни (тіамін, гістамін) та близько п’яти флавоноїдів, глюкоза, фруктоза, рамноза, ксилоза, арабіноза, галактуронова кислота, амінокислоти, гідроксикоричні кислоти, вітаміни К, А, Е, сапоніни, дубильні речовини, а також макроелементи К, Са, Fe і мікроелементи Al, Mg, Mn, Cu, Zn, Cr, Se, V, Sr, Pb.

У медицині застосовують вітчизняні препарати з плодів розторопши: Силібор, Дарсил, Гепарсил. Їх вживають при різних захворюваннях печінки (у т.ч. гепатиті, цирозі), селезінки, жовчнокам’яній хворобі, коліті, холециститі, цукровому діабеті, захворюваннях крові, відкладеннях солей, болю у суглобах, запаленнях слизової оболонки шлунка та товстої кишки, геморої, атеросклерозі. У дерматології препарати застосовують при вітиліго, псоріазі, облисінні, вуграх. Олія насіння має протизапальну, епітелізувальну, ранозагоювальну та гепатопротекторну дію, сприяє загоєнню виразок шлунка, покращує імунітет організму.

20. Ромашка лікарська Matricaria recutita

Ромашка — одна з найцінніших лікарських рослин, яку використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів, органів дихальної та репродуктивної системи. Ромашка є протизапальним, потогінним, заспокійливим, кровоспинним і знеболювальним засобом. Завдяки вмісту хамазулену належить до антиалергійних препаратів.

Противірусні властивості ромашки аптечної допомагають при застудних захворюваннях: прискорюють одужання, зменшують симптоми і знімають запалення слизової оболонки. Ромашка застосовується для полоскання у випадку ангіни, ларингіту, тонзиліту і при запаленні ротової порожнини. При хронічних бронхолегеневих захворюваннях і бронхіальній астмі стануть у пригоді інгаляції з ромашкою.

21. Собача кропива Leonurus cardiaca

Настій та настойка трави мають седативну, гіпотензивну і нейролептичну дію, їх застосовують при серцево-судинних неврозах, початкових стадіях гіпертонічної хвороби, кардіосклерозі, підвищеній нервовій збудливості.

22. Солодка гола Glycyrrhiza glabra

В медицині препарати з коренів солодки застосовують при лікуванні верхніх дихальних шляхів, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, бронхіальної астми, алергії, дерматиту, екземи, ревматизму, подагри. Солодка гола гальмує розвиток артриту, має протипухлинні властивості. Корінь і кореневище застосовують у харчовій промисловості, виробництві кондитерських виробів.

23. Цмин пісковий Helichrysum arenarium

Склад квіток цмину піщаного сприяє, перш за все, лікуванню захворювань печінки, жовчного міхура, шлунку, а також нирок. Це пов’язано з його жовчогінними, знеболювальними, антибактеріальними, кровоспинними та протизапальними властивостями.

Препарати цмину піщаного мають здатність підсилювати секрецію жовчі. Відбувається дезінфекція жовчних протоків, регулюється функціональна діяльність шлунку, при цьому нирки не подразнюються. Тому квітки цмину — одна із складових жовчогінного чаю. Через жовчовивідні властивості квітки рослини незамінні при запаленнях нирок, циститі, жовтусі, діабеті, атеросклерозі. Настої із суцвіть цмину рекомендують при жовчнокам’яній хворобі.

24. Шавлія лікарська Salvia officinalis

Шавлія має сильні антисептичні властивості, зумовлені вмістом рослинного антибіотика сальвіну. Він сприяє знищенню золотистого стафілокока. Виявляє високу протигрибкову активність. Шавлія лікарська має протизапальну, кровоспинну, ранозагоювальну, в'яжучу дію. Зміцнює епітелій, поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту; тонізує серцевий м'яз, нормалізує обмінні процеси в організмі, позитивно впливає на стан нервової та кровотворної систем.

Традиційно шавлія використовується від кашлю, запалень верхніх дихальних шляхів та ГРЗ. Настій п'ють при спастичних колітах та гастритах зі зниженою кислотністю. Шавлію рекомендують при стоматологічних захворюваннях.