Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду.

Відкриття радіоактивності. Наприкінці XIX століття з'явилися факти, які свідчили, що атом має складну будову. Особливо це стало очевидним після того, як французький вчений А. Беккерель 1896 року помітив, що солі Урану є джерелом невідомого на той час випромінювання. Випробувавши різні хімічні сполуки Урану, він установив, що солі Урану випромінюють невидиме проміння, яке сильно іонізує повітря, діє на фотопластинку, проникає крізь папір, картон і навіть метал і спричиняє деякі інші явища.

У 1898 р. вчені П'єр Кюрі та Марія Складовська - Кюрі відкрили два нові хімічні елементи (Радій і Полоній), у яких випромінювання, аналогічне випромінюванню Урану, було значно сильнішим.

Радіоактивність — здатність атомів деяких хімічних елементів до спонтанного випромінювання.

Хімічні елементи, які мають радіоактивність, називаються радіоактивними елементами.

Альфа-, бета- і гамма-випромінювання. Після відкриття радіоактивних елементів почалося дослідження фізичної природи їхнього випромінювання. У 1899 p. Е. Резерфорд, вивчаючи іонізуючу здатність радіоактивного випромінювання, виявив, що воно неоднорідне й складається з двох частин, Які він назвав а- і р-променями. Йому вдалося довести, що ос-про-мені є потоком ядер атомів Гелію. Того ж року А. Беккерель довів, що (3-промені є потоком електронів.

Французький фізик П. Віллард 1900 р. установив, що до складу радіоактивного випромінювання входить і третя складова, яку він назвав гаммапроменями. Вивчення у-променів показало, що вони являють собою електромагнітні хвилі, довжина яких менша, ніж у рентгенівських променів. Таким чином, було встановлено, що радіоактивне випромінювання складається з α-, β-, γ-променів.

Е. Резерфорд і його співробітник Ф. Содді 1903 року вказали на те, що явище радіоактивності супроводжується перетворенням одного хімічного елемента на інший, наприклад Радію на Радон.

Радіоактивний розпад. Чим же пояснюється радіоактивність? Яке походження радіоактивних променів? І, нарешті, що ж відбувається з речовиною під час радіоактивного розпаду?

У 1902—1903 роках Е. Резерфорд і його співробітник, англійський хімік Ф. Содді, припустили, що радіоактивність пов'язана з перетвореннями атомів радіоактивної речовини на інші атоми. Розрахунки показували, що радіоактивні речовини безперервно протягом тисячорічь випромінюють незначну кількість енергії, практично не змінюючись. Так, 1903 року П. Кюрі визначив, що 1 г радію виділяє за 1 год близько 582 Дж енергії.

Радіоактивність являє собою спонтанне перетворення одних атомних ядер на інші, яке супроводжується випромінюванням різних частинок.

Розв’язування задач

Задача 1. Кількість радіоактивного радону зменшилася у 8 разів за 11,4 діб.

Визначити період пів розряду радона?

Зробити опорний конспект, записати задачі.