Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Прислівник - незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета і відповідає на питання як?, де?, коли?, куди?, звідки?, чому? тощо.

Наприклад: А навкруги було гарно, як бува напровесні в полі.

Ознака дії: співати голосно, злякатись спросоння, повернути вправо, квітнути влітку, гриміти раз у раз.

Ознака іншої ознаки: надзвичайно талановито, дуже високо, трохи солоний.

Ознака предмета: страва по - українськи, стежка навпростець.

У реченні прислівник найчастіше пов'язаний за змістом із дієсловом-присудком і є обставиною.

Наприклад: Берись дружно - не буде сутужно.

Інколи прислівник пов'язаний у реченні з іменником і є означенням. Наприклад : Кава по - закарпатськи нам сподобалась.

В односкладних реченнях прислівник є присудком. Наприклад: Тихо навкруги.

Прислівник може бути у реченні вставним словом. Наприклад: Безперечно, весна вже на порозі.

Як незмінна частина мови прислівник не має закінчення.

Подані словосполучення запишіть окремими групами, у яких прислівники означають: а) ознаку дії; б) ознаку іншої ознаки; в) ознаку предмета.

Працювати інтенсивно, опинитись неподалік, усюди зелено, парк восени, прокинутись вранці, поїздка втрьох, екскурсія верхи, спостерігати згори, уперше побачити, гармонійно поєднаний, доволі віртуозно, збудований віднедавна,вражаюче цікавий, погляд удалеч.

Написати твір-мініатюру на тему "Моє село - мій дім", використавши прислівники.