Прикладка як різновид означення.

Прикладка, як і означення, відповідає на питання який?: Освітлений вогнями, підходить пароплав (який?) «Тарас Шевченко» (О. Довженко). Проте за прикладку можна використати і власну назву, пропустивши, замінивши нею слово-означення: Освітлений вогнями, підходить «Тарас Шевченко». У першому реченні підметом виступає слово пароплав, а в другому — «Тарас Шевченко», яке в попередньому було прикладкою.

У лапки беруться й не змінюються лише ті прикладки, що означають власні назви газет, журналів, творів, заводів, підприємств (без слова «імені»), пароплавів, колективів тощо: Я на палубі пароплава «Некрасов» (О. Довженко). Ніякої робітничої маси в організаціях «Гарт» і «Плуг» не було і ще довгенько не буде (М. Хвильовий).

Якщо така прикладка вживається як самостійна назва (тобто без означуваного слова), то вона так само береться в лапки, але відмінюється: Вважаючи боротьбу між: «Гартом» і «Плугом» за недоцільну, ми в той же час стверджуємо: молоде мистецтво може вигартуватись тільки в процесі баталій по художніх установках (М. Хвильовий).

Інші прикладки в лапки не беруться і зазвичай узгоджуються з означуваним словом — принаймні у відмінку. Не беруться в лапки й назви транспортних (зокрема, автобусних та залізничних) маршрутів: автобус Київ — Черкаси, поїзд Київ — Харків.

Якщо спочатку йде слово з широким (родовим) значенням, а потім — із вузьким (видовим чи одиничним), то прикладка пишеться окремо, якщо ж навпаки — то через дефіс: ріка Дніпро і Дніпро-ріка, озеро Світязь і Світязь-озеро, трава звіробій і звіробій-трава, птах ворон і ворон-птах. Однак терміни на зразок гриб-паразит, жук-короїд, льон-довгунець, заєць-русак пишуться через дефіс (хоч тут спочатку широка, а потім вузька назва).

У випадках, коли не можна встановити, яке значення ширше, а яке вужче, прикладка, як правило, пишеться через дефіс: учитель-фізик і фізик-учитель, відповідь-репліка і репліка-відповідь, механік-водій і водій-механік.

Проте окремо пишуться прикладки у висловах на зразок красуня дівчина, жаднюга вовк, у яких перший іменник має суто означальне значення. Але й у цих випадках допустиме написання прикладок через дефіс: Наперед вийшов велетень-рибалка, він ніс жмут мотуззя (Ю. Яновський). Тоді загорілися іскри в чорних очах красеня-юнака (І. Ле).

Іноді прикладка до означуваного слова приєднується за допомогою пояснювального сполучника «як». Така прикладка комами не виділяється: Шевченко як поет відомий у всьому світі (можна сказати: Шевченко-поет).

Прикладка з пояснювальним сполучником як виділяється комами з обох боків лише тоді, коли вона має причинний відтінок: Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади (Панас Мирний). Тут прикладка як посередник вказує на причину, чому Кривинський вийшов наперед громади (бо він був посередником).

Відмінки прикладок (за винятком назв станцій, портів), у розмовному стилі, зазвичай узгоджуються з означуваним словом: річка Буг, річки Бугу, річкою Бугом, у річці Бузі; озеро Світязь, озера Світязя, в озері Світязі; гора Говерла, гори Говерли, за горою Говерлою; трава полин, трави полину, травою полином; заєць-біляк, зайця-біляка; але: на станції Жмеринка, за станцією Жмеринка і подібне.

У діловій, військовій та науковій (енциклопедіях) мові власні назви топонімів постійно стоять у формі називного відмінка, незалежно від форми означуваного іменника: у селі Черників (розмовно: у селі Черникові), за річкою Ірпінь (розмовно: за річкою Ірпенем), на горі Близниця (розмовно: на горі Близниці).

Відокремлені прикладки

Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення.

Відокремлюється комами, якщо:

• стоїть після означуваного слова, виражається іменником (здебільшого власною назвою): Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.

• стосується особового займенника: Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя.

• стоїть перед означуваним іменником і має відтінок обставини: Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно точно й художньо передав твори Шопена, Шумана, Ліста.

• приєднується словами або, на ім'я, на прізвище, родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо та ін.: Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на імення.

• приєднується сполучником як і має відтінок причини. Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в реченні: Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.

Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом як указують на інші додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого»: Ліс зустрів мене як друга.

Відокремлені прикладки відділяються тире (—):

• якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова «а саме»: У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка.

• якщо поширені прикладки вже мають у своєму складі розділові знаки: Мати — ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув'язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.

Перепишіть речення. Поставте, де треба, дефіс. Прикладки підкресліть.

1. І заплакала Лілея росою сльозою (Т. Ш.). 2. Красень Єнісей трудиться (Ю. Зб.). 3. Надворі лютує зима лихоманка, а в мене у хаті щебече веснянка (Л. Гл.). 4. Десь у гущавині, сховавшись у тіні велетня листка, у срібні струни вдарив невидимий цимбаліст (С. Вас). 5. Піднявши вгору білі, запінені келихи квіти, красувалися каштани – гордість київських весен (С. Жур.). 6. То була тиха ніч чарівниця, покривалом спокійним, широким простелилась вона над селом (Л. У.). 7. Тонковидий юнак офіцер стоїть біля відкритого люка, погляд спрямований уперед (О. Гонч.). 8. Мабуть, хлопчики скрізь бешкетники, і наш братик ведмедик був куди неслухняніший, ніж його сестричка (О. Іван.). 9. Не сплять лиш цвіркуни та фонтани, та кліпа очима зорями небо (М. Коц.).10. То був страшний вітер суховій, найлютіший з усіх братів вітрів (О. Іван.).