Прийоми розмічання заготовок із сортового прокату та листового металу

Розмічання - дуже відповідальна технологічна операція, яку виконують, щоб визначити місця розрізання або згинання листового металу і межі обробки заготовок для виготовлення виробів. Неправильне розмічання може призвести до браку.

Розмічанням називається нанесення відповідно до рисунка або кресленика ліній на заготовці, які визначають місця її обробки.

Керни - невеликі заглиблення для позначення центрів, які роблять для того, щоб під час розмічання свердло або циркуль не ковзали по заготовці і для того, щоб лінії розмітки були добре помітні при подальшій обробці.

Розмічання виконують для того, щоб визначити контури деталі, припуски на обробку і правильно встановити деталь для обробки. Втім, хоч би як точно розмітили деталь, все одно точність розмічання невисока і становить від 0,25 до 0,5 мм.

Площинним називають таке розмічання, яке виконується на одній або кількох поверхнях, геометрично не пов’язаних між собою.

Таке розмічання здійснюється на заготовках з листового матеріалу, пруткового і досить рідко - на заготовках складних конструкційних форм.

Площинне розмічання виконують так.

1. Розмічання починають з вибору бази (поверхні чи осьової лінії), від якої виконують розмічання.

2. Розмічувальні риски на заготовці наносять рисувалкою. При цьому масштабна лінійка, кутник, шаблон або зразок деталі мають бути щільно притиснуті до поверхні заготовки лівою рукою (рис. 5.5, а).

Корисна порада

Не слід утримувати рисувалку пальцями далеко від робочої частини і проводити розмічувальні лінії повільно, бо від цього рука буде втомлюватись і тремтіти - лінії будуть нерівні.

Рис. 5.5. Розмічання за допомогою лінійки і рисувалки

3. Рисувалку тримають у правій руці так, як і олівець під час креслення, але кисть руки при цьому трохи згинають у зап’ястку всередину.

4. Для проведення розмічувальних ліній рисувалку щільно притискають вістрям до поверхні заготовки і лінійки (шаблона, зразка тощо), нахиляють у сторону від лінійки так, щоб між її вістрям і лінійкою не було зазору (рис. 5.5, б), і переміщують рисувалку вздовж ребра лінійки, весь час натискаючи на неї.

5. Розмічальні лінії треба проводити за один прохід, щоб не було зайвих ліній.

Дуги і кола проводять циркулем від осьових або центрових ліній, які є розмічальними базами. Циркуль ставлять однією ніжкою у раніше зроблену кернером лунку (рис. 5.6, а) і міцно притискають до неї, другу ніжку щільно притискають до поверхні заготовки і поворотом циркуля проводять лінію (рис. 5.6, б).

Продуктивнішим методом площинного розмічання є розмічання за шаблоном (рис. 5.6, в) або за зразком деталі. У цьому разі контур шаблона чи зразка деталі обводять рисувалкою. Розмічання по шаблону використовують, якщо треба виготовити не одну, а кілька однакових деталей або деталь має складну форму.

Рис. 5.6. Прийоми розмічання

Корисна порада

Площинне розмічання деталей з пруткового металу (особливо профільного) та деталей, які втрачають рівновагу на розмічувальній плиті, доцільно виконувати на слюсарному верстаку, закріплюючи їх у лещатах.

Техніка безпечної праці під час розмічання

• 1. Розмічання завжди треба виконувати справними інструментами і на добре організованому робочому місці.

• 2. Заготовки, що підлягають розмічанню (особливо важкі), треба переносити в рукавицях, щоб не поранити рук гострими задирками, крайками, шорсткими поверхнями тощо.

• 3. Важкі заготовки слід переміщати і встановлювати на розмічувальній плиті за допомогою пристроїв і спеціальних механізмів.

Розмічаючи заготовки, стежте, щоб якомога менше матеріалу потрапляло у відходи.

• 1. Що називають розмічанням?

• 2. Чи завжди здійснюють розмічання металевих заготовок?

• 3. Яке розмічання називається площинним?

• 4. У якій послідовності виконують площинне розмічання?

• 5. Які інструменти використовуються для розмічання металевих заготовок?