Причини і типи виробничих конфліктів

Причини і типи виробничих конфліктів.

Конфлікти в установах мають свою специфіку, яка пов’язана з тим видом діяльності, яким займається конкретна установа. Значна час тина конфліктів – це так звані «виробничі конфлікти».

Причини конфліктів в установі:

• несумісність мети (коли досягнення мети одним працівником заважає досягненню мети іншим);

• суперечливий характер мети трудової діяльнос ті (незадовільна робота колег, виробничі труднощі, несприятливі умови праці);

• незбалансованість робочих місць (певному робочому місцю приписуються або завищені, або занижені функції);

• недосконалі зв’язки між робочими місцями (одному підлеглому дають вказівки декілька начальників);

• занадто багато безпосередньо підлеглих у керівника;

• ініціатива повністю передана в руки підлеглих;

• ніхто ні за що не відповідає, всі в однаковій мірі безвідповідальні і безвладні;

• невідповідніс ть умов праці і системи винагород за трудову діяльнос ть(низька заробітна платня, розподіл премій, графік відпусток, перспективи зростання);

• недотримання трудової дисципліни, яка негативно впливає на роботу усього колектива;

• суто особисті конфлікти між працівниками, обумовлені несумісністю індивідуальних психологічних характеристик, різкими відміннос тями потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, рівня культури загалом.

У будь-якій установ і виникають неформальні відносини. Людина не може обмежитись тільки діловими контактами, адже на роботі проходить більша час тина повсякденного життя. При досить довготривалій взаємодії людей на роботі, їхні неформальні контакти с тають за своїм характером стабільними. З часом виділяються «неформальні групи» які впливають на своїх членів.

Людина в установі зазнає управлінського впливу двох видів — з боку безпосереднього керівника і з боку неформальної групи. Якщо керівнику вдається спрямувати вплив групи на окремого працівника у потрібному руслі, то група стає його союзником. Якщо ж група чекає від свого учасника однієї поведінки, а керівник – іншої, то, зазвичай, виникає конфлікт. Суб’єктами конфлікту в даному випадку виступають керівник – з одного боку, і група — з іншого.

Керівникові важливо зрозуміти, хто в неформальній групі є лідером. Якщо дії лідера підривають ав торитет керівника, то тоді теж виникає конфліктна ситуація. Виникне конфлікт розгортання якого буде залежати від багатьох чинників, зокрема, від особистих якос тей керівника і лідера виробничого колектива.

З спрямованістю конфлікти в установ і поділяються на «горизонтальні» (між працівниками одного рівня) та «вертикальні» (між керівником і підлеглим) .

Найбільш небезпечні для керівника «вертикальні» конфлікти; в них не можна вступати. Їх треба гасити вже на стадії конфліктної ситуації. Керувати треба методом передбачення, а не «гасіння пожежі».

У колективі конфлікт виникає, коли одна зі сторін уважає, що дії або наміри іншої сторони їй загрожують, дискримінують її, створюють нерівне становище, принижують значущіс ть її ролі і т. п.

Конфлікт в установі відбувається у двох формах:

1. Відкритий конфлікт – це конфлікт, коли зрозумілі його мотиви і протиборчі сторони його не приховують.

2. Прихований конфлікт – це конфлікт, мотив якого ретельно маскується за приводом, через який він нібито виник.

Щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, коли одна із

сторін починає діяти, зачепаючи інтереси іншої сторони. Якщо інша сторона відповідає тим же, конфлікт переходить із потенційного в реальний (актуальний).

Типи виробничих конфліктів

Предс тавлена вище класифікація міс тить у собі явища в «чистому» вигляді. У реальній діяльності різних установах найчас тіше зустрічаються конфлікти, що представляють собою поєднання декількох із зазначених типів.

Конфліктогени у виробничих стосунках.

У виникненні конфліктів велике значення мають конфліктогени іншим слова, дії (або бездіяльність), що сприяють (дають поштовх) переходу конфлікту з потенційного в актуальний.

В установах конфлікт можуть викликати конфліктогени, які полягають:

• у прояві людини або групи відкритої недовіри;

• у небажанні слухати і перебиванні співрозмовника;

• у постійному приниженні значущості протилеж ної сторони;

• в акцентуванні уваги на розбіжностях між сторонами та усілякому підкреслюванні своєї значущості та приниженні співрозмовника;

• у небажанні визнавати власні помилки, недоліки, інші свої негативні риси, а також чиюсь правоту;

• нав’язуванні усім власної точки зору;

• прояви нещирості і категоричнос ті в судженнях;

• у використанні образливих слів, натяків та ін.

Найбільш поширеними є наступні три види конфліктогенів.

1. Конфліктогени, що виражають перевагу:

• зауваження, глузування, жарти, які маскуються за почуттям гумору, але насправді спрямовані на образу іншої людини;

• хвалькуватість, захоплені розповіді про власні успіхи та досягнення, які, зазвичай, не відповідають дійсності;

• нав’язування своєї думки, постійні поради, які сприймаються

співрозмовником негативно, і у нього виникає бажання зробити все навпаки, особливо, якщо це відбувається на очах в інших колег. Порада, яку дають без прохання і при свідках, виглядає як образа;

• переривання співрозмовника, підвищення голосу, демонстратив не виправлення помилок під час бесіди свідчить, що людина хоче, щоб слухали тільки її;

• порушення етики у поведінці, незнання основ етикету сприймається як нехтування поваги щодо співрозмовника;

• демонстрація поблажливого ставлення дратує і сприяє зародженню конфлікту («Прошу вас не ображатися, але, по-моєму, ви не праві»);

• демонстрація впевненості у своїй правоті у вигляді безапеляційних висловлювань («Я краще знаю, я розумніший, старший за вас»).

1. Конфліктогени, які проявляють агресивність:

• природна агресивніс ть, яка виникає у певному середовищі (колективі, групі однолітків), а також в якості протесту проти залежності (від керівника, старшого за положенням, статусом);

• агресивніс ть, яка виникла від сформованої ситуації, поганого самопочуття, складнощів у сімейно-побутових або робочих взаєминах;

• агресивність як відповідна реакція на отриманий від кого-небудь конфліктогенщо призводить до ще більшого загострення пристрастей.

1. Конфліктогени, які виражають егоїзм:

• егоїс тичне прагнення домогтися чого-небудь для себе за рахунок інших дуже дратує оточуючих і породжує конфліктну ситуацію;

• зарозумілість однієї зі сторін при обговоренні спірного питання може викликати конфліктну ситуацію і отримати зустрічний, більш сильний конфліктоген.

Конфлікт в установі може бути як негатив ним, так і позитивним. Позитивнині конфлікти призводять до підвищення ефектив ності роботи. Конфлікти негативні закінчуються загальною незадоволеністю, руйнуванням співробітництва.

Негативні функції конфлікту в організації:-

• погіршення морального клімату, зниження продуктивності праці, звільнення частини працівників з метою вирішення конфлікту;

• неадекватне сприйняття і нерозуміння конфліктуючими сторонами один одного;

• зменшення співпраці між конфліктуючими сторонами в процесі конфлікту і після нього;

• дух конфронтації, що примушує людей прагнути перемоги а будь-якою ціною;

• матеріальні і емоційні втрати на вирішення конфлікту.

Позитивні функції конфлікту в установі:

• конфлікт змушує установу змінюватись і розвиватись, відкриває дорогу інноваціям, які є здатними її удосконалити;

• відіграє інформаційну і об’єднуючу роль, оскільки під час конфлікту його учасники краще знайомляться один з одним;

• сприяє структуризації соціальних груп, створенню організацій, об’єднанню

колектив ів однодумців;

• знімає «синдром покірності», стимулює активніс ть людей;

• стимулює розвиток особи, зростання у людей відчуття відповідальності, усвідомлення ними своєї значущості;

• в критичних ситуаціях, що виникають в процесі конфлікту, виявляються непомітні до цього риси людей, створюються умови для оцінки людей за їхніми моральними якостями — стійкості, мужності і т. п., необхідними для висунення і формування лідерів;

• розв’язання конфлікту знімає приховану напруженість і дає їй вихід;

• конфлікт виконує діагностичну функцію.

У тих випадках, коли конфлікти мають явно деструктивний характер, приводячи до помітного зниження продуктивнос ті установи, необхідно прагнути до скорочення їх кількості.

Наведіть приклад виробничого конфлікту на підприємстві автотранспорту. Дайте варіанти вирішення даного конфлікту. Які функції даний конфлікт виконує?

Прикріпіть написаний вами конспект лекції.