Проголошення автономії України

Поміркуйте, як на вашу думку, мали б розгортатися події на Україні після проголошення І Універсалу.

Наприкінці травня Центральна Рада вислала до Петрограду делегацію на чолі з В. Винниченком, М. Ковалевським. Делегація домагалася українізації війська, адміністрації, шкільництва, а також щоб Тимчасовий уряд Росії висловив своє принципове ставлення до можливості надання автономії України.^[2] У відповідь на відмову Тимчасового уряду Центральна Рада видала свій Перший Універсал, ухвалений 10 червня (23 червня за новим стилем) та проголошений на Другому Військовому з'їзді. У ньому заявлялося:^[3]

Перший Універсал Української Центральної Ради: причини появи, зміст і характеристика

Перший Універсал Української Центральної Ради — перший державно-політичний акт, універсал Центральної Ради, що проголосив автономію України. 10 червня (23 червня за новим стилем) 1917 р. УЦР оприлюднила свій Універсал. Його зачитав на Всеукраїнському військовому з'їзді В. Винниченко. Віднині, було сказано в Універсалі, "не розриваючись з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям".

Універсали УЦР – акти законодавчого характеру вищого органу влади в Україні, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель у складі Російської держави у 1917-1918 рр.

В Універсалі наголошувалось, що Центральна Рада буде «творити новий лад вільної автономної України».

Прийняття Першого Універсалу змусило Тимчасовий уряд вислати до Києва свою делегацію в складі міністрів Терещенка та Церетелі. Пізніше до них приєднався міністр юстиції Керенський. З українського боку участь в переговорах брали: Михайло Грушевський, В. Винниченко, Симон Петлюра. Результатом стало визнання Центральної Ради крайовим органом управління в Україні.

Шовіністичні кола Росії були шоковані «нахабством» українців — Першим Універсалом. Тимчасовий уряд та преса наввипередки змагалися у звинуваченнях України у «зраді», «сепаратизмі», «прориві фронту» та інших смертних гріхах. 29 червня 1917 року до Києва прибула делегація Тимчасового уряду. Після двох днів дебатів було знайдено компроміс. Петроградські міністри погодилися, щоб Українська Центральна Рада виробила статут автономії України з умовою, що його буде подано на остаточне затвердження Всеросійських установчих зборів. Отже, було вироблено текст нового Універсалу, який мав бути оголошений одночасно з Декларацією Тимчасового уряду в один день.

У Петрограді відбулося бурхливе засідання Тимчасового уряду, на якому М. Терещенко й І. Церетелі звітували про свою поїздку до Києва. Більшість уряду все ж проголосувала за угоду з Україною. Текст угоди був телеграфований В. Винниченку 3 липня (16 липня за новим стилем). Телеграма підтверджувала повноваження Генерального Секретаріату як крайового уряду з розширенням його складу за рахунок представників меншин.

Причини проголошення:

• відхилення Тимчасовим урядом вимог делегації УЦР на чолі з В. Винниченком про надання Україні автономії;

• ініціювання ІІ Військовим з’їздом проголошення автономії України без згоди Тимчасового уряду.

Основні положення І Універсалу:

• проголошення автономії України;

• УЦР ставала вищим державним органом влади в Україні до скликання Всенародних українських зборів;

• заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи влади на місцях;

• створення української державної скарбниці за рахунок спеціального податку з населення;

• участь представників усіх національностей у державотворчих процесах в Україні;

• необхідність розробки закону про землю, за яким право порядкувати землю належало б винятково народові України.

Наслідки:

• фактичне перетворення УЦР на законодавчий орган;

• створення першого українського уряду – Генерального Секретаріату (15 (28) червня 1917 р.), який складався з 8 секретарств (внутрішніх, продовольчих, військових, земельних, судових, міжнаціональних справ, фінансів, освіти); голова – В. Винниченко. До першого складу Генерального секретаріату увійшли представники 3-х партій – УСДРП, УПСР, УПСФ.

Генеральний Секретаріат його склад та повноваження

Генеральний секретаріат — виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою.

28 (15 червня) 1917 року Комітет УЦР на своєму засіданні ухвалив створення Генерального секретаріату і передав йому виконавчі функції.

Перший склад Генерального секретаріату складався з 8 генеральних секретарів та генерального писаря.

Очолював Генеральний секретаріат В. К. Винниченко.

Першими генеральними секретарями були:

• В. Винниченко (ген. секр. внутрішніх справ);

• Б. Мартос (ген. секр. земельних справ);

• С. Петлюра (ген. секр. військових справ);

• В. Садовський (ген. секр. судових справ);

• І. Стешенко (ген. секр. освіти);

• С. Єфремов (ген. секр. міжнаціональних справ);

• М. Стасюк (ген. секр. продовольчих справ);

• Х. Барановський (ген. секр. фінансів);

• П. Христюк (ген. писар).

1. В.Винниченко, Б.Мартос, С.Петлюра, В.Садовський, І.Стешенко були членами Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії;

2. С.Єфремов - соціал-федералістом;

3. М.Стасюк - непартійним соціалістом (згодом – соціал-революціонер);

4. Х.Барановський – позапартійним;

5. П.Христюк - соціал-революціонером.

Першим документом, який визначав контури програми діяльності уряду, стала Декларація Генерального секретаріату, вперше оприлюднена В.Винниченком на пленарному засіданні УЦР 26 червня.

Хоч основні положення I Універсалу і Декларації Генерального Секретаріату передбачали встановлення в Україні лише автономно-федеративного устрою у складі Російської держави, вони викликали величезне занепокоєння у Петрограді.

Вже через кілька днів після створення Генерального Секретаріату до Києва прибула делегація Тимчасового уряду Росії у складі міністрів Керенського, Терещенка та Церетелі. За короткий час між ними, Грушевським, Винниченком та іншими членами Генерального секретаріату були проведені важкі, але інтенсивні переговори. Їх підсумками стали текст нового Універсалу УЦР і Декларація Тимчасового уряду про регламентування крайового управління в Україні. Обидва ці документи 3 липня були оголошені на засіданні УЦР.

У ході наступних переговорів у Петрограді українська делегація вимагала у Тимчасового уряду затвердження Статуту Генерального секретаріату, який був затверджений УЦР і названий "першою конституцією України".