правило вибору баз, правило шести крапок.Правило суміщення баз.

Загальні рекомендації по вибору баз

Бази повинні бути простими по формі мати достатні розміри, заготовка повинна займати своє місце в пристрої від дії власної ваги (а не затискних сил).

Базові поверхні повинні бути чистими для забезпечення однозначності базування. Недопустимо використання поверхонь зі слідами роз’ємну штампів, форм, залишками ливників тощо.

Чорнові бази необхідно призначати за умов забезпечення рівномірних припусків під наступну обробку.

Для забезпечення правильного взаємного розташування поверхонь, що обробляються відносно вільних поверхонь, на першій операції за бази приймають вільні поверхні.

Після першої операції чорнові бази замінюють, їх повторне використання не бажано, а часто і не допустимо.

На всіх наступних операціях необхідно витримувати принцип суміщення конструкторських, технологічних і вимірювальних баз і принцип їх постійності.

Бази повинні забезпечувати можливість обробки з однієї установки найбільшої кількості поверхонь, особливо для верстатів з ЧПУ, поздовжньо фрезерних і стругальних верстатів.

Одночасно реалізувати всі ці вимоги неможливо, тому технолог розглядає декілька варіантів і з них вибирає кращий.

Опорні елементи реалізують одну, або кілька опорних точок для базування заготовки і, будучи певним образом розміщені у пристроях, вони утворюють необхідну для вибраного способу базування сукупність опорних точок. До таких елементів відносяться опорні штирі і пластини, пальці, центри, плаваючі і зблоковані опори.

Установочно затискні устрої – це сукупність установочних і затискних устроїв, сюди відносять різноманітні патрони, цангові, пневматичні, електромагнітні і гідро пластові оправки, тощо.

Розміри баз повинні дозволяти отримувати надійне і міцне закріплення деталі, яке повинне забезпечити незмінність її положення під час обробки, базові поверхні не повинні деформуватись від сил, що виникають при обробці, їх розташовують таким чином щоб вони безпосередньо приймали сили різання і затискання і були по можливості ближче до поверхонь, які обробляються.

Пружні деформації, що виникають від сил затиску і різання суттєво впливають на точність обробки, особливо при недостатній жорсткості деталі. Щоб деталь не деформувалась при затисканні, необхідно затискним силам протиставити реакції опор, які необхідно розташувати так, щоб поверхні деталі були жорстко підперті і щоб сили затиску визивали в деталі тільки напругу стиснення. В основу розрахунку сил затиску повинна бути покладена сила різання з врахуванням її напрямку і точки прикладання.

Обробка деталі починається з поверхні, яка стане установочною базою для подальших операцій. Для обробки цієї поверхні, тобто для виконання першої операції, у якості чорнової бази приходиться приймати необроблену поверхню котра повинна бути по можливості чистою і рівною. Якщо такі поверхні відсутні, то в заготовках виконують спеціальні установочні бобишки, на яких деталь базується при обробці її установочної поверхні (установочної бази).

Після обробки установочної бази обробляють наступні поверхні, витримуючи при цьому певну послідовність і маючи на увазі, що обробка кожної наступної поверхні може впливати на раніш оброблені поверхні. Причиною цього явища може бути перерозподіл внутрішніх напружень і визвані ними деформації при зніманні ріжучим інструментом шарів металу при обробці.

У зв’язку зі сказаним спочатку оброблюють поверхні з меншими вимогами до точності, потім поверхні, котрі повинні бути більш точними. Останніми оброблюють поверхні, до точності яких найвищі вимоги і які мають найбільше значення для роботи деталі в сполученні. Якщо по умовам обробки такі поверхні необхідно обробляти раніше, то після обробки всіх інших поверхонь її необхідно повторно обробити для вивірки і придання кінцевого розміру.

Наприклад, обробку зубчатих коліс починають з обробки отвору, оскільки він служить базою для подальших операцій. А так як цей отвір сполучається з поверхнею вала, на який надівається це колесо, працює разом з ним в зібраній машині, а значить, повинен бути досить точним, оскільки являється складальною базою, то після ряду операцій обробка колеса закінчується шліфуванням отвору.

При необхідності точної обробки у якості установочних баз слід по можливості вибирати основні бази, а не допоміжні, так як при цьому може бути забезпечена мінімальна погрішність. При обробці від допоміжних баз завжди виникають додаткові погрішності.