Правові основи природокористування. Міжнародні конвенції про захист довкілля, участь в них України. Діяльність МСОП, ООН, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.

Правову основуохорони природи становлять закони внутрішньої і міжнародної ваги. В них наводяться обов’язкові для всіх громадян вимоги, спрямовані на забезпечення нормальних умов функціонування екосистем біосфери та раціональне використання людиною природних ресурсів. Виконання цих законів забезпечується різними методами: від виховних і просвітних до штрафувань, адміністративних та кримінальних покарань порушників.

Екологічне право- це порівняно молода, але дуже важлива галузь юриспруденції, що розвивається, покликана законодавчо забезпечити права людини на здорове середовище проживання та раціональне природокористування.

Основним законодавчим актом у галузі охорони природи в нашій державі нині є Закон України про навколишнє природне середовище, затверджений Верховною Радою 1 липня 1991 р.

Закон складається з 14 розділів, у яких викладено загальні положення, екологічні права та обов’язки громадян, функції рад народних депутатів і органів управління у сфері охорони природи, висвітлено питання екологічної експертизи, контролю й нагляду, регулювання використання природних ресурсів, економічних механізмів забезпечення охорони природи. Наведені положення про заходи, пов’язані з екологічною безпекою, надзвичайними екологічними ситуаціями, про відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.

До важливих державних документів природоохоронного напряму належать також кодекси України: “Земельний”, “Лісовий”, “Водний”, “Про надра”. У 1990-1999 рр. Верховною Радою України було ухвалено близько 20 природоохоронних законів,

Загалом нині в Україні сформовано одну з найрозвиненіших у Європі систему екологічного законодавства, визначено основні напрямки державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і піклування про екологічну безпеку.

Ряд законів і нормативних актів, спрямованих на охорону природи й раціональне використання її ресурсів, (Програма дій людства в ХХІ ст. (1992р.), Монреальський Протокол про обмеження використання речовин, що руйнують озоновий шар (1987р.) тощо) прийнято і регіональними міжнародними організаціями, такими як СНД, ООН, Європейська економічна співдружність, організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) та ін.

Найважливішою складовою природоохоронного законодавства є екологічні стандарти - єдині й обов’язкові для всіх об’єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища. Недотримання стандартів карається законом. Є стандарти міжнародні, державні, галузеві і стандарти підприємств.

При нормуванні якості довкілля передбачено гранично допустимі норми впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду. До цих норм належать гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах (води, повітрі, ґрунтах). Тобто, ГДК - це максимальна концентрація забруднюючої речовини в природному середовищі (мг/м³, мг/л), яка не шкодить здоров’ю людини.

До системи екологічного контролю входять також екологічна експертиза і паспортизація об’єктів людської діяльності.

У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Українська держава з перших днів незалежності активно співпрацює у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Так, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26 листопада 1993 року видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників.

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньо-політичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, Словаччиною та Польщею. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації — з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — з Данією, Нідерландами, США.

Україна є суверенною стороною 26 багатосторонніх міжнародних договорів та 3 протоколів у галузі охорони довкілля.

Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Україна бере активну участь у діяльності Європейської Економічної Комісії, насамперед, її Комітету з екологічної політики.

Міжнародні організації з охорони природи. Дедалі більше екологічних проблем набувають світового, глобального характеру, тому координатором міжнародних зусиль у справі охорони довкілля стала Організація Об’єднаних Націй.

Початком широкого міжнародного співробітництва з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів можна вважати 1972 р., коли в столиці Швеції Стокгольмі розпочала роботу Конференція ООН із проблем охорони довкілля. Там прийняли Декларацію, в якій проаналізовано глобальні екологічні проблеми й окреслено шляхи їх подолання спільними зусиллями світового співтовариства.

Міжнародна урядова організація з навколишнього середовища — ЮНЕП — й інші підрозділи ООН упродовж наступних років розробили міжнародні правові норми використання Світового океану, повітряного басейну, космосу.

Виникли міжнародні наукові організації, які постійно проводять наукові дослідження нашої планети з метою оцінювання стану довкілля та розробляння шляхів розв’язання екологічних проблем.

Значний внесок в охорону природи Землі робить Міжнародний союз охорони природи (МСОП). Він здійснює широкі наукові дослідження та розробляє практичні програми збереження природи в різних куточках планети. До нього належать як урядові, так і громадські організації десятків країн світу.

Всесвітній фонд дикої природи (WWF) — міжнародна неурядова організація, що займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища. Це найбільша незалежна природоохоронна організація у світі, що має близько 5 млн працівників і добровольців по всьому світу, працюючи в понад 120 країн. Головна мета — збереження біологічної різноманітності Землі. Символ Всесвітнього фонду дикої природи — гігантська панда.

Дуже активними у справі врятування всього живого на Землі є незалежні від урядів держав міжнародні громадські рухи й організації. Найвідомішою серед них є «Грінпіс». Осередки цієї організації існують і в Україні, яка дедалі активніше бере участь у міжнародному природоохоронному співробітництві. Разом із сусідніми державами Словаччиною та Польщею вперше у світі Україна створила новий тип природоохоронної території. На прикордонних частинах трьох держав виник міжнародний біосферний заповідник «Східні Карпати».

Перелік використаних джерел:

https://studfile.net/preview/5080102/page:36/

https://buklib.net/books/29062/

https://uahistory.co/compendium/geography-reference-notes-7-class-kapirylina/54.php

Екскурсія до заказника «Балка Північна червона»

Ландшафтний заказник "Балка Північна червона" - природоохоронна територія загальнодержавного значення. Вона - видатний взірець первісного степового ландшафту, з цілинними степовими угрупованнями, оголеннями прадавніх скельних порід. Запрошую на віртуальну подорож.