1. У загальних і географічних назвах після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р («Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед літерами на позначення приголосних (крім й): дисципліна, система, Алжир, Сирія, Мексика, чипси, гриль, тирамісу, чизкейк, чизбургер, капучино.

Пишеться І:

1. На початку слова: ікона, історія, імпічмент.

2. Після літер на позначення приголосних, що НЕ входять до правила «Де ти з’їси цю чашу жиру?»: піраміда, фінанси, бізнес.

3. Перед літерою на позначення голосного або й: піаніно, радіус, ажіотаж, позиція.

4. У кінці незмінних слів: таксі, поні, колібрі, броколі, грисині, мюслі, хобі, хіпі, Леонардо ді Капріо

5. В окремих власних назвах: Грімм, Сідней, Дідро, Россіні, Арістотель, Дізель (але дизель), Занзібар, Зімбабве, Одіссей, Міссісіпі.

Зауважте! У ряді слів іншомовного походження, давно засвоєних українською

мовою, після літер, що не входять до правила «Де ти з’їси цю чашу жиру?», відповідно до вимови пишеться И: лимон, мирт, кипарис, спирт, кинджал, нирка тощо.

З и, а не з і пишуться слова церковного вжитку: диякон, єпископ, мирта,

християнство тощо.

Пишеться Ї:

1. Після літер на позначення голосних: мозаїка, Енеїда (але в складних словах, де перша частина закінчується на голосний, на початку другої пишеться і: староіндійський, доісторичний).

Пишеться У:

1. У словах, запозичених із французької мови, після літер на позначення шиплячих ж, ш та в словах парфуми, парфумерія: журі, парашут, Жуль.

Подвоєння літер на позначення приголосних

1. У власних назвах і словах, похідних від них: Андорра, андоррський, Голландія, голландський, Марокко, марокканець, Будда, буддизм. (Виняток: Лісабон, Голівуд, Копенгаген).

2. За збігу однакових приголосних на межі префікса й кореня, якщо в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: імміграція (міграція), сюрреалізм (реалізм), ірраціональний (раціональний), контрреволюція (революція) (але анотація, конотація, еміграція).

3. В окремих словах, які треба запам’ятати: алло, аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна, панно, гамма (буква).

Запам’ятайте: гамма-промені – кольорова гама, головний біль – білль про права.

Зауважте! У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: бароко, група, сума, шосе, ват (але Ватт), фін, піца, інтермецо, хобі, папараці, комісія тощо.

М’який знак у словах іншомовного походження

1. М’який знак пишеться після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо: ательє, мільярд,

консьєрж.

2. Відповідно до вимови після л перед літерами на позначення приголосних: альтруїст, фільм (але залп).

3. Відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, каніфоль (але бал, шприц).

Апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х, р («Мавпочка Буф грає в чужі шахи»):

інтерв’ю, дистриб’ютор, миш’як, Женев’єва.

2. Після кінцевого приголосного префікса: ін’єкція, ад’ютант, кон’юнктура,

кон’юнктивіт, пан’європейський, транс’європейський.

Апостроф не пишеться:

1. Перед йо: курйоз, серйозний.

2. Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного: манікюр,

бюджет, бязь.

Зауважте! Апостроф пишеться після початкового д, о в прізвищах: Жанна д’Арк, О’Генрі тощо.

12 з 12 балів

Вправа.

Уставте потрібні літери (и, і, ї, у, е, є, ю).

Ас..м..ляц..я, к..зил, кру..з, апенд..ц..т, ас..гнац..я, хр..стиянство, в..траж, апельс..н, к..пар..с, брош..ра, х..мера, д..фтонг, пац..єнт, ж..рі, р..ф..рендум, сп..рт, енц..клопед..я, з..гзаг, Дж..г..т, ф..нанси, єзу..т, ав..атор, дец..метр, бурм..стер, міс..с, проза..к, ді..та, к..нджал, март..ні, х..тон, ш..фр, д..апазон, акс..ома, м..тропол..т, д..зель, тра..кторія, дез..нформація, по..нформувати, єх..дна, д..стабілізація, д..сгармонія, д..зорієнтація, пле..р, ді..з, с..мптом, економ..ка, д..пломант, рекомендац..йний, ..дент..чний, ор..г..нал, екв.. валент, кред..т, гр...ф, л..нгв..ст..ка, експер..мент, теор..я, каз..но, д..ф..ренц..йний, аналог..я, еп..лог, ф..ксувати, пр..ор..тет, м..н..стр.