Козацьке військо виступало в похід на заклик гетьманського універсалу. У близькі походи йшли без обозу, із самими саквами та юквами (спорядженням), а в далекі — зі значною кількістю возів, їх могло бути до 10 тисяч. Як свідчать сучасники, козацькі похідні вози були досить легкі, невеликі. На десять козаків звичайно брали один віз. Крім обозу, на возах перевозили ще й гармати. У похід військо виступало по два-три полки в ряду, попереду кожного полку йшла музика, а за нею несли полковий прапор. Звичайно на чолі полку йшов полковник, у середині — хорунжий, а позаду — курінні отамани. На ворожій території попереду їхав верхи або йшов пішки охоронний загін, який виконував і функцію розвідки, організовував сторожі або гати (дорогу через болото). Військо рушало в путь зі своїми священиками, нерідко возило із собою і похідну церкву. З військом йшли також лікарі, цирульники, знахарі. Під час бою вони перебували поруч, надаючи медичну допомогу пораненим… Під час походу, особливо морського, дотримувалася найсуворіша дисципліна… до порушників військовий суд застосовував різноманітні покарання. В основі козацької тактики лежала універсальна бойова підготовка, маневреність, мобільність і динамічність. Раптові напади, засідки, нічні рейди були головними рисами запорозької тактики. Вдень козаки відволікали увагу ворога малими боями, щоб уночі атакувати його, зненацька заскочивши в пітьмі. Особливо часто вони робили засідки в лісі… У польових боях козаки завжди намагалися оточити ворога, вдаючись до складного тактичного маневру — охоплення противника з флангів і вихід у його тил. У фронтальні атаки кидалися з холодною ручною зброєю після рушничного обстрілу або артилерійської підготовки… У сутичках з окремими татарськими загонами запорожці після попередньої нетривалої стрілянини переходили до рукопашного бою… Свої раптові концентровані удари по ворогові козаки завдавали, використовуючи особливості місцевості: стрімкі береги річок, яри тощо… Козацька стратегія мала яскраво виражений активний, наступальний характер. Стратегічно Військо Запорозьке перевершувало феодальні армії Європи, які дотримувалися стратегії позиційної, оборонної, пасивної війни. Стратегія концентрованого удару була головною рисою козацького військового мистецтва. Козаки добивалися перемоги переважно в польових битвах… Західноєвропейські армії, на відміну від козацької, використовували оборону та облогу фортець і ухилялися від битви, оскільки польові битви завдавали втрат найманим військам, які дорого оплачувалися… Запорозьке військо часто застосовувало резерв, яким козаки морально пригнічували ворога й добивалися перелому в битві на свою користь… У стратегічних планах козацького війська періоду визвольних війн кінця XVI — першої половини XVII ст. враховувалася активна участь у боротьбі селян і міщан. Високі моральні якості козаків були зумовлені ще й справедливим характером їхньої боротьби… …Козаки поділялися на три роди військ: піхоту, кінноту і артилерію. Піхота виконувала три функції: частина складала гарнізон; частина займала пости; частина або вела війну в воєнний час, або займалася рибальством та звіроловством в мирний час. Жоден кінний загін не виступав у похід без артилерії. В Січі було постійно 50 гармат. Однак головною рушійною силою січовиків було кінне військо. Кінь був необхідним для стрімкого походу і для блискавичної атаки на ворога. Кращих коней розводили у власних степах… … Чи повірив би хто-небудь, що вже в 1516 році наші козаки користувалися примітивними ракетами? В історії є записаний бій козаків із татарами над річкою Дінцем. Татарський провідник Мелік-Гирей, за азіатським звичаєм, оточив козацьке військо із трьох боків і почав напад. Козаки під проводом гетьмана Ружинського зустріли ворожий тиск вогнем із мушкетів і гармат і сильно поразили ворога. Коли татари почали відходити, гетьман наказав своїм не рухатися з місця – неначе вони вміють тільки боронитися, а не атакувати. Татари, побачивши, що козаки не наступають, відступили в степ і стали там великим табором. Уміжчасі козаки, відпочивши, виступили опівночі у похід. На світанку вони зблизилися до татарського табору. Гетьман вислав загін кінноти із заздалегідь наготовленими ракетами, щоб кинути між коней. Кіннота наскочила на татарське становище, запалила ракети, кинула між татарські коні і зробила серед них велике замішання – переполох. Коні бігали по таборі і топтали й волочили своїх же вершників. За той час гетьманове військо стріляло з мушкетів і гармат, напало на табір, побило татар, і обтяжене здобиччю вернулося на свою землю. Ці козацькі ракети були з паперу, на довгих списах. Коли їх підпалено, вони страшно шипіли і летіли, лишаючи по собі струї диму. У гільзу з добрячого грубого паперу було вкладено 6 мішечків пороху так, що ракети стрибали по землі і кожна з них вибухала по 6 разів…»